Постанова № 10085380, 20.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2010                                                                                           № 31/166

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

представникі сторін:

позивача: Чалий В.В., довіреність б/н від 10.03.2010;

відповідача:не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009

у справі № 31/166 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп

Буд Сервіс"

до                                                   Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України"

про                                                   зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Віп Буд Сервіс” (далі –ТОВ „Віп Буд Сервіс”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” (далі – ВГО „Асоціація платників податків України”) про визнання додаткової угоди до договору № 01\08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеного між ВГО „Асоціація платників податків України” та ТОВ „Віп Буд Сервіс” укладеною та зобов’язання ВГО „Асоціація платників податків України” прийняти виконані роботи ТОВ „Віп Буд Сервіс” за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 18, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 по Додатковій угоді до договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 01/08 від 30.07.2008, створити робочу комісію, включаючи працівників ТОВ „Віп Буд Сервіс”, для складання акту прихованих робіт.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2009 порушено провадження у справі № 31/166 за позовом ТОВ „Віп Буд Сервіс” до ВГО „Асоціація платників податків України” про зобов’язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2009 позов задоволено. Суд вирішив вважати укладеною Додаткову угоду до Договору № 01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеного між ВГО „Асоціація платників податків України” та ТОВ „Віп Буд Сервіс”. Суд також зобов’язав ВГО „Асоціація платників податків України” прийняти виконані роботи ТОВ „Віп Буд Сервіс” за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 18, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 по Додатковій угоді до договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 01/08 від 30.07.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників ТОВ „Віп Буд Сервіс”, для підписання акту прихованих робіт.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2009 ВГО „Асоціація платників податків України” подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що як наслідок призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, відповідач зазначив, що місцевим господарським судом не встановлено чи відповідає предмет спору у даній справі передбаченим чинним законодавством способам захисту прав та інтересів позивача. Також відповідач наполягає на тому, що судом зобов’язано останнього підписати акти виконаних ремонтно-будівельних робіт, які в дійсності ніколи не виконувались позивачем. Крім того, відповідач посилається на порушення судом приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) щодо об’єднання декількох вимог в одній справі та зазначає про те, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, які були позбавлені можливості особистої присутності на судових засіданнях, що в свою чергу призвело до неповноти дослідження дійсних обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2009 скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 розгляд справи призначено на 17.12.2009.

Ухвалою Верховного суду України від 11.02.2010 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.11.2009.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2010 відмовлено у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 розгляд справи призначено на 22.04.2010.

На адресу суду 22.04.2010 від ВГО „Асоціація платників податків України” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник організації 22.04.2010 братиме участь у іншому судовому засіданні у господарському суді міста Києва.

В засідання суду, призначене на 22.04.2010, ВГО „Асоціація платників податків України” повноважного представника не направила.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відклав в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 розгляд справи відкладено на 20.05.2010.

Відповідач в судове засідання повноважних представників повторно не направив. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 22.04.10, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.02 № 75.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 „Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”).

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.10 № 01-23/1/2 в зв’язку з виробничою необхідністю змінено склад колегії суддів: головуючий – О.М. Баранець, судді – Л.В. Чорна, В.О. Зеленін.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

30.07.2009 між сторонами було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт №01/08 (далі-договір), відповідно до пункту 1.1. якого відповідач, як замовник, доручає та оплачує, а позивач, як підрядник, зобов'язується у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати ремонтно-будівельні роботи за адресою: м.Київ, вул. Софіївська, №18.

Пунктом 2.1.4. договору встановлено, що після завершення підрядником робіт якісно в повному обсязі, відповідач як замовник мав прийняти їх за актом прийому-передачі виконаних робіт згідно з договором.

В договорі пунктом 2.1.5. передбачено, що замовник зобов'язаний підписувати форми КБ-2в та КБ-3, або мотивувати свою відмову від їх підписання та забезпечувати оплату робіт підрядника у термін 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту підписання форми КБ-2в та КБ-3. Відповідно до пункту 4.1. договору, приймання замовником, виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих норм і правил із складання акту огляду прихованих робіт та акту приймання передачі виконаних робіт.

Згідно пункту 3.4. договору вартість робіт за договором включає вартість матеріалів та обладнання, витрати пов'язані з транспортуванням, виконанням робіт, заробітну плату, тощо.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що договірна ціна може бути змінена сторонами шляхом укладання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною у випадку зміни обсягів і складу робіт.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про зміну вартості робіт по договору та необхідність виконання свого зобов'язання по підписанню форм КБ-2в, КБ-3 та укладенню додаткової угоди передбаченої пунктом 3.5. договору в зв’язку з закінченням виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідач залишив зазначені вище звернення без реагування.

За захистом порушених прав позивач звернувся з позовом до суду та просив визнати додаткову угоду до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеною та зобов'язати відповідача прийняти виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за додатковою угодою до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників позивача, для підписання акту прихованих робіт.

Господарським судом міста Києва визнано заявлені вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право особи на звернення до суду гарантоване Конституцією України. Це право може бути реалізоване коли особа вважає, зокрема, що її права порушено.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України).

Згідно частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 Господарського кодексу України (далі-ГК України) визначає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Зазначеними нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими нормами чинного законодавства України не передбачений такий спосіб захисту права як визнання угод укладеними за результатами розгляду відповідних позовних вимог, тому вимога позивача про визнання додаткової угоди до договору № 01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеною не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги. Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Визнання угоди укладеною підтверджує лише певний юридичний факт, який може бути підставою позову.

Відповідно до пункту 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 №01-8/2229 зазначено, що дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11, від 04.04.2006 у справі №40/270пд, від 23.12.2008 у справі №3/273.

Отже, у разі ухилення однієї сторони від підписання договору, заінтересована сторона може звернутися з позовом про спонукання іншої сторони до укладення договору на умовах проекту запропонованого позивачем.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за додатковою угодою до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників позивача, для підписання акту прихованих робіт Київський апеляційний господарський суд також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України обов’язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Таким чином позивача мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підставу вищезазначеної вимоги, позивач посилається на те, що в процесі виконання своїх зобов’язань за договором було змінено обсяги та склад робіт, у зв’язку з чим останнім було запропоновано відповідачеві укласти додаткову угоду до договору.

В порушення приписів статті 33 ГПК України суду не надано належних доказів щодо укладення додаткової угоди до договору на підставі якої позивачем заявлено вимоги про підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, а відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2009 не відповідає чинному законодавству, що є підставою для його скасування.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції приписів статті 58 ГПК України також відхиляється Київським апеляційним господарським судом, оскільки позивачем заявлено декілька вимог, які пов’язані між собою підставами виникнення.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2009 у справі №31/166 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2009 у справі №31/166 скасувати.

3. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп Буд Сервіс” (код 34353946, м. Київ, вул.Городня, 13, кв.79) на користь Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” (код 21704946, 01001, м.Київ, вул..Михайлівська, 24/11В, р/р 260090105560 в ЗАТ „Про кредит банк”, МФО 320984) 42(сорок дві)грн.50коп. –державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському міста Києва.

6. Матеріали справи №31/166 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.05.10 (відправлено)