Постанова № 10085449, 15.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2010                                                                                           № 7/223

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Цурка Н.О.;

відповідача – Слюсар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009

у справі № 7/223 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 5702783,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулась в господарський суд м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” про стягнення 5702 783,97 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року позовні вимоги акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволенні повністю.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) - 5 304 678 (п'ять мільйонів триста чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 59 коп. - основного боргу, 117 879 (сто сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гри. 37 коп. - індексу інфляції, 14 992 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 08 коп. - 3 % річних, 265 233 (двісті шістдесят п'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 93 коп. - штрафу, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів, які б могли підтвердити суму заборгованості за спожиту електроенергію та фактичний обсяг поставленої продукції. Звіти за використану електричну енергію за розрахунковий період підписані особами, які не мали права їх підписувати. Розрахунок заборгованості є необґрунтованим виходячи з того, що в ньому не зазначено тариф, обсяг поставленої та отриманої електроенергії, план нарахування та не зроблено прив’язки до засобу обліку (лічильників).

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 06.08.2009 року апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.10.2009 року о 10 год.:20 хв.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

З метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи з метою витребування додаткових документів, колегія суддів відклала розгляд справи на 27.10.2009 року.

В судове засідання 27.10.2009 року витребувані ухвалою суду документи представники сторін не надали, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.11.2009 року та зобов’язано повторно надати суду документи витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року.

В судовому засіданні 17.11.2009 оголошено перерву до 26.11.2009 року.

В судове засідання 26.11.2009 року представник позивача не з’явився та витребувані ухвалою суду документи не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 26.11.2009 року справі №7/223 призначено судово-бухгалтерську експертизу у зв’язку з чим матеріали даної справи було надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз справу № 7/223 повернув та надав висновок судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 25.05.2010 року поновлено провадження у справі №7/223 та призначено до розгляду на 15.06.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 10.01.1991 року між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" укладено договір № 97 на користування електричною енергією.

Сторонами договору є Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва (абонент).

Договір вступив в силу з дня його підписання, його укладено строком до 31.12.1991 року, а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або - щодо його перегляду. Сторони зобов'язались (п. 18 договору) письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

З преамбули цього договору вбачається, що при його виконанні, а також з усіх питань, що ним не обумовлено, сторони керуються діючими Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР. При цьому, ВЕО “Київенерго” зобов’язалось відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку № 1 (п. 2.1 договору). Абонент зобов’язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом № 09-01 та цим договором (п. 4.1). Розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо (п. 7 договору). Положеннями договору визначено валюту платежу-рубль. Крім цього, п. 5.5. цього договору встановлено, що абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п’яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів, дослідивши та оцінивши висновок судового експерта, вважає належним доказом що підтверджує розмір суми основного боргу за використану електричну енергію згідно умов договору та класу та тарифу напруги за яким проводилось нарахування за спожиту електроенергію.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду м. Києва у цій справі щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи договір не припинив своєї дії на час розгляду справи й до нього на підставі п. 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України застосовуються його правила щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язується відпустити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується сплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених у договорі.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 01.12.2008 року по 01.03.2009 року у ВАТ “Київводоканал” виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 50304678,59 грн.

У пункті 7 Договору зазначено, що розрахунки за електроенергію здійснюються платіжними вимогами, шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку абонента та встановлено строки для такого списання згідно платіжних вимог.

Одним із способів розпорядження власником грошовими коштами є їх переказ, порядок якого в межах України визначається Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Вказаним законом передбачена можливість договірного списання коштів, яким є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом (пункт 1.38 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Статтею 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що ініціювання переказу при договірному списанні у небанківській платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи з Національним банком України.

Отже, в даному випадку право власника на розпорядження своїм майном на власний розсуд реалізується шляхом надання за власною ініціативою банку права самостійно, без його доручення, здійснювати переказ коштів на умовах договору. В свою чергу, відповідачем такого права банку не було надано, а тому порядок, який встановлений у пункті 7 договору не може застосовуватись при здійсненні розрахунків за отриману електричну енергію.

Судом встановлено, що Правила користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР втратили чинність, в свою чергу постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 затверджені Правила користування електричною енергією (надалі – Правила).

Згідно п. 1.1 Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до 6.11, 6.13 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Як вбачається з матеріалів даної справи, у відповідності до вищевказаних Правил, споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі даних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції, в яких визначала фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки фактури на оплату поставленої електричної енергії. Відповідач розрахункові документи отримував, що ним визнається та не оспорюється, проте вартість спожитої електричної енергії відповідач оплачував лише частково.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про електроенергетику” принципами, на яких базується державна політика в електроенергетиці, зокрема є забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики; забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів.

Згідно з частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 6.6 Правил користування електричною енергією зазначено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

У відповідності до п. 7 в договору сторони встановили, що вивіряння розрахунків здійснюється по фактичній величині поставки електроенергії на 24-00 29 числа розрахункового періоду на підставі засобів обліку.

Як вбачається з виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції, які були виставлені позивачем, а також у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема статті 275 господарського кодексу України, ЗУ “Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та договору виник обов’язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, а також плата за перетікання реактивної енергії, проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість.

Також, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 року та від 27.10.2009 року було зобов’язано акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” надати: помісячний розрахунок нарахованих відповідачу до сплати сум за спожиту електричну енергію за спірний період, із зазначенням: за яким класом напруги проводилось нарахування за спожиту електроенергію об’єктів відповідача: тарифу (чому саме такий тариф), відповідно до якого здійснювалось нарахування за спожиту електроенергію; помісячну кількість використаної електроенергії за спірний період з прив’язкою до засобів обліку (лічильників), кількість точок відповідача з встановленням класу напруги.

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” вимоги суду не виконала витребуваного розрахунку не подала.

Відсутність обґрунтованого розрахунку основного боргу в сумі 5304678,59 грн. за період з 01.12.2008 року по 01.03.2009 року за використану електричну енергію відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” перед акціонерною енергопостачальною компанію „Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” відповідно до умов договору № 97 від 10.01.1991 року є підставою для призначення судово-бухгалтерської експертизи за ініціативою суду.

Колегія суддів врахувала необхідність достовірного встановлення за яким класом напруги проводилось нарахування за спожиту електроенергію об’єктів відповідача: тарифу (чому саме такий тариф), відповідно до якого здійснювалось нарахування за спожиту електроенергію; помісячну кількість використаної електроенергії за спірний період з прив’язкою до засобів обліку (лічильників), кількість точок відповідача з встановленням класу напруги.

Згідно з частин 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Судовим експертом про дослідженні поставлених питань зроблено висновки про те, що зідно досліджених документів бухгалтерського та податкового обліку, розмір заборгованості (основного боргу) Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" перед Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", за використану електричну енергію в рамках договору №97 від 10.01.1991 року за період з 01.12.2008 року по 01.03.2009 року складає 5'304'678,59 грн. (п'ять мільйонів триста чотири тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 59 коп.).

За даними Рахунків-розшифровок по активній електроенергії та Рахунків АЕК "Київенерго" за розрахункові місяці в період з грудня 2008 року по лютий 2009 року нарахування за спожиту Департаментом ЕКГ ВАТ "АК "Київводоканал" активну електроенергію проводилось з застосуванням тарифу для другого класу напруги (58,46 коп./кВт год.), затвердженого постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.11.2008 року № 1315; від 23.12.2008 року № 1440; від 22.01.2009 року № 6 на відповідний місяць (на грудень 2008 року, на січень 2009 року, на лютий-2009 року).

Також, звіти про використану активну електроенергію підписані від імені керівника підприємства та засвідчені печаткою Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", яки є уповноваженою усобою.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 5.5 договору абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну або часткову відмову від оплату сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5% суми, оплату якої затримано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна зжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, оцінивши висновок судового експерта, перевіривши зроблені судом розрахунки щодо розміру штрафу та правомірності його нарахування, колегія суддів підтримує висновки зроблені судом першої інстанції, які співпадають з дослідженням судового експерта та викладено у висновку судової експертизи, про те що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахований відповідачу індекс інфляції в розмірі 117879,37 грн., 3% річних в розмірі 14992,08 грн. та штрафу в розмірі 265233,93 грн. за порушення зобов'язань.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 7/223 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 7/223 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.06.10 (відправлено)