Постанова № 10085386, 25.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2010                                                                                           № 45/25

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Громико В.С. (дов. №335-ЮУ/10 від 11.01.2010);

Від відповідача: Сергієнко Н.А. (дов. №38 від 21.05.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010

у справі № 45/25 ( .....)

за позовом                               Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий Дім"

до                                                   Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

про                                                   стягнення 1741192,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.02.2010 року у справі №45/25 позов задоволено: стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий Дім” 1734374,00 грн. – основного боргу, 6818,70 грн. –пені та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП МОУ “Українська авіаційна транспортна компанія” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010 року у справі №45/25 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що, оскільки позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на правочині, який повинен бути визнаний недійсним за результатом розгляду справи № 34/115, а згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, то рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі №45/25 має бути скасовано, а в позові належить відмовити.

Крім того, скаржник вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності його представника, була отримана лише ухвала Господарського суду міста Києва від 18.12.2010 про порушення провадження у справі №45/25, а ухвали про відкладення розгляду справи на 15.02.2010 взагалі не отримував.

Ухвалою від 07.04.2010 розгляд справи було призначено на 25.05.2010.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 №01-23/2/13 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя – Кондес Л.О., судді – Авдеєв П.В., Куровський С.В.

В судове засідання представники сторін з’явилися, представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

25.05.2010 через Відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №45/25 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №34/115 та набрання рішенням у цій справі законної сили.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання відповідача, оскільки відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Однак, слід зазначити, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ПАТ “Банк “КЛІРИНГОВИ ДІМ” до ДП МОУ “Українська авіаційна транспортна компанія” про стягнення 1741192,70 грн. (1734374,00 грн. – основного боргу, 6818,70 грн. –пені).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено п. 2.2.1 Договору купівлі – продажу цінних паперів №21Д-О від 22.10.2008, а саме, несплачені придбані цінні папери, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1734374,00 грн.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Акціонерним банком “Кліринговий дім” (продавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів №21Д-О від 22.10.2008 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач зобов’язався купити, а позивач зобов’язався продати та передати у власність відповідача іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі, емітент - Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія ”, код ЄДРПОУ 24964464, свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів: 886/2/07-3 від 19.11.2007, серії А, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA102665AA08, номінальною вартістю одного цінного паперу 1 000,00 грн., за ціною одного цінного паперу 1 020,22 грн., загальною кількістю 1 700,00 штук, загальна ціна Договору - 1 734 374,00 грн.

В п.2.2.1. Договору зазначено, що відповідач зобов’язався забезпечити оплату цінних паперів за Договором у строк не пізніше 13-00 за київським часом 29.11.2009.

Позивач, відповідно до п. 2.3. Договору, зобов’язався не пізніше 18-00 за київським часом 29.11.2009, після виконання відповідачем п. 2.2.1. Договору, надати розпорядження про списання цінних паперів з рахунку позивача № 001071 на рахунок відповідача №301919 у депозитарії ВАТ “МФС ”, код за ЄДРПОУ отримувача 24964464.

За порушення строків, встановлених п. 2.2.1. Договору, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду нарахування пені, від неоплаченої вартості цінних паперів за Договором, за кожний день прострочення понад термін , встановлений Договором (п. 3.2 Договору).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов’язки.

Цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міситься і в ст.. 526 ЦК України.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

За своєю правовою природою договір, який укладено між сторонами, є договором купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до ч.4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю – продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 1734374,00 грн. – основного боргу є обґрунтовані, документально доведені та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що за порушення строків, встановлених в п.2.2.1 Договору, покупець (відповідач) сплачує продавцеві (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду нарахування пені, від неоплаченої вартості цінних паперів за цим Договором, за кожний день прострочення понад термін, встановлений цим Договором.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6818,70 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано умови Договору вчасно та в повному обсязі.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, оскільки скаржник посилається на порушення провадження по справі №34/115 про визнання недійсним спірного Договору, як на підставу для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі №45/25 та відмови у задоволенні позову, однак така підстава не передбачена нормами чинного процесуального законодавства (ст.. 104 ГПК України).

Стосовно посилань скаржника на порушення норм процесуального права, то слід зазначити наступне: суд першої інстанції надсилав ухвалу про порушення провадження у справі №45/25 від 18.12.2009 та отримана відповідачем, що підтверджено ним у апеляційній скарзі.

В подальшому, місцевий господарський суд своєю ухвалою від 01.02.2010 задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 15.02.2010. Дану ухвалу було надіслано сторонам 03.02.2010, що підтверджено відтиском штампу Відділу діловодства №1 Господарського суду м.Києва та підписом працівника суду.

Крім того, відповідач не був позбавлений права надіслати до суду першої інстанції мотивований письмовий відзив на позовну заяву з викладенням доказів, що обґрунтовують відхилення позовних вимог (повне чи часткове), а також додати до відзиву всі документи, які підтверджують заперечення проти позову, і отже, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на захист своїх інтересів, відповідно до ст..ст. 33, 59 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010 року у справі №45/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року у справі №45/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” – без задоволення.

2.Матеріали справи № 45/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді