Постанова № 10085542, 08.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2010                                                                                           № 39/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Я.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2010

у справі № 39/17 ( .....)

за позовом                               Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"

про                                                   стягнення 2976,66 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування”, як правонаступника Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Веско”, про стягнення 2976, 66 грн. в порядку регресу.

          В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус”, посилаючись на ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, а також умови договору добровільного страхування наземного транспорту (Авто-Каско) серії АК № 13382 від 12.10.2008 року, укладеного між позивачем та Ішковим І.А., просить суд стягнути в порядку регресу 2976, 66 грн. з відповідача, як правонаступника ЗАТ „СК „Веско”, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність Прокопенко Л.В., винної у вчиненні ДТП, що сталась 11.03.2009 року у м. Донецьку по вул. Адигейській, 14, в результаті якої застрахований позивачем автомобіль „Mitsubishi Outlander”, реєстраційний номер АА 7994 ЕН отримав механічні пошкодження, а розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування склав 2976, 66 грн.

          Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.02.2010 року у справі № 39/17 у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити Прокопенко Людмилу Валентинівну до участі у справі № 39/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року у справі № 39/17, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.04.2010 року.

16.04.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з участю представника Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” в іншому судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року змінено склад колегії суду.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із задоволенням клопотання відповідача, нез’явленням у судове засідання 20.04.2010 року представників відповідача, необхідністю витребування нових доказів, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 20.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 11.05.2010 року.

В судовому засіданні 11.05.2010 року представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2010 року у справі № 39/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у відповідача були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування в порядку регресу за заявленою подією, оскільки серед документів, надісланих позивачем разом з претензією, були відсутні докази на підтвердження настання цивільно-правової відповідальності Прокопенко Л.В. за Полісом № ВВ/9832391 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

          Одночасно у відзиві було викладено клопотання про оголошення перерви у справі для отримання відповідачем документів, що підтверджують виплату позивачем страхового відшкодування.

В судовому засіданні 11.05.2010 року представником відповідача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 року було подано пояснення з додатками, з яких вбачається, що Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА страхування” є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Веско”.

В судовому засіданні 11.05.2010 представники сторін звернулися до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору, яке судом було задоволено.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів у судовому засіданні 11.05.2010 року було оголошено перерву до 08.06.2010 року.

02.06.2010 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано заяву, відповідно до якої позивач у зв’язку з відсутністю предмету спору просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року та припинити провадження у справі № 39/17, всі судові витрати, в тому числі витрати за подання апеляційної скарги, покласти на відповідача.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що 11.05.2010 року відповідач платіжним дорученням № 1864 перерахував позивачу 2466, 66 грн., тобто сплатив страхове відшкодування за мінусом франшизи, передбаченої полісом № ВВ/9832391 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (2976, 66 грн. – 510, 00 грн. = 2466, 66 грн.).

          07.06.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 08.06.2010 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у позивача відсутнє право на регресний позов до відповідача, оскільки позивач не є стороною за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9832391 та не являється особою, що постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.03.2009 року, а отже між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, як такі, що виникли з договорів та інших правочинів, так і такі, що виникли з підстав заподіяння майнової шкоди іншій особі.

На думку суду першої інстанції, позивач не надав належних доказів, які б свідчили про обґрунтованість його регресних вимог до відповідача відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, а також не надав доказів на підтвердження того, що визначений позивачем відповідач є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Веско”.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхове товариства з додатковою відповідальністю „Глобус” та Ішковим Ігорем Аліковичем було укладено Договір № 13382 серії АК добровільного страхування наземного транспорту (Авто - Каско), за умовами якого застраховано транспортний засіб - автомобіль марки „Mitsubishi Outlander”, реєстраційний номер АА 7994 ЕН.

Страхова сума згідно п. 6 Договору складає 138231, 00 грн., франшиза у випадку пошкодження, знищення транспортного засобу внаслідок ДТП – 0% від страхової суми (п. 5.1 Договору).

          11.03.2009 року по вул. Адигейській, 14 в м. Донецьку відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Mitsubishi Outlander”, реєстраційний номер АА 7994 ЕН, під керуванням Ішкова Ігоря Аліковича, та автомобіля „Daewoo”, реєстраційний номер АН 3382 ВА, під керуванням Прокопенко Людмили Валентинівни.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька Прокопенко Л.В. була визнана винною у вчиненні даної ДТП, за вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340, 00 грн.

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 602/09-01 від 11.03.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Mitsubishi Outlander”, реєстраційний номер АА 7994 ЕН, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 2976, 66 грн.

Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 29.04.2009 року було складено страховий акт № 811.

Відповідно до платіжного доручення № 2740 від 19.05.2009 року, на підставі зави страхувальника про виплату страхового відшкодування від 18.03.2009 року, позивач, як страховик, виплатив власнику пошкодженого автомобіля „Mitsubishi Outlander”, реєстраційний номер АА 7994 ЕН (страховику), відповідно до умов укладеного з ним Договору № 13382 серії АК добровільного страхування наземного транспорту (Авто - Каско) від 12.10.2008 року страхове відшкодування в розмірі 2 976,66 грн. (з урахуванням нульового розміру франшизи).

13.08.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2949-ЮРС від 13.08.2009 року про стягнення в порядку регресу 2976, 66 грн.

23.09.2009 року листом № 977-1/09 відповідач повідомив позивача про те, що останнім до претензії не додано рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, що набрало законної сили.

21.10.2009 року листом № 3800-ЮРС позивач направив відповідачу завірену копію постанови Петровського районного суду м. Донецька про притягнення до адміністративної відповідальності Прокопенко Людмили Валентинівни, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ЗАТ „Веско”, правонаступником якої є відповідач у даній справі.

Посилаючись на положення ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач в порядку регресу просив стягнути з відповідача на свою користь 2 976,66 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до позивача перейшло в межах фактично здійсненої страхової виплати право, яке страхувальник (Ішков І.А.) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 33.1.2 ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 22.1 ст. 22 зазначеного Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність Прокопенко Л.В., як власника автомобіля „Daewoo”, реєстраційний номер АН 3382 ВА, була застрахована за полісом № ВВ/9832391, укладеним 15.11.2008 року між Прокопенко Л.В. та ЗАТ „СК „Веско”.

З письмових пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні апеляційної інстанції, вбачається, що Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування” є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Веско”, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 05.08.2009 року та статутом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Отже, за обставинами справи, Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Веско” на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9832391 від 15.11.2008 року, укладеного з Прокопенко Л.В., прийняло на себе, як страховик, зобов’язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної події, винуватцем якої буде Прокопенко Л.В., як власник автомобіля „Daewoo”, реєстраційний номер АН 3382 ВА.

Оскільки відповідач у справі є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Веско”, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач в межах витрат, передбачених Договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, повинен відшкодувати заподіяні Прокопенко Л.В. збитки, спричинені внаслідок ДТП.

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500, 00 грн. Франшиза по Договору становить 510, 00 грн.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу 2 466, 66 грн. страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за Договором № 13382 серії АК (Авто - Каско) від 12.10.2008 року, без врахування франшизи в розмірі 510, 00 грн., яка у відповідності до п. 37.5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” підлягає відшкодуванню Прокопенко Л.В.

Отже, в частині стягнення 510, 00 грн. франшизи слід відмовити.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для залучення Прокопенко Л.В. третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки відповідачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 2466, 66 грн. 11.05.2010 року, тобто після звернення позивача з позовом до суду, та винесення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення від 22.02.2010 року у справі № 39/17 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення в порядку регресу 2466, 66 грн. суми виплаченого страхового відшкодування, тому апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року у справі № 39/17 – скасуванню з прийняттям рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, та за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року у справі № 39/17 скасувати, постановити нове, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” (01010, м. Київ, вул. А. Іванова, 21/17-1, код ЄДРПОУ 20448234, р/р 26509012817950 в „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 66 коп. страхового відшкодування, 84 (вісімдесят чотири) грн. 53 коп. державного мита за подання позовної заяви, 195 (сто дев’яносто п’ять) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” (01010, м. Київ, вул. А. Іванова, 21/17-1, код ЄДРПОУ 20448234, р/р 26509012817950 в „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) 42 (сорок дві) грн. 27 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 39/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді