Постанова № 10085437, 08.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2010                                                                                           № 16/115

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Тарасова А.В., Турчинська Л.П.;

відповідача – Головко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2010

у справі № 16/115 ( )

за позовом                               Приватного підприємства "Стелс"

до                                                   ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

про                                                   стягнення 203608,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СТЕЛС» (далі – позивач) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Заводу «Ленінська кузня» (далі – відповідач) про стягнення 203608,19 грн., з яких 170676,00 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 30030,00 грн. пені та 2902,19 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 16/115.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2010 у справі № 16/115 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 170676,00 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 30030,00 грн. пені та 2902,19 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) 06.05.2009 укладено договір № 60-09 (далі - Договір) відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов’язання за винагороду відбуксирувати об’єкт замовника згідно умов даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що вартість буксирування об’єкту становить 225000,00 грн., спочатку замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 100000,00 грн., а решту вартості буксирування в розмірі 125000 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 30 – днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору позивачем надані відповідачу послуги з буксирування корпусу танкера – хімовоза на суму 225000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 06-06 від 01.06.2009, підписаним повноважними представниками сторін.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів відповідачем не в повному обсязі виконані зобов’язання з оплати прийнятих послуг.

Позивач 21.08.2009 надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 165000,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів оплати виконаних позивачем послуг на суму 165000,00 грн., а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.

Відповідач є боржником, що прострочив, оскільки не оплатив отриманий товар у встановлені договором строки.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України), зокрема сплата неустойки.

Задовольняючи вимоги про стягнення 30030,00 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 3.4 Договору за кожну добу затримки в здійсненні оплати послуг з буксирування відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведені обмеження щодо розміру пені, що підлягає стягненню за порушення грошового зобов’язання судом першої інстанції залишені поза увагою та помилково в цій частині задоволені позовні вимоги в повному обсязі.

За перерахунком здійсненим апеляційним судом розмір пені що підлягає стягненню з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» становить 17137,40 грн.

Враховуючи, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 170676,00 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2902,19 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2010 слід змінити із новим розподілом судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Заводу «Ленінська кузня» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2010 у справі № 16/115 змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Заводу «Ленінська кузня» (м. Київ, вул. Електриків, 26; код ЄДРПОУ 14312364) на користь Приватного підприємства «СТЕЛС» (04071, м. Київ, вул. Набережно - Лугова, 7, код ЄДРПОУ 30757132) 170676,00 грн. (сто сімдесят тисяч шістсот сімдесят шість гривень 00 коп.) – основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 17137,40 грн. (сімнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 40 коп.) пені, 2902,19 грн. (дві тисячі дев’ятсот дві гривні 19 коп.) – 3% річних, 1907,15 грн. (одну тисячу дев’ятсот сім гривень 15 коп.) - державного мита, 221,06 грн. (двісті двадцять одну гривню 06 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 16/115 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.06.10 (відправлено)