Постанова № 10085495, 25.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2010                                                                                           № 42/647

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Півень Д.О. – представник, дов. № ДО/2010 /03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача - Ліщук С.В.- представник, дов. від 15.03.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2010

у справі № 42/647 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво"

про                                                   стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 271563,58 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 06.04.2010, 18.05.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.05.2010 та 25.05.2010, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/642 позов задоволено, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 249 845,92 грн. боргу, 17 304,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4 413,16 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 715,63 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії за договором № 540121 від 03.06.2008 вартістю 567 199,85 грн., а також оплати останнім спожитої теплової енергії у розмірі 317 353,93 грн., з урахуванням переплати 586,71 грн., що існувала на початок жовтня 2008р.; доказів належної оплати за договором суду не надано; відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за договором.

          В апеляційній скарзі відповідач просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні всіх позовних вимог, оскільки скаржник вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте за наявності неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Скаржник стверджує, що не було з’ясовано ту обставину, що відповідачем належним чином виконано свої зобов’язання за договором № 540121 від 03.06.2008, а саме: 15.10.2009, 09.11.2009, 12.11.2009, 19.11.2009, 23.11.2009, 24.11.2009 було перераховано позивачеві плату за теплову енергію, тому, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання відповідача перед позивачем припинено внаслідок виконання, проведеного належним чином.

          На думку скаржника, підписання оскаржуваного рішення з порушенням строку, передбаченого ч.2 ст. 85 ГПК України, є підставою для його скасування.

          Скаржник вважає, що господарський суд порушив ст.ст. 4-2, 4-3, ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 36, ч.1 ст. 43 ГПК України та обмежив право відповідача на захист, тому, що не прийняв до уваги клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із необхідністю отримання доказів – листів державних установ, які свідчать про неправильне нарахування позивачем вартості теплової енергії для споживачів, та це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

          На думку скаржника, судом неправильно не було застосовано норми ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України.

          У письмовому поясненні позивач, зокрема, вказує на те, що оскільки платіжні доручення відповідача не містять посилання на спірний період, позивачем дані кошти не були враховані в погашення заборгованості, а віднесено згідно із призначенням на оплату поточного споживання.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи письмового пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем до суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача 249 845,92 грн. боргу за спожиту теплову енергію протягом періоду з 01.10.2008 по 01.10.2009, відповідно до умов укладеного сторонами договору № 540121 від 03.06.2008 і, у зв’язку з прострочкою платежу, 17 304, 50 грн. інфляційної складової боргу, 4 413,16 грн. 3% річних та судових витрат.

          03.06.2008 між сторонами укладено договір № 540121 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

          Відповідно до пп. 1.1 п.1 договору № 540121 позивач, за договором постачальник, зобов’язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, за договором споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

          В п.10 додатку № 2 до договору № 540121 сторони погодили строк сплати коштів за фактично спожиту теплову енергію.

          В пп. 4.1 п.4 договору № 540121 передбачено строк дії цього договору до 05.06.2009.

           Шляхом обміну листами: відповідача від 19.05.2009 № 44 та позивача від 09.06.2009 № 048-21-6022 термін дії договору № 540121 продовжено.

          Виконання позивачем умов договору № 540121, кількість та вартість фактичного споживання теплової енергії, підтверджено даними облікових карток та відповідачем не оспорено.

          Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

          Згідно із розрахунком позивача, останнім поставлено відповідачу теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання протягом періоду з 01.10.2008 по 01.10.2009 на загальну суму 587 199,85 грн., з урахуванням переплати відповідачем суми 586,71 грн., позивачем вказано у розрахунку, сплату відповідачем в рахунок погашення заборгованості всього суму 316 767,22 грн., у зв’язку із чим позивачем зазначена сума основного боргу 249 845,92 грн.

          Як вбачається із розрахунку позивача основного боргу, ним були враховані платіжні доручення відповідача про сплату: від 27.11.2008 № 156, від 09.12.2008 № 173, від 19.01.2009 № 12, від 26.02.2009 № 38, від 25.03.2009 № 62, від 31.03.2009 № 79, від 27.04.2009 № 114, від 29.05.2009 № 155, від 10.07.2009 № 210, від 17.09.2009 № 289.

          Разом із тим, відповідачем за платіжними дорученнями від 15.10.2009 № 310, від 09.11.2009 № 332, від 12.11.2009 № 334, від 19.11.2009 № 348, від 23.11.2009 № 349, від 24.11.2009 № 350 було перераховано позивачу грошові кошти у рахунок плати за теплову енергію згідно із договором № 540121 від 03.06.2008 всього у розмірі 249 845,92 грн.

          Із твердженням позивача щодо правомірності незарахування зазначеної суми 249 845,92 грн. у рахунок сплати основного боргу, немає підстав погодитись, як із таким, що не ґрунтується на нормах законодавства, умовах договору та матеріалах справи.

          Законодавством не встановлено порядок зарахування сплати основного боргу та таку умову сторонами не погоджено в договорі № 540121.

          Позивачем позов пред’явлено 30.11.2009, отже, у відповідача перед позивачем не виникла заборгованість у сумі 249 845,92 грн. інша, ніж та, про стягнення якої звернувся позивач із позовом.

          У платіжних дорученнях відповідача, у графі: "Призначення платежу" вказано: "Оплата за теплову енергію згідно договору № 540121 від 03.06.2008 в т.ч. ПДВ 20%". У платіжних дорученнях не зазначається про попередню оплату.

          Крім того, згідно із пп. 2.5 п. 2 Положення позивача про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії, затвердженого 24.06.2005, якщо у призначенні платежу споживача зазначено неповну інформацію про платіж (не зазначено період споживання енергії, за який здійснено плату) кошти зараховуються як оплата найдавнішого боргу, в тому числі такого, строк позовної давності якого сплинув на момент здійснення такого платежу; при цьому за наявності залишку суми решта її зараховується як оплата енергії, спожитої у поточному періоді, а за відсутності споживання – як авансовий платіж.

          Отже, позивач безпідставно не врахував сплачену відповідачем суму грошових коштів у рахунок погашення основного боргу, у зв’язку із чим на час подання позивачем позову, у відповідача відсутня була заборгованість перед позивачем зі сплати суми основного боргу, тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині позову відсутні.

          Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строку оплати теплової енергії, погодженого сторонами у договорі № 540121.

          Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат та річних підлягають задоволенню, але у розмірі, що відповідає періоду прострочення платежу згідно із умовою договору, а не починаючи із першого числа місяця, як нараховано позивачем.

          Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          Ухвалою від 22.12.2009 у справі № 42/647 судом першої інстанції, згідно із клопотанням відповідача, було відкладено розгляд справи на 12.01.2010.

          Також статтею 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Із матеріалів справи не вбачається наявності підстав для повторного відкладення розгляду справи.

          Таким чином, відсутні підстави для висновку про наявність, у зв’язку з цим, порушення норм процесуального права.

          Принагідно слід вказати, що позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між позивачем та відповідачем договорі, а надані відповідачем копії листів Державної архітектурно-будівельної інспекції від 08.02.10 № 22-16-645 та Державної житлово-комунальної інспекції від 15.02.10 № 23/1034 на адресу відповідача, не мають юридичної сили доказу, який звільняє відповідача від договірних зобов’язань та відповідальності за їх несвоєчасне виконання.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі №42/647 скасувати.

          2. Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13; код ЄДРПОУ 34600816) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 17 216,17 грн. інфляційних втрат, 4 401,07 грн. 3% річних, 216,17 грн. державного мита, 18,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          3. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13; код ЄДРПОУ 34600816) 1 249,73 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          5. Справу №42/647 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.06.10 (відправлено)