Постанова № 10085382, 25.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2010 № 35/695

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Фортуненко В.О.- пред. за дов. № 19 від 12.01.2010 р.;

від відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2010

у справі № 35/695 ( )

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 11279,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11279,61 грн. (10258,62 грн. основний борг, 775,46 грн. інфляційна складова боргу, 245,52 грн. 3 % річних) заборгованості згідно договору на постачання комунальних послуг в приміщенні № 81/08 від 01.09.2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у справі № 35/695 позов задоволено повністю, стягнуто з позивача на користь відповідача 10258,62 грн. основний борг, 775,46 грн. інфляційних нарахувань, 245,52 грн. 3 % річних з простроченої суми, 112,80 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у справі № 35/695 скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив та не встановив тарифи, на підставі яких мають визначатись вартість наданих комунальних послуг в грудні 2008 року січні 2009 року, а також не визначив обсяги наданих послуг та не врахував, що 11.06.2009 року відповідачем було сплачено 32,34 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 10.03.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", в звязку з поверненням з відпустки судді Попікової О.В було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 35/695 колегії суддів у постійному складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р., 13.04.2010 р. та 11.05.2010 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 03.02.2010 р. у справі № 35/695 як таке, що прийняте з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів відноситься до комунальних послуг.

Частина 1 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

За умовами договору № 1-ДР від 01.09.2008 року (а.с. 70, т. 2), який був укладений позивачем з баласоутримувачем на виконання рішень Святошинської районної у м. Києві ради № 160 від 27.12.2007 р, № 212 від 24.04.2008 р., № 220 від 19.06.2008 р., Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва визначено виконавцем послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізованого опалення для потреб споживачів (наймачі та власники жилих приміщень, власники та орендарі нежилих приміщень в будинках, що перебувають на балансовому обліку балансоутримувача).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація - це суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії, а теплопостачальна організація - це суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З наданих позивачем доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що Комунальним підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, як виконавцем послуг, та АК "Київенерго", як теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною та теплосервісною організацією, укладено договір № 820015 від 01.10.1996 р. на постачання теплової енергії.

В свою чергу, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва уклав договір з кінцевими споживачами житлово-комунальних послуг, зокрема, в даному випадку Фізичною особи підприємцем ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (надалі абонент) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (надалі субабонент) виникли внаслідок укладеного договору № 81/08 від 01.09.2008 р. на відпуск гарячої води, опалення, прийом стічних вод (надалі - договір), за умовами якого абонент взяв на себе зобов'язання забезпечувати субабонента гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води в кількості, необхідній для задоволення господарсько-побутових потреб субабонента та інших потреб, передбачених даним договором, з урахуванням специфіки діяльності субабонента (п. 1.1 договору).

Згідно додатку № 81-1 до договору № 81/08 від 01.09.2008р. сторонами було погоджено, що холодна вода та холодна вода, що йде на підігрів, надаються згідно прямого договору з ВАТ "АК "Київводоканал"; гаряча вода згідно нарахувань департаменту енергозбуту АК "Київенерго"; центральне опалення згідно нарахувань департаменту енергозбуту АК "Київенерго" у відсотковому відношенні на площу; ел.енергія згідно прямого договору з АК "Київенерго".

Враховуючи умови додатку № 81-1 до договору № 81/08 від 01.09.2008р., судова колегія встановила, що фактично предметом договору є постачання теплової енергії у гарячій воді та надання послуг централізованого опалення.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку неналежним виконанням зобов'язання з оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді та для потреб централізованого опалення за період з вересня 2009 року по травень 2009 року за договором на відпуск гарячої води, опалення, прийом стічних вод № 81/08 від 01.09.2008 р.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення оплати за комунальні послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 10 258,62 грн., враховуючи вимоги ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", дійшов висновку про задоволення вимог позивача повністю, стягнувши на його користь суму основного боргу в розмірі 10528,62 грн., втрати від інфляції в розмірі 775,46 грн. та 3 % річних в розмірі 245,52 грн.

Однак судова колегія вважає, що прийняте судове рішення не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи та є помилковим, а місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Зокрема, господарський суд першої інстанції, не взяв до уваги доводи та розрахунки відповідача про відсутність заборгованості (а.с. 145, т. 1), а також заперечення відповідача щодо тарифів, на підставі яких позивачем визначалась вартість наданих послуг, в порушення вимог ст. ст. 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України, цих доводів і розрахунків у судовому засіданні не перевірив та їх відхилення в прийнятому рішенні не обґрунтував.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

У той же час, дійшовши висновку про задоволення грошових вимог, місцевий господарський суд не з'ясував обґрунтованості обсягів наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії протягом спірного періоду та розрахунків і змісту заявленої до стягнення заборгованості, та не навів в прийнятому рішенні доказів і розрахунків, а також не зазначив тарифи, з яких виходив суд першої інстанції при задоволенні грошових вимог.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 2 статті 15, статті 20 Закону України "Про теплопостачання" основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписом пункту "а" підпункту 2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" закріплено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що при нарахуванні вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, позивач керувався тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації86 від 31.01.2007 року при нарахуванні вартості наданих послуг за вересень листопад 2008 року, лютий квітень 2009 року, а також розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1663 від 27.10.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року при нарахуванні вартості наданих послуг за грудень 2008 року січень 2009 року.

Згідно з Указами Президента України №№ 1199/2008 від 24.12.2008 р, №65/209 від 03.02.2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані, як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як визначено в статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. А відповідно до частини 7 статті 118 Конституції України Президент України наділений правом скасовувати рішення голів місцевих адміністрацій, тобто органів виконавчої влади.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні вартості наданих позивачем комунальних послуг тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1663 від 27.10.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року, не застосовуються, як такі, що не відповідають законодавству України. (зазначена правова позиція підтверджується постанова ВГСУ № 42/392 від 12.11.2009 р., № 42/379 від 29.10.2009 р.).

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК "Київенерго", були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що вказаним розпорядженням були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК "Київенерго" в розмірі 205,94 грн. за 1 Гкал, а також тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам, зокрема :

централізоване опалення бюджетних установ і організацій при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення- 219,72 грн. за 1 Гкал;

централізоване опалення інших споживачів при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення- 219,72 грн. за 1 Гкал;

централізоване опалення бюджетних установ і організацій в опалювальний період - 5,38грн. за 1 кв. м опалюваної площі в місяць;

централізоване опалення інших споживачів в опалювальний період -5,38грн. за 1 кв. м опалюваної площі в місяць;

гаряча вода для бюджетних установ і організацій при наявності в приміщенні засобів обліку гарячої води- 13,69 грн.

гаряча вода для інших споживачів при наявності в приміщенні засобів обліку гарячої води- 14,89 грн.

Колегією суддів встановлено, що в жилому будинку по вул. Симиренка,14/9, в якому відповідач орендує приміщення, будинкові засоби обліку теплової енергії відсутні (довідка № 307 від 09.04.2010 р. (а.с. 116, т. 2), а тому відсутні підстави для застосування тарифу в розмірі 219,72 грн. за 1 Гкал, що встановлений на комунальні послуги з централізованого опалення виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для відпуску споживачам при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії.

Відсутні також підстави для застосування тарифу, що встановлений на комунальні послуги з постачання гарячої води, оскільки даний тариф застосовується при наявності в приміщенні засобів обліку гарячої води, проте у відповідача відсутні засоби обліку гарячої води.

Крім того, колегією суддів встановлено, що за умовами договору позивач поставляє лише теплову енергію у гарячій воді, обєм якої визначається у Гкал згідно нарахувань АЕК "Київенерго", який є виробником теплової енергії для підігріву води. В свою чергу, договір на постачання холодної води, що йде на підігрів, безпосередньо укладений відповідачем з ВАТ "АК "Київводоканал". Таким чином, за спожиту комунальну послугу гаряча вода, за умовами договору відповідач сплачує кошти ВАТ "АК "Київводоканал" (щодо кількості питної води, що йде на підігрів) та КПУЖГ Святошинського району міста Києва (щодо теплової енергії, що виробляється АЕК "Київенерго" для підігріву питної води).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З огляду на те, що за умовами додатку № 81-1 до договору № 81/08 від 01.09.2008р. сторони визначили, що відповідач сплачує на користь позивача вартість теплової енергії (Гкал), що виробляється АЕК "Київенерго" для опалення та підігріву питної води, колегія суддів вважає, що в даному випадку має застосовуватись тариф, який встановлений на теплову енергію, що виробляється АЕК "Київенерго" в розмірі 205,94 грн. з ПДВ (171,62 грн. без ПДВ) за 1 Гкал (розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року). Більш того, як вбачається зі змісту додатку № 81-1 до договору № 81/08 від 01.09.2008р. позивач та відповідач також визначили, що тариф, який застосовується при визначенні вартості наданих послуг, становить 171,62 грн. без ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.

Що стосується обсягів спожитої теплової енергії колегія суддів відзначає наступне.

За умовами договору сторони погодили, що обсяги спожитої теплової енергії визначаються згідно нарахувань АЕК "Київенерго" у відсотковому відношенні на площу.

Згідно облікових карток (табуляграм), які надані позивачем, а також АЕК "Київенерго" вбачається наступне :

В вересні 2008 року орендарями в житловому будинку Симиренка, 14/9 було спожито 3,47798 Гкал теплової енергії у гарячій воді (а.с. 90, т. 1).

В жовтні 2008 року орендарями в житловому будинку Симиренка, 14/9 було спожито 4,59467 Гкал теплової енергії у гарячій воді та 2,08131 Гкал теплової енергії для опалення (а.с. 89, т. 1).

В листопаді 2008 року орендарями в житловому будинку Симиренка, 14/9 було спожито 9,04682 Гкал теплової енергії у гарячій воді та 3,40346 Гкал теплової енергії для опалення (а.с. 88, т. 1).

В грудні 2008 року, січні 2009 року, лютому 2009 року в облікових картках АЕК "Київенерго" (а.с. 86-87, т. 1) фактичне споживання теплової енергії відповідача визначено окремо, зокрема : в грудні 2008 року - 1,18988 Гкал теплової енергії для опалення, 1,75075 Гкал теплової енергії у гарячій воді, в січні 2009 року 1,11679 Гкал теплової енергії для опалення, 1,75075 Гкал теплової енергії у гарячій воді, в лютому 2009 року - 0,97418 Гкал теплової енергії для опалення, 1,51265 Гкал теплової енергії у гарячій воді.

Починаючи з березня 2009 року відповідачем не отримуються послуги з постачання гарячої води, а відповідно нарахування за теплову енергію у гарячі воді не здійснюються. Даний факт визнається та не оспорюється сторонами.

В березні 2009 року орендарями в житловому будинку Симиренка, 14/9 було спожито 0,89693 Гкал теплової енергії для опалення (а.с. 85, т. 1).

В квітні 2008 року орендарями в житловому будинку Симиренка, 14/9 було спожито 0,89693 Гкал теплової енергії для опалення (а.с. 84, т. 1).

Згідно даних, які надані АЕК "Київенерго", колегією суддів встановлено, що з 01.09.2008 року по 01.03.2009 року в житловому будинку за адресою : вул. Симиренка,14/9 були нежитлові приміщення, загальною площею 500 м2, відповідач орендував приміщення загальною площею 54,6 м2 (п. 1.2 договору), а відповідно за період з 01.09.2008 року по 01.03.2009 року 10,92 % (54,6/500*100) від фактичного споживання орендарями теплової енергії для опалення має сплачувати відповідач, за період з 01.03.2009 року по 01.06.2009 року розмір відсотка від загальної вартості спожитих орендарями послуг становить 13,04 % (54,6/418,7*100), оскільки загальна площа орендних приміщень щодо яких АЕК "Київенерго" визначає фактичне споживання теплової енергії становить 418,70 м2.

Крім того, колегією суддів встановлено, що з 01.09.2008 року по 01.03.2009 року у орендарів в житловому будинку за адресою : вул. Симиренка,14/9 знаходилось у користуванні 8 сантехнічних приладів, у відповідача у користуванні знаходилось 3 сантехнічних прилади, відповідно останній мав сплачувати 37,5 % (3/8*100) від фактичного споживання орендарями теплової енергії у гарячі воді.

З огляду на вказані обставини, судова колегія відзначає, що за заявлений позивачем період відповідач за спожиті послуги мав сплатити 3070,45 грн. (1918,61 грн. + 1151,84 грн.).

Вартість послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді

Вартість послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення

Відповідачем в рахунок сплати комунальних послуг сплачені кошти в розмірі 4391,12 грн. (квитанція № 303\з133 від 03.08.2009р. на суму 1194,08 грн. з призначенням платежу "за ком. послуги за 12.2008 605,53 грн., за 01.2009 р. 588,45 грн." (а.с. 42, т. 2)", квитанція № 303\з76 від 12.05.2009 року на суму 208,70 грн. з призначенням платежу "за ком. послуги за 03.2009 р. зг дог. 81/08 від 01.09.2008 р." (а.с. 44, т. 2), квитанція № 303/з54 від 22.04.2009 р. на суму 1766,66 грн. з призначенням платежу "за ком. послуги за 02.2009 р. зг дог. 81/08 від 01.09.2008 р." (а.с. 45, т. 2), квитанція № 302/з99 від 23.01.2009 р. на суму 397,50 грн. з призначенням платежу "за ком. послуги за 12.2008 р. зг дог. 81/08." (а.с. 46, т. 2), квитанція № 302/з71 від 25.12.2008 р. на суму 399,18 грн. з призначенням платежу "за ком. послуги за 11.2008 р." (а.с. 46, т. 2), квитанція № 302/з77 від 20.11.2008 р. на суму 425,00 грн. з призначенням платежу "за ком. послуги за серпень-вересень 2008 р." (а.с. 48, т. 2).

Квитанція № 303/з59 від 11.06.2009 року на суму 32,34 грн. не приймається колегією суддів, оскільки кошти згідно даної квитанції сплачені в рахунок оплати вартості комунальних витрат за травень 2009 року, проте спірним періодом позивач визначив вересень 2008 року квітень 2009 року. Вартість наданих комунальних послуг за травень 2009 року не є предметом спору по даній справі.

Не приймається до уваги також доводи позивача та відповідно розрахунок заборгованості, згідно якого останній визначає, що станом на 01.09.2008 року існувала заборгованість в розмірі 85,67 грн., оскільки позивач не підтвердив дану заборгованість жодними належними доказами. Правовідносини сторін виникли на підставі договору, який укладений 01.09.2008 року, а отже станом на 01.09.2008 року у відповідача не могла бути заборгованість по даному договору. Доказів передання боргу та заміни кредитора в розумінні статей 512,513 ЦК України позивачем не надано. Довідка про заборгованість за комунальні послуги по орендарям та субабонентам по ЖЕО 801-813 станом на 01.09.2008 р., яка підписана лише директором та головним бухгалтером позивача, не визнається в розумінні статей 32, 34 Господарського кодексу України належним доказом, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.09.2008 р.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок позивача вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, визначеного з урахуванням тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1663 від 27.10.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року, є неправомірним. Крім того, позивачем невірно зазначена площа орендуємого відповідачем приміщення, зокрема, в розрахунку зазначено 55,6 м2, проте за умовами договору відповідач орендував приміщення площею 54,6 м2, а відповідно позивачем невірно встановлений розмір %, який має сплачувати відповідач від загального споживання орендарями теплової енергії, а також позивачем невірно визначена сума, яка сплачена відповідачем в рахунок оплати вартості наданих комунальних послуг. Наданий позивачем розрахунок не підтверджений належними первинними доказами, зокрема, виписками з банківського рахунку. В свою чергу, відповідачем підтверджений належними доказами (зокрема, квитанціями) факт сплати коштів в розмірі 4391,12 грн. в рахунок оплати вартості наданих комунальних послуг за спірний період.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу необґрунтованими та безпідставними, оскільки за заявлений позивачем період у відповідача відсутні борг, а існує навіть переплата в розмірі 1320,67 грн. (4391,12 грн. - 3070,45 грн.).

Щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 775,46 грн. та 3 % річних в розмірі 245,52 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки у відповідача не існує заборгованості, то не має підстав і для стягнення інфляційних та 3 % річних від простроченої суми.

Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що призвело до прийняття рішення, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідження обставин справи та є помилковим.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 року у справі № 35/695 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 року у справі № 35/695 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, код 21503308) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) - 56,40 грн. державного мита з апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5.Матеріали справи № 35/695 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

27.05.10 (відправлено)