Постанова № 10085472, 02.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2010                                                                                           № 20/81

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Калюжний Д.В. дов. №1-40/27-16 від 04.01.2010 року

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: Синкевич І.І. дов. №11\02\10 від 11.02.2010

від відповідача 3: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національна телекомпанія України

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2009

у справі № 20/81 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Турбоатом"

до                                                   ) Національної телекомпанії України

2) Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАЗЗ

3) Товариство з обмеженою відповідальністю „Теле-дім”

про                                                   спростування поширеної недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Турбоатом” (надалі-позивач) до Національної телекомпанії України (надалі-відповідач 1) про спростування поширеної недостовірної інформації, а саме, позивач просить суд визнати інформацію, поширену відповідачем 1- 26.02.2009р. о 21 годині 55 хвилин в ефірі Першого національного телеканалу (УТ-1) у телепередачі “Громадська варта” про позивача недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розповсюджена відповідачем 1 інформація не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року у справі № 20/81 позов Відкритого акціонерного товариства “Турбоатом” до Національної телекомпанії України про спростування поширеної недостовірної інформації задоволено частково. Визнано поширену інформацію недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію Відкритого акціонерного товариства “Турбоатом”. Зобов’язано Національну телекомпанію України протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну та негативну інформацію про Відкрите акціонерне товариство “Турбоатом”. Спростування зробити шляхом сповіщення, що інформація, яка поширена 26.02.2009 року у телепередачі “Громадська варта” на Першому національному телеканалі (УТ – 1) є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності. Спростування зробити у прямому ефірі Першого національного телеканалу ( УТ-1) у телепередачі “Громадська варта” без власних коментарів та зауважень. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що факт поширення інформації про позивача у телепередачі “Громадська варта” доведено позивачем належними засобами доказування - надано запис на електронному носії CD-R відрізку телевізійного ефіру, який транслювався на Першому національному телеканалі (УТ-1) 26.02.2009року з 21 год. 55 хв. до 22 год. 15 хв. та копію телепрограми на 26.02.2009року газети “Вечерний Харьков”. Відповідач 1 доказів достовірності негативної інформації про позивача суду не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2009 року у справі № 20/81, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду м. Києва є незаконним, необґрунтованим, оскільки не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи та викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджує, що надана позивачем копія телепрограми за 26.02.2009 року не є належним доказом по справі та не підтверджує факт розповсюдження відповідної інформації відповідачем. Не доведено, що саме записана на диску програма транслювалась в ефірі “Першого національного” 26.02.2009 року. Даний відеозапис не переглядався в судовому засіданні та відповідач не був обізнаний з відеозаписом. Крім цього, в доповненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що Національна телекомпанія України не є належним відповідачем, оскільки не є виробником та автором програми “Громадська варта”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 14.07.2009 року суду у справі №20/81 вказану апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п. 3. ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 з посиланням на частину першу статті 93 ГПК України ТОВ НТУ відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009 року касаційну скаргу товариства Національної телекомпанії України задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року зі справи № 20/81 скасовано. Відновлено Національній телекомпанії України пропущений процесуальний строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2009 по справі № 20/81. Справу передано на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 апеляційну скаргу відповідача 1 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.12.2009 року.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України суд залучив до участі у справі в якості відповідача 2 –Товариство з обмеженою відповідальністю „Продюсерська агенція “Закрита зона”.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 12.01.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю – закінченням повноважень судді Тищенко О.В., розгляд апеляційної скарги у справі №20/81 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О. Моторного О.А,, відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України суд замінив відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю „Продюсерська агенція „Закрита зона” його правонаступником, яким є - Товариство з обмеженою відповідальністю „ПАЗЗ” (далі – відповідач 2).

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 09.03.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Моторного О.А. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у справі №20/81 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О. Шафран В.В., відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Представник відповідача 2 звернувся до суду з клопотанням про залучення для участі у справі відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Теле-дім” посилаючись на те, що останній є автором програми „Громадська варта” в якій було поширено спірну інформацію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року на підставі ст. 24 ГПК України суд залучив до участі у справі в якості третього відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Теле-дім” (далі – відповідач 3).

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/7 від 30.03.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Шапрана В.В. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у справі №20/81 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О. Моторного О.А., відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 19.04.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Моторного О.А. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у справі №20/81 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Алданової С.О., відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

За усним клопотанням відповідача 3 здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Колегією суддів апеляційної інстанції було здійснено дослідження речових доказів, а саме запису на електронному носії CD-R , який доданий позивачем до матеріалів справи.

14.05.2010 року представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки автором інформації є фізична особа, а саме Олег Сичов, отже справа не підвідомча господарським судам України.

02.06.2010 року представником відповідача 3 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2009 року у справі №20/81 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача 2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2009 року у справі №20/81.

Представник відповідача 1 в судове засідання 02.06.2010 року не з’явився будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 1 та відповідача 3.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, письмові доповнення сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та припинення апеляційного провадження з огляду на наступне.

25.12.2006 року між ТОВ “Продюсерська агенція “Закрита зона” (ТОВ “ПАЗЗ” -Ліцензіар) та національною телекомпанією України було укладено ліцензійний договір №1145-24. (далі-Договір №1145-24).

Відповідно до п. 1.1 Договору №1145-24 ліцензіар передає ліцензіату виключні права (далі - "ПРАВА") на прем'єрне публічне сповіщення шляхом телевізійного показу (далі - 'ПУБЛІЧНЕ СПОВІЩЕННЯ) з правом повтору циклу телевізійних програм під назвою " Громадська варта" (далі - "ПРОГРАМИ"), хронометражем 15 (п'ятнадцять ) хвилин кожна, допускається збільшення або зменшення хронометражу до 60 секунд.

          Згідно п. 1.2 Договору №1145-24 ліцензіат має право здійснювати публічне сповіщення програм в ефірі телевізійного каналу "УТ-1" згідно власної сітки мовлення та на умовах цього договру.

Відповідно до п.1.3 Договору №1145-24 права надаються ліцензіату для публічного сповіщення програм та і) засобами наземного телебачення на території України та і) засобами супутникового телебачення на території інших країн світу (далі спільно з територією України -"територія").

25.10.2008 року між ТОВ “ПАЗЗ” (Ліцензіат) та ТОВ “Теле-дім” (Ліцензіар”) було укладено ліцензійний договір №25-10/08.

Відповідно до п. 1.1 Договору №25-10/08 Ліцензіар надає Ліцензіату виключну Ліцензію на використання Твору протягом Ліцензійного періоду в межах Території, а Ліцензіат зобов'язується використати такий Твір у відповідності з умовами цього Договору та чинного законодавства України й виплатити Ліцензіару Ліцензійну винагороду в розмірі, передбаченому цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору №25-10/08 передача виключної Ліцензії на Твір здійснюється в момент підписання Договору та оформлюється Актом приймання-передачі виключних майнових авторських прав на Твір, який підписують уповноважені представники Сторін.

Відповідно до п. 1.3 Договору №25-10/08 права на використання Твору, передані Ліцензіаром відповідно до даного Договору Ліцензіату, можуть бути переданими (субліцензованими) Ліцензіатом будь-яким третім особам.

Зокрема, п. 4.1.1. Договору №25-10/08 Ліцензіар надало Ліцензіату гарантію про те, що воно є власником всіх прав, зазначених у Ліцензії, та передачею Ліцензії Ліцензіату відповідно до Договору не порушує будь-яких прав третіх осіб, а також не завдає шкоди будь-яким чином третім особам.

Відповідно до п. 4.3. Договору №25-10/08 Ліцензіар несе повну відповідальність за зміст Твору, зокрема за достовірність інформації викладеної у Творі та зобов'язується вступити в переговори та врегулювати всі спірні питання із будь-якою особою, що пред'явить до Ліцензіата претензію або позов у зв'язку із публічним сповіщенням Твору, або, у випадку неможливості врегулювання спірних питань шляхом переговорів зобов'язується виступити належним відповідачем по будь-якій судовій справі, що її може бути порушено за позовом будь-якої особи у зв'язку із публічним сповіщенням Твору. Ліцензіат звільняється від відповідальності по таким позовним вимогам і/чи претензіям. Ліцензіар зобов'язується відшкодувати всі збитки, які може зазнати Ліцензіат в разі порушення Ліцензіаром гарантій за п. 4.2., 4.3. цього Договору.

У випадку пред'явлення до Ліцензіата в період дії Ліцензійного Договору, а також протягом трьох років після його припинення яких-небудь претензій та/або судових позовів з боку третіх осіб відносно майнових прав (Ліцензії) на Твір, що передані Ліцензіату на умовах даного Договору, а також претензій стосовно змісту Твору, зокрема достовірності інформації викладеної у Творі, Ліцензіар приймає такі претензії й позови на себе й вирішує їх самостійно й за свій рахунок, а у випадку, якщо Ліцензіат поніс збитки та будь-які інші витрати у зв'язку з такими позовами та/або претензіями, Ліцензіар зобов'язується відшкодувати Ліцензіату у повному обсязі такі збитки та витрати.(п.6.6 Договору №25-10/08).

Зазначена програма (цикл програм "Громадська варта") відповідно до умов договору передається від ТОВ «Теле-дім» до ТОВ «ПАЗЗ» на матеріальних носіях згідно Актів приймання-передачі матеріалів. В Актах приймання-передачі зазначається кількість переданих програм.

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Національної телекомпанії України про спростування поширеної недостовірної інформації, а саме, позивач просить суд визнати інформацію, поширену відповідачем 1- 26.02.2009р. о 21 годині 55 хвилин в ефірі Першого національного телеканалу (УТ-1) у телепередачі “Громадська варта” про позивача недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

На підтвердження факту поширення вищезазначеної інформації позивач надав копію запису на електронному носії CD-R відрізку телевізійного ефіру, який ніби то транслювався на Першому національному телеканалі (УТ-1) 26.02.2009р. з 21 год. 55 хв. до 22 год. 15 хв. та копію телепрограми на 26.02.2009р. газети “Вечерний Харьков”.

Як пояснив позивач, копію телепрограми було зроблено одним з працівників позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача 1 лист №1-40/24-98 від 27.02.2009 року, в якому позивач зазначає, що має намір звернутись до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування завданої моральної шкоди, в зв’язку з цим просить протягом 7 днів з дня отримання цього листа надати позивачу копію відео матеріалів телепрограми “Громадська варта”, яка транслювалась 26.02.2009 року на Першому національному телеканалі (УТ-1) з 21год. 55 хв. до 22 год. 15 хв.

Національна телекомпанія України, опрацювавши листа позивача від 27.02.2009 року №1-4024-98, листом від 03.03.2009 року №8-01-16/417 повідомила позивача, що останній безкоштовно може переглянути зазначену програму в Національній телекомпанії України, або отримати копію запису фрагменту програми з відповідною оплатою.

Згідно з частинами 4 і 5 статті 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Національна телекомпанія України, опрацювавши листа позивача від 13.03.2009 року №1-40/27-63 щодо надання копії запису телепередачі “Громадська варта” та особистих відомостей про Олега Сичова, листом від 27.03.2009 року №8-01-16/676 повідомила позивача, що запис програми “Громадська варта” не зберігся, а стосовно відомостей про Олега Сичова, пропонувала звернутись до нього особисто.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина друга статті 3, стаття 45 ЦПК).

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК, та враховувати положення статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним і невикористання передбаченого статтею 37 Закону про пресу права вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування такої інформації з подальшим правом на оскарження відмови в публікації спростування або порушення порядку його публікації не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. ( п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32, 33 ЦПК).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Для встановлення хто є автором програми "Громадська варта", колегією суддів апеляційної інстанції було здійснено дослідження речових доказів, а саме переглянуто запис на електронному носії CD-R , який було доданий позивачем до матеріалів справи.

При перегляді запису на електронному носії CD-R було встановлено, що у титрах телепрограми “Громадська варта” зазначено, що автором програми є фізична особа –Олег Сичов.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, оскільки автором програми є фізична особа – Олег Сичов, отже він має виступати відповідачем по справі, колегія суддів апеляційної інстанції припиняє провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Окремі питання щодо повернення державного мита вирішено в роз'ясненні Вищого господарського суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України". Державне мито частково або повністю повертається заявникові лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" є, зокрема, припинення провадження у справі.

Згідно п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.1994, № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

Зважаючи на припинення провадження по справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, державне мито за подання позовної заяви повинно бути повернуто - позивачу, за подання апеляційної скарги – відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 80, 91, 103, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року у справі №20/81 скасувати.

3. Припинити провадження у справі.

4. Повернути довідкою Відкритому акціонерному товариству “Турбоатом” (м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269) з Державного бюджету України сплачене за подання позовної заяви державне мито у сумі 85 грн., перераховане до Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: ВДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) квитанцією №1527_39.1 від 18.03.2009р.

5. Повернути довідкою Національній телекомпанії України (м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) з Державного бюджету України сплачене за подання апеляційної скарги державне мито у сумі 42,50 грн., перераховане до Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) платіжним дорученням №1426 від 17.06.2009р.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати довідки на повернення державного мита на виконання зазначеної постанови суду.

7. Матеріали справи №20/81 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді