Постанова № 10085393, 01.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2010                                                                                           № 18/293-12/261

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2010

у справі № 18/293-12/261 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елетер"

до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 40678,7 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕЛЕТЕР (далі – позивач) у вересні 2008 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 7334,82 грн. 3% річних, 31121,24 грн. інфляційних, 2222,64 грн. пені, 406,79 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008р. у справі № 18/293 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 7334,82 грн. 3% річних, 31121,24 грн. інфляційних, 2222,64 грн. пені, 406,79 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2009р. судові рішення по справі скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови господарського суду міста Києва 18.07.2009р. справу передано на новий розгляд з присвоєнням справі номеру 18/29312/261.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. у справі № 18/293-12/261 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 31121,24 грн. інфляційних, 7334,82 грн. 3% річних, 1217,90 грн. пені, 396,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. у справі № 18/293-12/261 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові про стягнення пені, 3% річних, а також збільшення боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не було надано оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи, а отже рішення прийнято без всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. у справі №18/293-12/261, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

18.05.2010р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.06.2010р.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 01.06.2010р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. по справі № 18/293-12/261 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорювань рішення господарського суду міста Києва винесене при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та при правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. підлягає зміні, а апеляційна скарга – Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №137.05.01-ЕЛ (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки по проведенню комплектації та виконанню комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по антикризовій системі виходів з підземного простору на об'єкті - реконструкція транспортної розв'язки на Севастопольській площі у м. Києві.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість повного комплексу робіт визначається по фактично виконаним обсягам будівельно-монтажних робіт в цінах 2000 року, які відображені в кошторисній документації, затвердженій замовником.

Згідно з п. 3.5. договору, позивач зобов'язався подавати відповідачеві акти виконаних робіт форми КБ-2в до 28 числа поточного місяця. Акти, передані позивачем пізніше даного строку, приймаються відповідачем для проведення розрахунків у наступному місяці.

Вартість будівельно-монтажних робіт в договірних цінах, що доручені для виконання позивачеві складає загалом 165 756 грн. та перераховується на користь позивача протягом п'яти банківських днів після підписання даного договору для закупівлі матеріалів на весь обсяг робіт згідно з кошторисом.

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 150 799, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в:№1 за липень 2001 року на суму 99 932, 40 грн.; №2 за серпень 2001 року на суму 47 382 грн.; №3 за листопад 2001 року на суму 3 485 грн.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що позивач перераховує відповідачеві 2% від обсягу договірної ціни за генпідрядні послуги.

Враховуючи ту обставину, що позивачем на користь відповідача були виконані роботи на загальну суму 150 799, 40 грн. - 2% від зазначеної суми складає 3 015,98 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача 147 783,42 грн. (150 799,40 грн. - 3 015,98 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов Договору було перераховану позивачу платіжними дорученнями № 3346 від 18.07.2001 року суму в розмірі 10 000 грн., № 796 від 08.08.2001 року суму в розмірі 30 000 грн., № 195 від 16.10.2001 року суму в розмірі 8 000 грн., № 8837 від 08.05.2002 року суму в розмірі 4 000 грн., № 638 від 19.07.2002 року суму в розмірі 28 000 грн., № 48328 від 26.07.2002 року суму в розмірі 5 000 грн., № 48402 від 08.08.2002 року суму в розмірі 10 000 грн., № 5363 від 30.07.2004 року суму в розмірі 5 000 грн., № 628 від 23.03.2006 року суму в розмірі 10 000 грн., № 9733 від 13.04.2006 року суму в розмірі 10 000 грн., № 1960 від 25.12.2007 року суму в розмірі 27 783, 42 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що акти форми КБ-2в за серпень 2001 року та за листопад 2001 року були підписані відповідачем 31.08.2001 року та 30.11.2001 року, що відповідно свідчить про те, що розрахунок за зазначеними актами мав бути відповідно здійснений відповідно за серпень 2001 року - до 30.09.2001 року, за листопад 2001 року - до 31.12.2001 року.

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідачем були порушені умови договору підряду, розрахунки за виконані роботи здійснювалися зі значним простроченням.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку прострочення оплати робіт , встановлених даним договором Генпідрядник (відповідач) виплачує Субпідряднику (позивач) пеню в розмірі 0,2% від суми не перерахованого платежу за кожен день прострочки. Сумарний обсяг неустойки не може перевищувати 10% від вартості робіт, встановлених даним договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені. Так, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕЛЕТЕР” була подана до суду першої інстанції 17.09.2008р., тобто з пропуском позовної давності встановленою Господарським кодексом України.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ст. 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Київський апеляційний господарський суд в зв’язку з вищевикладеним здійснив перерахунок інфляційних та 3% річних, заявленої до стягнення позивачем.

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних та 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання підлягає задоволенню.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення інфляційних в сумі 31121,24 грн. та 7334,82 грн. 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва частковому скасуванню.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги – також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв’язку з частковим її задоволенням.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Трест” Київміськбуд-2” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. у справі № 18/293-12/261 скасувати в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕЛЕТЕР” 1217,90 грн. пені (ч. 2 резолютивної частини рішення).

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. у справі № 18/293-12/261 змінити в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 04012661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕЛЕТЕР” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 2, код ЄДРПОУ 13687027) 384,56 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 56 копійок) державного мита та 111,55 грн. (сто одинадцять гривень 55 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕЛЕТЕР” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 2, код ЄДРПОУ 13687027) на користь Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 04012661) 13,72 грн. (тринадцять гривень 72 копійки) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 18/293-12/261 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.06.10 (відправлено)