Постанова № 10085544, 21.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2010                                                                                           № 20/329

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: не з’явились,

відповідача 1: Дмітрієва В.В., дов.від 28.08.09,

відповідача 2: Письменна С.М., дов.від 28.10.09 № 215,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7”

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2010

у справі № 20/329 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг”

до                                                   1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7”,

                                                  2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “МЖК-1”

про                                                   стягнення 223 734,40 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ "Квант Груп-7"

до ТОВ "Кредит Європа Лізинг"

про визнання недійсними додатків № 1 до договорів фінансового лізингу від 01.07.2008 р. № 128, від 01.07.2008 р. № 129, від 01.07.2008 р.

При розгляді справи здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (диск CD-R80 № LH3131KL2334224D5).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” (далі – ТОВ “Кредит Європа Лізинг”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7” (далі – ТОВ “Квант Груп-7”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “МЖК-1” (далі – ТОВ “БУ “МЖК-1”) про стягнення заборгованості в сумі 223734,40 грн., яка виникла внаслідок невиконання ТОВ “Квант Груп-7” зобов’язань за договорами фінансового лізингу від 01.07.08 №№ 128, 129, 130, 131, поручителем за виконання яких виступив ТОВ “БУ “МЖК-1” згідно договору поруки від 01.07.08 № 128, а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час вирішення спору ТОВ “Квант Груп-7” звернулося з зустрічною позовною заявою до ТОВ “Кредит Європа Лізинг” про визнання недійсними додатків № 1 до договорів фінансового лізингу від 01.07.08 № 128, від 01.07.08 № 129, від 01.07.08 № 130, від 01.07.08 № 131, яку судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.10 заяву ТОВ “Кредит Європа Лізинг” про збільшення розміру позовних вимог повернуто без розгляду; первісний позов ТОВ “Кредит Європа Лізинг” задоволено частково: стягнуто з ТОВ “Квант Груп-7” на користь ТОВ “Кредит Європа Лізинг” 182695,98 грн. основного боргу, 8379,16 грн. пені, 1910,75 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині первісних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що законодавчі акти України не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти; відповідач не виконав свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів за договорами фінансового лізингу № 128, № 129, № 130, № 131 на суму 365391,96 грн.; позивачем за первісним позовом не заявлялися вимоги до поручителя у відповідності до п.2.2 договору поруки, в зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідачів солідарно; строк виконання відповідачем 2 за первісним позовом зобов’язання станом на час пред’явлення позову до суду не настав.

Не погодившись з рішенням, ТОВ “Кредит Європа Лізинг” та ТОВ “Квант Груп-7” звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.02.10 № 20/329 апеляційну скаргу ТОВ “Кредит Європа Лізинг” прийнято до провадження з призначенням розгляду справи на 10.03.10.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.10 апеляційну скаргу ТОВ “Квант Груп-7” не прийнято до розгляду та повернуто заявникові на підставі п.3 ст.97 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Службою діловодства Київського апеляційного господарського суду 10.03.10 було зареєстровано відзив ТОВ “Квант Груп-7” на апеляційну скаргу, в якому товариство просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

До початку судового засідання 10.03.10 представником ТОВ “БУ “МЖК-1” подано заяву про відвід судді Григоровича О.М. у даній справі.

В судовому засіданні 10.03.10 було оголошено перерву до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.10 № 20/329 заяву ТОВ “БУ “МЖК-1” про відвід судді Григоровича О.М. залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.10 розгляд апеляційної скарги ТОВ “Кредит Європа Лізинг” призначено на 26.04.10.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 24.02.10 № 20/329, ТОВ “Квант Груп-7” вдруге звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на судове рішення у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.10 ТОВ “Квант Груп-7” відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.10.

Оскільки і ТОВ “Кредит Європа Лізинг”, і ТОВ “Квант Груп-7” оскаржується одне й те саме рішення суду, колегія суддів вбачає за можливе здійснити розгляд зазначених скарг в одному апеляційному провадженні.

26.04.10 до початку судового засідання представником ТОВ “Кредит Європа Лізинг” подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Квант Груп-7”, в якому він просить відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 26.04.10 представники ТОВ “Кредит Європа Лізинг” і ТОВ “Квант Груп-7” підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Повноважні представники ТОВ “БУ “МЖК-1” в засідання суду не з’явились, про причини неявки не повідомили.

Представник ТОВ “Квант Груп-7” підкреслив необхідність участі представника ТОВ “БУ “МЖК-1” в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.10 продовжено строк вирішення спору у даній справі, розгляд апеляційних скарг відкладено на 02.06.10 та зобов’язано позивача надати необхідні для розгляду справи документи.

26.05.10 службою діловодства Київського апеляційного господарського суду зареєстровано заяву ТОВ “Кредит Європа Лізинг” про надання витребуваних ухвалою суду документів.

В судове засідання 02.06.10 представники відповідачів не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

          Розглянувши надані ТОВ “Кредит Європа Лізинг” документи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заслуховування думки відповідачів даної справи щодо збільшення розміру позовних вимог та розширення предмета позову (зобов’язання ТОВ “Квант Груп-7” повернути чотири предмети лізингу), в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.06.10 (ухвала від 02.06.10 № 20/329).

До початку судового засідання 21.06.10 представником ТОВ “БУ “МФК-1” надано письмові пояснення, в яких представник зазначає, що на адресу товариства не надходило вимог про стягнення коштів у забезпечення виконання зобов’язання за договором поруки; одночасне звернення і до боржника, і до поручителя про примусове стягнення заборгованості договором поруки виключається. Представник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ “Кредит Європа Лізинг” та задовольнити зустрічний позов ТОВ “Квант Груп-7”.

В судове засідання 21.06.10 представник позивача не з’явився.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційних карг відповідно до ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 21.06.10 присутні представники відповідачів не змінили власної позиції щодо предмету спору.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, пояснень, колегія суддів встановила наступне.

01.07.08 між ТОВ “Кредит Європа Лізинг” (за текстом договорів “лізингодавець”) та ТОВ “Квант Груп-7”(за текстом договорів “лізингоодержувач”) укладено договори фінансового лізингу № 128, № 129, № 130 та № 131 (далі – договори).

Перелічені договори ідентичні за своєю формою та змістом.

Згідно з частиною 2 ст.1 Закону України від 16.12.97 № 723/97 “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до умов договорів лізингодавець зобов’язується придбати у власність і передати у володіння та користування лізингоодержувачу на певний строк майно (далі –предмет лізингу), спеціально придбане лізингодавцем у визначеного лізингоодержувачем продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати лізингодавцю лізингові платежі та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність шляхом укладення договору купівлі-продажу № 2 за умови всіх існуючих за цими договорами платежів у відповідності до діючого законодавства та положень цих договорів.

Пунктом 1.2 договорів визначено предмет лізингу кожного з договорів. Так, предметом договору № 128 є бетононасос виробництва “Путцмайстер Мартельмашинен Гмбх” Міксокрет М-740-ДБ в комплекті з приладами в кількості 1 од.; предметом договору № 129 є бетононасос виробництва “Брікман” EASTRICH Boy D-240 в комплекті з приладдям в кількості 1 од.; договору № 130 - бетононасос виробництва “Брікман” EASTRICH Boy D-240 в комплекті з приладдям в кількості 1 од.; договору № 131 - бетононасос виробництва “Брікман” EASTRICH Boy D-240 в комплекті з приладдям в кількості 1 од.

Повна специфікація предмету лізингу із зазначенням його найменування (в тому числі номенклатури, асортименту, серійних номерів, технічної характеристики), кількості, вимог щодо якості та комплектності, ціни визначаються в специфікації, яка є додатком № 2 до кожного з договорів (п.1.2.1 договорів).

Пунктом 2.1 договорів визначено вартість предмету лізингу кожного з цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивачем було придбано у власність предмети лізингу та передано їх у володіння та користування ТОВ “Квант Груп-7”, що підтверджується актами приймання-передачі предметів лізингу від 04.07.08, наявними в матеріалах справи.

Договорами лізингу (пп. 3.1.2) встановлено, що лізингові та будь-які платежі, належні за цим договором, мають бути сплаченими протягом трьох банківських днів із дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків згідно з Графіком лізингових платежів зазначеного у Додатку №1 (далі – графік платежів) до даних договорів.

Якщо відповідні рахунки-фактури не були отримані лізингоодержувачем (електронною поштою або по факсу) до 5 числа поточного місяця, то він повинен самостійно звернутися до лізингодавця за рахунком-фактурою, та сплатити лізинговий платіж у строки, встановлені графіком платежів (пп. 3.1.3 договорів).

У графіках платежів, які є додатком № 1 до договорів, сторонами встановлений порядок розрахунків та внесення лізингових платежів, а саме: погоджено дати сплати лізингового платежу та розмір сум кожного з лізингових платежів.

Статтею 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.3.5. договорів для сплати лізингових платежів, які зазначені у графіку платежів, відповідні суми перераховуються у валюту платежу (гривню) згідно з офіційним курсом Національного Банку України щодо долару США, встановленим на дату пред’явлення рахунку до сплати, з врахуванням двох умов, визначених в п.п.3.5.1 та 3.5.2 договорів.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ “Квант Груп-7”, в порушення умов договорів, не виконало своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів за договорами фінансового лізингу № 128, № 129, № 130, № 131, не здійснило лізингових платежів, передбачених у графіку платежів за кожним договором окремо, в зв’язку з чим у товариства виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 365391,96 грн.

01.07.08 для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ “Квант Груп-7” між ТОВ “Кредит Європа Лізинг”, ТОВ “Квант Груп-7” та ТОВ “БУ “МЖК-1” було укладено договір поруки № 128.

Відповідно до умов договору поруки поручитель (ТОВ “БУ “МЖК-1”) зобов’язується перед кредитором (ТОВ “Кредит Європа Лізинг”) відповідати за повне виконання боржником (ТОВ “Квант Груп-7”) зобов’язань перед кредитором, що виникли із договору фінансового лізингу № 128 від 01.07.08, договору фінансового лізингу № 129 від 01.07.08, договору фінансового лізингу № 130 від 01.07.08, договору фінансового лізингу № 131 від 01.07.08 на загальну вартість предметів лізингу – 330260,48 доларів США, як існуючих в момент укладення договорів, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п.1.4 договору поруки поручитель (ТОВ “БУ “МЖК-1”) зобов’язується відповідати перед кредитором (ТОВ “Кредит Європа Лізинг”) солідарно за невиконання зобов’язань боржником (ТОВ “Квант Груп-7”) по договорам лізингу, в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату боргу, штрафних санкцій, відшкодування судових та інших витрат по стягненню боргу та інших збитків кредитора, що виникли у зв’язку з невиконанням або неналежним виконання боржником своїх зобов’язань за договором лізингу.

Згідно з п.2.2 договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за договором лізингу, поручитель зобов’язується протягом 5 банківських днів з дати отримання від кредитора вимоги про оплату, перерахувати на поточний рахунок кредитора суму заборгованості боржника, зазначену у вимозі про оплату.

Господарський суд міста Києва дійшов неправильного висновку, що строк виконання зобов’язань поручителем за договором поруки не наступив, оскільки на момент звернення до суду не було надано доказів відправлення вимоги до поручителя, передбачених п.2.2 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

На підставі ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову – подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Отже, з норми цієї статті випливає, що ТОВ “Кредит Європа Лізинг” має право звернутися до поручителя з вимогою або звернутися до суду з позовом. Дана стаття не містить обов’язкового звернення спочатку до поручителя з вимогою, а у разі незадоволення – до суду.

Крім того, до матеріалів апеляційної скарги “Кредит Європа Лізинг” надано копію листа-вимоги про оплату по договору поруки № 128 від 01.07.08, надісланого 22.10.09 ТОВ “БУ “МЖК-1”. В даному листі йдеться про необхідність ТОВ “БУ “МЖК-1” сплатити прострочену заборгованість ТОВ “Квант Груп-7” в сумі 223734,40 грн. на підставі договору поруки.

Отже, позивачем було дотримано вимог чинного законодавства щодо повідомлення поручителя про несплату боргу ТОВ “Квант Груп-7”.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Солідарна відповідальність передбачає, що боржник і поручитель відповідають в повному обсязі перед кредитором за заборгованість, яка виникла в зв’язку з невиконанням договору лізингу, і кредитор має право вимагати задоволення своїх вимог як до боржника, так і до поручителя за своїм вибором.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

          Колегією суддів не приймаються до уваги письмові доводи ТОВ “БУ “МЖК-1” про те, що одночасне звернення і до боржника, і до поручителя про примусове стягнення заборгованості договором поруки виключається.

          Частиною 2 ст. 554 ЦК України, у відповідності з якою поручитель несе відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за прострочення виконання основного зобов’язання боржником, регламентується по суті не обсяг відповідальності поручителя, а обсяг його зобов’язання перед кредитором за договором поруки. З моменту порушення умов основного договору боржником обсяг зобов’язання поручителя і обсяг зобов’язання боржника перед кредитором за загальним правилом є рівними, однаковими.

Оскільки в матеріалах справи наявний доказ звернення кредитора до поручителя про виконання боржником зобов’язань, які виникли з договорів фінансового лізингу, то місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів солідарно.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що пред’явлення позовних вимог до відповідачів за первісним позовом про стягнення солідарно лізингових платежів, які не були сплачені у встановлені договорами фінансового лізингу строки, є обґрунтованим.

В процесі вирішення спору ТОВ “Квант Груп-7” звернулося до суду з зустрічними позовами, в яких просить визнати недійсними додатки № 1 до договорів фінансового лізингу № 128, № 129, № 130, № 131 в зв’язку з тим, що надання права ТОВ “Кредит Європа Лізинг” формувати, встановлювати та застосовувати ціну в еквіваленті іноземної валюти суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст. 189 ГК України, п.1 абз.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 1998 “Про вдосконалення порядку формування цін”.

ТОВ “Кредит Європа Лізинг” заперечило проти зустрічних позовів, посилаючись на те, що в договорах фінансового лізингу дотримані всі вимоги законодавства і згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ “Квант Груп-7” посилається на те, що формування, встановлення та застосування ціни в еквіваленті до іноземної валюти суперечить вимогам чинного законодавства України.

          Проте, колегія суддів не погоджується з твердженнями ТОВ “Квант Груп-7”, а підтримує позицію місцевого господарського суду з цього приводу з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про Національний банк України” гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Пунктом 1 ст. 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Проте, п. 2 ст. 192 ЦК України визначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 ст. 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України (далі – ГК України) ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п.2 ст.198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, що передбачено ст. 524 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Вищеперелічені законодавчі акти, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що додатки № 1 до договорів фінансового лізингу №№ 128, 129, 130, 131 від 01.07.08 не суперечать законодавству України. А отже, зустрічні позовні вимоги ТОВ “Квант Груп-7” є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення з відповідачів 1 та 2 первісного позову суми пені 16758,32 грн. за порушення строків виконання зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 5.1 договорів за несвоєчасну оплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач, на підставі окремо виставленого рахунку, сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та обґрунтовані і документально підтверджені витрати, сплачені лізингодавцем для стягнення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням того, що строк виконання ТОВ “БУ “МЖК-1” за договором поруки настав, то вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідачів за первісним позовом солідарно суми штрафних санкцій у вигляді пені є законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.10 у даній справі підлягає зміні.

Відповідно до частини 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита при зверненні з позовною заявою та апеляційною скаргою, підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується заяви від 26.01.09 вих.№ 26-01/10 про збільшення первісних позовних вимог, то колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про неналежний розмір сплати державного мита, що стало підставою відмови у її прийнятті.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7” залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.10 у справі № 20/329 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7” (01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27; код ЄДРПОУ 33401553) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “МЖК-1” (01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27; код ЄДРПОУ 33786281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А; код ЄДРПОУ 35059482) заборгованість за лізинговими платежами в сумі 365391,96 (триста шістдесят п’ять тисяч триста дев’яносто одну) гривню 96 копійок, пеню в сумі 16758,32 (шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят вісім) гривень 32 копійки, 3821,50 (три тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 50 копійок витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7” відмовити повністю.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квант Груп-7” (01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27; код ЄДРПОУ 33401553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А; код ЄДРПОУ 35059482) 1910,75 (одну тисячу дев’ятсот десять) гривень 75 копійок витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до п.п.3, 4 резолютивної частини даної постанови.

6. Матеріали справи № 20/329 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.06.10 (відправлено)