Постанова № 10085369, 29.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2010                                                                                           № 42/628

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Козубська Л.М. – довіреність № 36 від 16.03.2010р., Лесько М.О. – довіреність № б/н від 03.03.2010р.

від відповідача 1: не з»явився

від відповідача 2: не з»явився

від відповідача 3: Горбач О.В, - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Наталіка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2010

у справі № 42/628 ( .....)

за позовом                               АКБ "Трансбанк"

до                                                   ТОВ "ВОК Девелопмент"

                                                  ТОВ "Гарант-СВ юг"

                                                  ТОВ "Наталіка"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення боргу, неустойки, ціна позову 30188208,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року у справі № 42/628 позов задоволено частково. На підставі рішення суду підлягає солідарному стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОК Девелопмент” в межах вартості предмета іпотеки з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ юг” в межах вартості заставленого майна з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наталіка” на користь Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” 26100000 грн. боргу за кредитом, 3792731,72 грн. боргу по процентах, 290476,78 грн. пені, 5000 грн. штрафу, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу наступним чином:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОК Девелопмент” за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ юг” шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки 17675000 грн.), а саме, об’єкти нерухомого майна бази ремонтно-будівельної ділянки управління санаторно-медичного підприємства “Санаторний комплекс “Росія” загальною площею 962,50 м2, що складаються з:

- гаража літ. “А” площею 15,20 м2,

- складу літ. “Б” площею 28,80 м2,

- складу літ. “В” площею 68 м2,

- навісу літ. “Г” площею 89 м2,

- навісу літ. “Д” площею 48,4 м2,

- складу літ. “Е” площею 5,9 м2,

- складу літ. “З” площею 66 м2,

- гаража літ. “И” площею 28,3 м2,

- адміністративного корпусу літ. “К” площею 267,2 м2,

- складу літ. “Л” площею 331,2 м2,

- складу літ. “О” площею 3,2 м2,

- прохідної літ. “С” площею 11,3 м2,

- на ділянці: навіси літ. “Ж”, “М”, “Н”, “П” та “Р”, які розташовані по вул. Північній, 4-А у сел. Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наталіка” шляхом звернення стягнення на заставлене майно –793914 шт. простих іменних акцій ВАТ “Телеканал “Тоніс” загальною номінальною вартістю 793914 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіка» звернулось з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права, неповністю з»ясовано обставини справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Апелянт звертає увагу суд на те що, кредитним договором та договором застави, а також чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільного права як солідарне стягнення суми за рахунок заставленого майновим поручителем майна.

Крім того, апелянт вважає, що у місцевого суду були відсутні підстави для задоволення матеріально-правової вимоги позивача стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення його способу реалізації, оскільки суд не компетентний на власний розсуд змінювати позовні вимоги (самостійно встановлювати спосіб реалізації цінних паперів) чи спонукати позивача до їх уточнення.

В судове засідання представники відповідача-1, відповідача-2 не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача-3 вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, колегія встановила наступне.

19.12.2007 між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОК Девелопмент» було укладено кредитний договір № 2152, умови якого змінювалися додатковими угодами до уього договору № 1 від 10.04.2008р., № 2 від 26.06.2008р., № 3 від 27.06.2008р., № 4 від 24.09.2008р., № 5 від 31.10.2008р., № 6 від 24.11.2008р., № 6/1 від 28.11.2008р., № 7 від 31.12.2008р., № 8 від 11.02.2009р. № 9 від 18.02.2009р.

Згідно умов кредитного договору (в остаточній редакції) позивач зобов’язався надати відповідачу-1 грошові кошти в сумі 26 100 000 грн. на строк до 15.02.2010 р. з можливістю продовження цього строку за письмової згоди кредитора до 17.12.2010 р., а відповідач 1 – повернути кредит та сплачувати за його користування 22 % річних щомісячно не пізніше останнього робочого дня місця, за який нараховуються проценти.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається на строк до 15.02.2010р. і можливістю продовжити термін дії, за наявності письмової згоди кредитора, до 17.02.2010 р. включно.

Відповідно до умов розділу 4 договору виконання зобов»язань відповідачем-1 забезпечується неустойкою (штрафом, пенею); заставою цінних паперів майнового поручителя ТОВ «Наталіка», а саме акцій простих іменних емітента ВАТ «Телеканал» Тоніс» у кількості 793914 штук.; іпотекою належних відповідачу-2 об’єктів нерухомого майна бази ремонтно-будівельної ділянки управління санаторно-медичного підприємства “Санаторний комплекс “Росія” загальною площею 962,50 м2, розташованих по вул. Північній, 4-А у сел. Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим, та заставою належних відповідачу-3 793914 шт. простих іменних акцій ВАТ “Телеканал “Тоніс”.

24.12.2007 р. між позивачем та відповідачем-2 на виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач-2 з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов’язання за кредитним договором передав позивачу в іпотеку належні йому об’єкти нерухомого майна бази ремонтно-будівельної ділянки управління санаторно-медичного підприємства “Санаторний комплекс “Росія” загальною площею 962,50 м2, розташовані по вул. Північній, 4-А у сел. Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки станом на час укладення цього договору становила 17 675 000 грн.

19.12.2007 р. між позивачем та відповідачем-3 був укладений договір застави цінних паперів № 2152, 10 квітня, 26 та 27 червня 2008 р. додаткові угоди №№ 1-3 до цього договору, згідно з якими відповідач-3 з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов’язання за кредитним договором передав позивачу в заставу 793914 шт. простих іменних акцій ВАТ “Телеканал “Тоніс” загальною номінальною вартістю 793914 грн. Погоджена сторонами вартість предмета застави становила 88426141,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 26100000 грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується меморіальними ордерами №№ TR.32354.1 від 25 грудня 2007 р., TR.34468.1 від 27 червня 2008 р., банківськими виписками від 25 грудня 2007, 27 червня 2008 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до п.3.2., 8.2.2. укладеного кредитного договору відповідач-1 зобов»язався щомісячно, не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, сплачувати позивачу проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача та відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК Девелопмент» не виконало свої зобов»язання за кредитним договором, грошові кошти не повернуло, проценти за користування кредитом не сплатило.

Згідно умов п. 6.1.6 кредитного договору позивач в односторонньому порядку вправі вимагати дострокового погашення заборгованості за договором при невиконанні або неналежному виконанні відповідачем-1 будь-якого з зобов’язань, передбачених цим договором.

27.04.2009 р. позивач направив відповідачам вимогу № 09-01/974 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, у зв’язку з неналежним його виконанням.

Відповідно до п 8.2.7. відповідач-1 зобов»язався достроково погасити кредит і суму нарахованих процентів при настанні умов зазначених у розділі 6 цього договору, а також штрафних санкцій, в разі їх наявності, протягом терміну, зазначеного в направленій позивачем письмовій вимозі про дострокове погашення заборгованості.

Відповідачі відповідь на вимогу № 09-01/974 не надали, заборгованість не погасили.

Згідно п.5.2. договору застави цінних паперів № 2152 від 19.12.2007 р., укладеному між позивачем та відповідачем-3, позивач набуває право стягнення боргу за рахунок предмету застави, у разі, якщо основне зобов'язання (по договору про відкриття кредитної лінії № 2152 від 19.12.2007 р. ) не буде виконано або виконане неналежним чином. Аналогічні норми містить п. 2.1.5 договору іпотеки від 24.12.2007 р., укладеному між позивачем та відповідачем-2.

Позивач уклав з відповідачем-3 договір застави, а з відповідачем-2 договір іпотеки в забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору (п.2.1. договору застави; п. 1.1. договору іпотеки). Причому, позивач має право за рахунок предмету застави (іпотеки) задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти за користування коштами, неустойку, відшкодувати збитки, завдані простроченням платежів, а також відшкодувати витрати, пов'язані із зверненням стягнення на предмет застави (п. 2.1., п.п.3 п.3.2 договору застави; п. 1, 2 розділу «Терміни та тлумачення», п. 2.4.10. договору іпотеки).

Вищевикладені положення договорів застави та іпотеки встановлюють припис неподільності предмета зобов'язання між відповідачами, тобто, з вищезазначених положень договорів забезпечення випливає солідарний обов'язок відповідачів виконати зобов'язання, зокрема, за рахунок предмету застави, а у позивача є безумовне та безспірне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. ст. 572, 589, 590 ЦК звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора. За відсутності судового рішення про таке звернення не можна визнати обґрунтованим та законним будь-які стягнення позивача, а тому, позивач обґрунтовано звернувся до суду з відповідним позовом на примусове виконання обов'язку в натурі відповідачами, як солідарними боржниками, тобто, на стягнення боргу з відповідачів солідарно, в т.ч., за рахунок звернення стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 541 - 543, 553, 554 ЦК України майновий поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, іпотекою, заставою інше боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність майнового поручителя.

Оскільки відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а відповідач-3 та відповідач-2 взяли на себе відповідно до укладених договорів забезпечення зобов'язання по виконанню умов кредитного договору за відповідача-1, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Згідно розрахунку позивача станом на 04.11.2009р. прострочена заборгованість за кредитним договором складається з заборгованості за кредитом – 26 100 000грн. та заборгованості за відсотками 3 792 731, 72 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитом у розмірі 22927000 грн. та заборгованості за відсотками 5084651, 79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 290476, 78 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.3 Кредитного договору за кожен день невиконання зобов»язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.8. кредитного договору за невиконання своїх обов»язків, передбачених п.8.2.1-8.2.13.,8.2.15,8.2.16 договору позичальник за вимогою кредитора зобов»язується сплатити штраф у розмірі 5000 грн. за кожний випадок відповідного порушення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів в розмірі 290476,78 грн. та 5000 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що заставодавець не може бути солідарним боржником, оскільки заставодавець є майновим поручителем.

Відповідно до ч.1 ст. 583 в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язння, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншим и кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави).

Згідно ст.. 589 ЦК України у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволенні, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв»язку із пред»явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договору застави.

Відповідно до ч.1. ст. 32 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Колегія не приймає до уваги заперечення апелянта щодо суми початкової ціни реалізації предмету іпотеки у розмірі 17675000 грн., яка погоджена сторонами у договорі іпотеки, оскільки відповідач-2, який є власником зазначеного майна проти вказаної суми не заперечує, а апелянтом не надано суду доказів порушення у даному випадку його законних прав та інтересів.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-3 не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіка» на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2010р. у справі № 42/628 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. у справі № 42/628 залишити без змін.

Матеріали справи № 42/628 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді