Постанова № 10085399, 08.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2010                                                                                           № 7/224

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Азовтрім"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 7/224 ( .....)

за позовом                               Дочірнє підприємство "Вторметсплав"

до                                                   ТОВ "Азовтрім"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 432638,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Вторметсплав” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрім” про стягнення 432.638,34 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 14/08-01 від 14.08.2008 р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 432.638,34 грн. З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 381.462,58 грн. - боргу, 27.190,65 грн. – пені, 20.598, 98 грн. – інфляційних збитків, 3.386,13 грн. – 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 4.326,38 грн. – державного мита, 118,00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. у справі № 7/224 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрім” (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 40-А, 69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, офіс, код ЄДРПОУ: 35261998) на користь Дочірнього підприємства “Вторметсплав” (03087, м. Київ, вул. П. Козицького, 5, 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, код ЄДРПОУ: 30631526) 381.462 (триста вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 58 коп. - боргу, 27.190 (двадцять сім тисяч сто дев’яносто) грн. 65 коп. – пені, 20.598 (двадцять тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 98 коп. –інфляційних збитків, 3.386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 13 коп. – 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 4.326 (чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 38 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує про те, що сторони за Договором № 14/08-01 від 14.08.2008 р. не визначили в ньому ані кількості товару, який зобов'язувався передати продавець покупцю, ані строків його поставки. За таких обставин вказаний Договір № 14/08-01 не може вважатися укладеним, а сторони не можуть мати права та обов'язки, що випливають з нього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім” і порушено апеляційне провадження у справі № 7/224.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.06.2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2010 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2010 р. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 14.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 14/08-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) позивач зобов’язаний поставити та передати у власність відповідачу товар, а останній в свою чергу прийняти товар та оплатити його.

Кількість та ціна товару визначаються в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору (п. 2.6 Договору).

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання актів приймання-передачі (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата поставленого товару здійснюється відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку. Умови оплати визначено сторонами: 75% - по факту надання позивачем 4 примірнику залізничної накладної, 25% - після приймання товару згідно з актом.

Відповідно до договору № 14\08-01 від 14.08.2008 р. позивач здійснював поставку товару в період з 15.08.2008 р. по 30.08.2008 р., що підтверджують відповідні товаросупровідні документи: 4-ий примірник залізничної накладної № 33312559 від 15.08.2008 р. на вагон 65401622; 4-ий примірник залізничної накладної № 33016816 від 21.08.2008 р. на вагони 67922948 та 66864810; 4-ий примірник залізничної накладної № 33264456 від 22.08.2008 р. на вагон 65949935; 4-ий примірник залізничної накладної № 33215548 від 23.08.2008 р. на вагон 67886275; 4-ий примірник залізничної накладної № 33264479 від 30.08.20 08 р. на вагон 65776261; 4-ий примірник залізничної накладної № 33264480 від 30.08.2008 р. на вагон 65287963; та прийомо-здатні акти за ф. 69, які оформлюється в пункті прийому-передачі товару: Акт приймання металів вторинних № 22/08-07 від 22.08.2008 р., вагон 65401622; Акт приймання металів вторинних № 30/08-06 від 30.08.2008 р, вагон 67886275;

Акт приймання металів вторинних № 2/09-02 від 02.09.2008 р, вагон 66864810;

Акт приймання металів вторинних № 2/09-03 від 02.09.2008 р, вагон 67922948;

Акт приймання металів вторинних № 07/09-02 від 07.09.2008 р, вагон 65287963;

Акт приймання металів вторинних № 08/09-12 від 08.09.2008 р, вагон 66776261;

Акт приймання металів вторинних № 25/09-44 від 25.09.2008 р, вагон 65949935.

Відповідно до видаткових накладних, у період з 22.08.2008 р. по 25.09.2008 р. Позивач продав відповідачу товару на суму 1.021.462,58 грн., що підтверджується видатковими накладними № 30/08/04 від 30.08.2008 р., № 30/09/06 від 30.09.2008 р.

Відповідач не заперечує отримання товару, а також отримання і підписання наведених вище первинних документів.

Відповідач перерахував на користь позивача передоплату у розмірі 540.000,00 гривень, що підтверджується наступними банківськими виписками по рахунку позивача №2600630019366: 20 серпня 2008 р. - 120000,00 гривень; 22 серпня 2008 р. - 300000,00 гривень; 27 серпня 2008 р. - 100000,00 гривень; 29 серпня 2008 р. - 50000,00 гривень; 01 вересня 2008 р. - 700000,00 гривень.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідач свої зобов’язання за Договором повністю не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи товаросупровідними документами, актами приймання-передачі, видатковими накладними, виписками банку, чим заборгував позивачу 381.462,58 грн.

В матеріалах справи міститься вимога позивача сплатити заборгованість за договором від 27.10.2008 р.

У відповіді на вимогу від 10.12.2008 р. відповідач заборгованість визнав, просив відстрочити оплату за Договором в строк на три місяці, тобто до 10.03.2008 р.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В оскаржуваному рішенні місцевий суд зазначив, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, а тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 381.462,58 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку відповідача, наданої суду апеляційної інстанції, після подачі позивачем позову до Господарського суду м. Києва відповідач у період з 24.03.2009 р. по 02.09.2009 р. п’ятьма траншами перерахував позивачеві 101462,58 грн. Отже, станом на день прийняття оскаржуваного рішення 03.12.2009 р. відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 101.462,58 грн. Про вказані обставини позивач повідомив місцевий суд у наданому клопотанні про забезпечення позовних вимог від 03.12.2009 р. (а. с. 112), в якому просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 335620,14 грн., з яких основна заборгованість – 280000,00 грн. Проте місцевий суд зазначеним обставинам при винесенні оспорюваного рішення відповідної процесуальної оцінки не надав.

Відтак, предмет спору щодо стягнення з відповідача 101.462,58 грн. основного боргу станом на день прийняття оскаржуваного рішення 03.12.2009 р. був відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягало припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин оскаржуване рішення у вказаній частині підлягає зміні, а провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 101.462,58 грн. підлягає припиненню.

Твердження скаржника у апеляційній скарзі про те, що Договір № 14\08-01 від 14 серпня 2008 р. є неукладеним, оскільки сторонами не було визначено ані кількості товару, який зобов'язувався передати продавець покупцю, ані строків його поставки, не підтверджується матеріалами справи та спростовується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних вимог.

Істотними умовами є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України господарськими договорами є будь які майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами.

Пункт 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

На момент укладання Договору № 14\08-01, 14 серпня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовтрім» та Дочірнім підприємством «Вторметсплав» було досягнуто згоди щодо істотних умов, змісту та форми Договору. Заперечень щодо укладання Договору не було, він був підписаний сторонами та скріплений печатками.

Так, сторонами у Договорі № 14\08-01, 14 серпня 2008 р було досягнуто згоди щодо:

1. предмету договору - відповідно до умов Договору п. 1.1, Розділу «Предмет договору», Продавець (ДП „Вторметсплав") зобов'язується поставити метали чорні вторинні згідно ДСТУ 4121-2002 (далі - Товар), а Покупець (ТОВ „Азовтрім") оплатити поставлений Товар згідно умов договору;

2. ціни та умов оплати - згідно з умовами Договору п. 4.1. Розділу 4 ціна однією метричної тони лома металів чорних вторинних встановлюється в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною Договору. Ціна діє за фактом відвантаження згідно зі штемпелем прийому вантажу до перевезення, вказаного в залізничній накладній.

Згідно з умовами Договору – п. п. 4.3, 4.4 Розділу «Ціна та умови оплати» - Покупець зобов'язаний здійснити розрахунок з Продавцем: 75% - по факту надання Продавцем четвертого екземпляру залізничної накладної, 25% після прийомки, згідно актів за Ф-69, Ф-19 протягом 3-х банківських

Згідно з умовами п. 5.3 Розділу Договору «Умови прийомки» передача - прийомка Товару по кількості та якості проводиться по прийомо-здавальним актам за Ф-69, які видаються ЗАО «АзовЕлектроСталь».

Ціна Товару чітко визначена в Додатковій угоді №1 від 14.08.2008 р. до Договору та в Додатковій угоді № 2 від 24.08.2008 р. до Договору, які є невід'ємною частиною Договору;

3. Строку дії договору - відповідно до умов Договору п. 8.1. Розділу «Інші умови» Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2008 р., а за фінансовими зобов'язаннями - до їх повного виконання.

Отже, сторони на основі вільного волевиявлення погодили всі істотні умови Договору. Тому твердження відповідача (скаржника) про те, що Договір №14\08-01 від 14.08.2008 р. є неукладеним, не відповідає матеріалам справи.

Крім того беззаперечним фактом того, що Договір був укладений, є його виконання сторонами як зі сторони Позивача, так и часткового Відповідачем. На підтвердження цього в матеріалах справи є докази отримання Відповідачем Товару, а саме прийомо-здавальні акти за Ф-69, які видані ЗАО «АзовЕлектроСталь» та завірені належним чином Відповідачем: Акт приймання металів вторинних №22/08-07 від 22.08.2008 р, вагон 65401622; Акт приймання металів вторинних №30/08-06 від 30.08. 2008 р, вагон 67886275; Акт приймання металів вторинних №2/09-02 від 02.09. 2008 р, вагон 66864810; Акт приймання металів вторинних №2/09-03 від 02.09. 2008 р, вагон 67922948; Акт приймання металів вторинних №07/09-02 від 07.09. 2008 р, вагон 65287963; Акт приймання металів вторинних №08/09-12 від 08.09. 2008 р, вагон 66776261; Акт приймання металів вторинних №25/09-44 від 25.09. 2008 р, вагон 65949935; а також видаткові накладні, які підтверджують виконання зобов'язань продавця перед покупцем, які виникли за договором: видаткова накладна №30/08/04 від 30.08. 2008 р. видаткова накладна №30/09/06 від 30.09. 2008 р.

Зазначені документи є доказами того, що товар у кількості, що вказана у видаткових накладних, був прийнятий відповідачем. Відповідно до п. 3 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів також відзначає, що на виконання п. 4.3 Розділу «Ціна та умови оплати» та п. 5.2 Розділу «Умови прийомки» Договору продавець 30.09.2008 р. надсилав Покупцю необхідний пакет документів, а саме: рахунок - фактуру №30/09/01 від 30.09.2008 р., податкову накладну від 30.09.2008 р., видаткову накладну №30/09/06 від 30.09.2008 р.

Повернутий продавцю екземпляр видаткової накладної №30/09/06 від 30.09.2008 р., яка підписана, засвідчена печаткою ТОВ «Азовтрім», підтверджує той факт, що товар та пакет документів Покупцем був отриманий.

Як зазначалось вище, згідно з абзацом 2 п. 4.3 Договору строк оплати за Товар визначено: 75% - по факту надання Продавцем четвертого примірнику залізничної накладної, 25% - після прийомки, згідно актів за Ф-69, Ф-19 протягом 3-х банківських днів, а не з моменту отримання рахунку - фактури, який формується на підставі підписаних актів Ф-69. Покупець повинен був здійснити кінцеву оплату за Товар протягом 3-х банківських днів після прийомки Товару, згідно актів за Ф-69. Останній акт приймання Товару №25/09-44 підписаний 25.09.2008 р., тобто Покупець повинен був здійснити кінцеву оплату за Товар 30.09.2008 р.

Станом на 16.01.2009 р. відповідач частково здійснив оплату за поставлений Товар, сума заборгованості відповідача становила: 1.021.462,58 - 640.000,00 = 381462,58 грн.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.3 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 27.190, 65 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 27.190, 65 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується, з висновком місцевого суду про обґрунтованість стягнення пені, однак не погоджується з її розміром, вбачаючи у розрахунку арифметичну помилку.

Так, місцевим судом вірно визначено період прострочення: з 01.10.2008 р. по 16.01.2009 р., суму заборгованості на той період: 381.462,58 грн., однак, застосувавши формулу розрахунку пені: „сума боргу х кількість днів прострочення х (2 х облікова ставка НБУ / 365) =” сума пені складає 27.015,18 грн. (381.462,58 грн. х 108 х (2 х 12,0 % / 365).

Таким чином пеня підлягає стягненню саме у вказаній сумі - 27.015,18 грн., а оскаржуване рішення у зазначеній частині підлягає зміні.

Позивач також просить стягнути з відповідача 20.598,98 грн. – індекс інфляції та 3.386,13 грн. – 3% річних (розрахунок у матеріалах справи перевірений колегію суддів та є таким, що відповідає положенням законодавства).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих позивачем, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені та з урахуванням того, що сума основного боргу у розмірі 101.462,58 грн. була сплачена відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. у справі № 7/224 підлягає зміні задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 101.462,58 грн. основного боргу та 175,47 грн. пені.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. у справі № 7/224 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрім” суми основного боргу у розмірі 101.462,58 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрім” (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 40-А, 69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, офіс, код ЄДРПОУ: 35261998) на користь Дочірнього підприємства “Вторметсплав” (03087, м. Київ, вул. П. Козицького, 5, 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, код ЄДРПОУ: 30631526) 280.000 (двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. - боргу, 27.015 (двадцять сім тисяч п’ятнадцять) грн. 18 коп. – пені, 20.598 (двадцять тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 98 коп. – інфляційних збитків, 3.386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 13 коп. – 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 4.324 (чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 63 коп. –державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 95 коп. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 7/224 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді