Постанова № 10085368, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 50/355

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Шкурат О.М. – представник за довіреністю ВМА № 160924 від 12.11.2008

від відповідача 1          Бушовський М.І. – представник за довіреністю б/н від 15.06.2009

від відповідача 2:          Бойко Н.О. – представник за довіреністю № 058-01/418 від 20.04.2010

                              Бєлякова І.П. – представник за довіреністю № 058-01/419 від 20.04.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей”

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2009

у справі № 50/355 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик”

до                                                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей”

                                                  2. Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   стягнення 13641517,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов з урахуванням уточнень заявлено про стягнення з відповідача 1, в зв’язку з порушенням ним умов Кредитного договору № 7-47/1-06 від 07.02.2007, заборгованості в сумі 15116780,14 грн., з яких: 10134219,33 грн. – кредитна заборгованість (6690 219,33 грн. – строкова, 3444 000 грн. – прострочена), 136 326 грн. - інфляційна складова простроченої кредитної заборгованості, 211 334,22 грн. – штрафні санкції за простроченим кредитом, 2363725,68 грн. – несплачені відсотки, 155 852,08 грн. – штрафні санкції за несплату відсотків, 19 000 грн. – несплачена комісія за супровід кредитної лінії, 12 000 грн. – несплачена комісія за відкриття позичкового рахунку, 2 084 323,83 грн. – штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору щодо страхування заставленого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009, повний текст якого підписаний 21.12.2009, позовні вимоги задоволено повністю.

Суд першої інстанції визнав доведеним порушення відповідачем 1 умов Кредитного договору № 7-47/1-06 від 07.02.2007 і задовольнив майнові вимоги позивача як такі, що обумовлені такими порушеннями, у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 50/355 скасувати та прийняти нове рішення шляхом винесення постанови, попередньо призначивши у справі судово-економічну експертизу та залучивши до участі у справі третьою особою на стороні відповідача Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач 1 частково погоджується з заявленими позивачем майновими вимогами і вважає, що його заборгованість перед позивачем дорівнює 12176217 грн., з яких: 10134217 грн. – тіло кредиту, 172000 грн. (43000 х 4 міс.) – 5% за вересень-грудень 2008 (15% погашено за відповідача 1 відповідачем 2), 1870000 грн. – 20% за січень-листопад 2009 (170000 х 11 міс.).

Проте, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача 1 просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 послався на те, що згідно трьохстороннього договору, укладеного позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2, існував розподіл обов’язків по погашенню відсотків за користування кредитом між відповідачами, тому стягнення відсотків в повному обсязі за рахунок відповідача 1 є незаконним, що позивач не зарахував в покриття 15% по кредитному договору суму в 516 000 грн., перерахованих відповідачем 2 за вересень-грудень 2008 року, що за кредитним договором від 28.04.2006 відповідач 1 отримав від Залізничної філії ВАТ „Хрещатик” кредит в розмірі 800000 доларів США з передачею під заставу будинку 33-В по вул. Яснопольській в м. Буча, який був рефінансований ВАТ „Кредитпромбанк”, але позивач заставлене майно із під застави не звільнив.

Ухвалою від 03.03.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей” прийнято до розгляду, порушене апеляційне провадження, судове засідання призначене на 31.03.2010.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/8 від 30.03.2010 справу № 50/355 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Зеленіна В.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою від 31.03.2010 до участі у справі в якості відповідача 2 залучене Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи відкладений до 21.04.2010.

В судовому засіданні 31.03.2010 представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав і просив колегію суддів прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги в зв’язку з її безпідставністю. Разом з тим, позивач зауважує, що включенням до резолютивної частини рішення слів „з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення” суд порушив процесуальні норми і безпідставно обмежив права позивача при винесенні рішення стягненням виключно з виявлених банківських рахунків, в той час як в позовній заяві позивач вимагав стягнення боргу без зазначення такого способу стягнення боргу як стягнення тільки з банківських рахунків. На думку позивача, сформульовані ним позовні вимоги про стягнення боргу давали підстави, в разі прийняття рішення господарським судом відповідно до заявлених вимог, згідно ст.ст. 50, 64 Закону України „Про виконавче провадження”, отримати задоволення за рахунок будь-якого майна відповідача 1 при здійсненні виконавчого провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/12 від 20.04.2010 справу № 50/355 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.

В судовому засіданні 21.04.2010 представники відповідача 2 проти задоволення вимог позивача за рахунок відповідача 2 заперечили, посилаючись на те, що, у випадку відсутності бюджетних асигнувань, відповідач 2 не зобов’язаний сплачувати компенсаційну частину відсотків за кредитним договором, а також на те, що за умовами трьохстороннього договору між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 за будь-яких умов, у разі несплати відповідачем 2 компенсаційної частини відсотків, відповідач 1 має зобов’язання сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у повному обсязі за рахунок власних коштів у строки, встановлені кредитним договором, і за невиконання цього зобов’язання він відповідає згідно умов кредитного договору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

07.02.2007 між ВАТ КБ „Хрещатик” як Кредитором та ТОВ „Земля для людей” як Позичальником укладено кредитний договір № 7-47/1-06 (далі Кредитний договір), за умовами якого (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором № 1 від 27.06.2007, Додатковим договором № 2 від 30.09.2007, Додаткового договору від 15.01.2008, Додаткового договору № 3 від 28.02.2008, Додаткового договору № 4 від 06.03.2008, Додаткового договору № 5 від 28.03.2008, Додаткового договору № 6 від 30.04.2008, Додаткового договору № 7 від 20.05.2008, Додаткового договору № 8 від 27.10.2008), позивач відкрив відповідачеві 1 відновлювальну кредитну лінію в сумі 10134 219,33 грн. строком користування з 07.02.2007 до 16.06.2011, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 20% річних, згідно з умовами Положення про фінансово-кредитну підтримку суб’єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 № 375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 № 109/109 та від 15.07.2004 № 373/1783) та рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб’єктів господарювання в м. Києві (протоколи № 1 від 26.01.2007, № 3 від 16.05.2007, № 4 від 06.07.2007 та № 1 від 06.03.2008).

Згідно п.п. 4.7, 4.8 Кредитного договору (з урахуванням змін) повернення кредиту Позичальник здійснює на позичковий рахунок згідно з графіком, що його наведено у Додатковому договорі № 8 від 27.01.2008 до Кредитного договору (а.с.30-31 т.1).

Згідно цього графіку, до 20.02.2009 відповідач 1 мав погасити 287 000 грн. кредиту, до 27.02.2009 – 861 000 грн., до 20.03.2009 – 287 000 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач 1 свої договірні зобов’язання в частині погашення кредиту виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 17.04.2009 мав перед позивачем заборгованість з погашення кредиту в розмірі 1 435 000 грн.

Факт порушення договірних умов в частині погашення кредиту відповідачем 1 не заперечується.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 5.2.2 Кредитного договору Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків та неустойки у випадку порушення Позичальником будь-яких умов та (або) договору застави та додаткових угод до нього.

Порушення відповідачем 1 договірних зобов’язань в частині погашення кредиту за Кредитним договором є доведеним, тому вимоги позивача по стягнення з відповідача 1 10134219,33 грн. кредиту є законними і підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення 136326 грн. інфляційної складової простроченої кредитної заборгованості слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно пп. 6.1.1 Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту (його частини) Позичальник зобов’язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочки.

Отже, позивач має законне право вимагати стягнення з відповідача 1 суми простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Розрахунок простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції, що його додано позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.233 т.1), відповідає вимогам закону і умовам Кредитного договору.

Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню за розрахунком позивача у повному обсязі в сумі 136326 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення 211 334,22 грн. штрафних санкцій за простроченим кредитом слід зазначити наступне.

Згідно пп. 6.1.2 Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору штрафну санкцію (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обчислену від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, але в межах строків позовної давності, визначених цим Договором.

Згідно пп. 6.1.8 Кредитного договору строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по штрафних санкціях (неустойки) за несвоєчасну сплату кредиту.

Розрахунок штрафних санкцій за простроченим кредитом, що його додано позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.233 т.1), відповідає вимогам закону і умовам Кредитного договору.

Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню за розрахунком позивача у повному обсязі в сумі 211334,22 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення 2363 725,68 грн. несплачених відсотків слід зазначити наступне.

Відповідач 1 отримав від позивача кредит за ставкою 20% річних.

Позивач вимагає стягнути відсотки за користування кредитом за ставкою 20% за період з 01.08.2008 по 31.10.2009 у повному обсязі за рахунок відповідача 1.

Відповідний розрахунок відсотків по кредиту доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.234 т.1).

Відповідач 1 проти стягнення з нього відсотків за користування кредитом у повному обсязі заперечує, посилаючись на те, що частину відсотків за вересень-грудень 2008 року в сумі 172000 грн. за нього погасив відповідач 2, і що 516000 грн., перерахованих влітку відповідачем 2 в погашення відсотків за зазначений період, позивач з невідомих причин не зарахував в покриття 15% по кредитному договору.

Із запереченнями відповідача 1 в цій частині колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2007 між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) як Управлінням (відповідач 2 у цій справі), позивачем як Кредитором та відповідачем 1 як Позичальником укладений Договір № 2 про встановлення порядку сплати відсотків за користування не відновлювальною кредитною лінією, відкритою згідно з кредитним договором № 7-47/1-06 від 07 лютого 2007 року (далі Договір № 2) (а.с.35-37 т.2), за умовами якого, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1/16-ДУ від 09.07.2007 (а.с.68-70 т.2) та Додатковою угодою № 2/2-ДУ від 06.03.2008 (а.с.125 т.1), Управління взяло на себе зобов’язання строком до 16 червня 2011 року щомісячно, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, згідно письмового повідомлення Кредитора та за письмовим дорученням Позичальника перераховувати Кредитору компенсаційну частину відсотків у розмірі 75 % від суми загальної відсоткової ставки, встановленої Кредитним договором.

Позичальник з періодичністю, встановленою Кредитним договором, сплачує Кредитору частину відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, із розрахунку 25 % від загальної відсоткової ставки, встановленої Кредитним договором.

За твердженням позивача, останній платіж по компенсаційній частці відсотків від відповідача 2 надійшли 14.04.2009 в сумі 121274,92 грн., які були зараховані в погашення боргу відповідача 1 за відсотками за серпень 2008 року, що слідує з виписки по особовому рахунку позичальника за період з 01.02.2007 по 25.03.2010 (а.с.62-63 т.2).

На підтвердження зазначених обставин позивач також посилається на лист Головного фінансового управління Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.11.2008 № 048-2-2-04/12061 (а.с.60 т.2), яким позивачу було запропоновано завершити в листопаді-грудні 2008 року відшкодування з міського бюджету суб’єктам господарювання відсотків за отриманими кредитами в ВАТ КБ „Хрещатик” за серпень-вересень 2008 року, а починаючи з ІV кварталу 2008 року встановити суб’єктам господарювання нарахування відсоткової ставки по кредитах у повному обсязі.

Матеріали справи містять копію листа позивача на адресу відповідача 1 від 14.11.2008 № 24-15/7068, в якому позивач наголошує на необхідності виконання відповідачем 1 зобов’язання по щомісячній сплаті відсотків за кредитом в повній сумі за рахунок власних коштів, і просить, у разі недоцільності подальшого користування кредитом без компенсації частини відсотків відповідачем 2, здійснити дострокове повернення залишку заборгованості за кредитом з врахуванням нарахованих відсотків, комісій та інших платежів, передбачених кредитним договором, проте докази направлення зазначеного листа на адресу відповідача 1 в матеріалах справи відсутні.

В той же час, посилання позивача на вищевказані обставини підтримує відповідач 2, який у поясненнях по справі зазначає, що не проводив компенсацію відсотків за жовтень-грудень 2008 року, оскільки рішенням Київської міської ради від 30.10.2008 № 560/560 „Про внесення змін до рішення Київради від 17.01.2008 № 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік” були зменшені бюджетні видатки по КФК 180404 „Підтримка малого і середнього підприємництва” і не передбачені бюджетні асигнування для компенсації відсотків з міського бюджету у жовтні-грудні 2008 року.

Відповідач 2 зазначає, що у 2009 році кошти з бюджету міста за КФК 180404 надходили лише для погашення кредиторської заборгованості за серпень-вересень 2008 року і компенсація відсотків відповідачу 1 за вересень 2008 року не проводилась.

Згідно п. 5.2 Договору № 2 всі зміни і доповнення до договору повинні бути здійснені в письмовій формі у вигляді додаткових угод і підписані сторонами. Такі зміни і доповнення додаються до договору і є його невід’ємною частиною.

Незважаючи на досягнуті п. 5.2 Договору № 2 домовленості, зміна прав і обов’язків сторін за Договором № 2 в частині порядку і обсягів компенсації відповідачем 2 відсотків за Кредитним договором фактично відбулася без внесення будь-яких змін до Договору № 2.

В той же час, згідно п. 2.4 Договору № 2, в разі несплати Управлінням компенсаційної частини відсотків у строки, передбачені п. 2.2 цього договору, Позичальник зобов’язаний сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені Кредитним договором.

За таких обставин, посилання відповідача 1 на умови Договору № 2 в частині обов’язків відповідача 2 компенсувати 75 % від суми загальної відсоткової ставки, встановленої Кредитним договором, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що в даному випадку не мають значення для вирішення спору по суті, оскільки за будь-яких умов несплачена відповідачем 2 частина відсотків згідно п. 2.4 Договору № 2 має бути сплачена відповідачем 1 як Позичальником за Кредитним договором.

Посилання відповідача 1 на те, що позивач з невідомих причин не зарахував в покриття 15% по кредитному договору суму в 516 000 грн., перерахованих відповідачем 2 за вересень-грудень 2008 року, до уваги колегією суддів також не приймаються як недоведені, оскільки жодним документальним доказом відповідач 1 зазначені обставини не підтвердив, а позивач та відповідач 2 їх заперечують.

Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2008 по 31.10.2009 в сумі 2636 725,68 грн. з розрахунку 20% підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1 у повному обсязі як обґрунтовані. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача 1 на те, що Договором № 2 про встановлення порядку сплати відсотків за користування не відновлювальною кредитною лінією, відкритою згідно з кредитним договором № 7-47/1-06 від 07 лютого 2007 року врегульовані правовідносини сторін на випадок несплати Управлінням компенсаційної частини відсотків, тому, враховуючи, що зміни у встановленому законом порядку до цього договору не вносилися, у випадку, якщо внаслідок односторонніх дій відповідача 2 відповідач 1 зазнав збитків, він не позбавлений у порядку, встановленому законом, в тому числі, шляхом звернення до суду, вирішити спірні питання, що виникли внаслідок невиконання Управлінням своїх договірних зобов’язань за цим договором.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 1 155 852,08 грн. штрафних санкцій за несплату відсотків слід зазначити наступне.

Розрахунок штрафних санкцій за несплату відсотків за період з 27.02.2009 по 27.08.2009 доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.234 т.1).

Колегія суддів вважає правильним розглянути спірні питання щодо зазначеної відповідальності відповідача 1 окремо за порушення зобов’язання сплатити компенсаційну частину відсотків за Кредитним договором у випадку несплати їх відповідачем 2 в порядку, встановленому Договором № 2, і окремо за порушення ним зобов’язання по сплаті частини відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, із розрахунку 25 % від загальної відсоткової ставки, встановленої Кредитним договором.

Згідно п. 4.3 Кредитного договору з урахуванням змін, нараховані відсотки Позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього банківського для місяця, в якому здійснюється нарахування відсотків.

Згідно пп. 6.1.2 Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань зі своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору штрафну санкцію (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обчислену від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, але в межах строків позовної давності, визначених цим Договором.

Згідно пп. 2.2 Договору № 2, Управління має обов’язок не пізніше останнього банківського дня кожного місяця згідно письмового повідомлення Кредитора та за письмовим дорученням Позичальника перерахувати Кредитору компенсаційну частину відсотків.

Згідно п. 2.4 Договору № 2, в разі несплати Управлінням компенсаційної частини відсотків у строки, передбачені п. 2.2 цього договору, Позичальник зобов’язаний сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені Кредитним договором;

В разі порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, передбачених Кредитним договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню відповідно до умов Кредитного договору.

Отже, відповідач 2 за умовами Договору № 2 має обов’язок не пізніше останнього банківського дня кожного місяця перерахувати позивачу компенсаційну частину відсотків (2.2.), а відповідач 1 - обов’язок, в разі невиконання відповідачем 2 цього обов’язку, сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені Кредитним договором, тобто також не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому здійснюється нарахування відсотків.

На думку колегії суддів, в даному випадку сторони умовами Кредитного договору і Договору № 2 не досягли згоди щодо порядку застосування до відповідача 1 відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій за порушення зобов’язання сплатити компенсаційну частину відсотків за Кредитним договором у випадку несплати їх відповідачем 2 в порядку, встановленому Договором № 2, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій за таке порушення є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Щодо решти вимог в частині стягнення штрафних санкцій, передбачених пп. 6.1.2 Кредитного договору, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушення відповідачем 1 умов Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитом належним чином доведене, тому є правові підстави для застосування до відповідача передбаченої Кредитним договором відповідальності.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги про стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню за порушення відповідачем 1 зобов’язань зі сплати 25% від загальної відсоткової ставки, встановленої Кредитним договором, за заявлений позивачем період за уточненим розрахунком суду в сумі 12728,15 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Вимоги про стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій в сумі 2084 323,83 грн. за невиконання умов кредитного договору щодо страхування заставленого майна за період з 31.07.2007 по 31.03.2009 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Розрахунок зазначених штрафних санкцій доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.234 т.1).

Позивач вимагає стягнути штрафну санкцію за період з 31.07.2007.

Згідно пп. 5.3.9 Кредитного договору Позичальник зобов’язаний укласти договори (поліси) страхування заставленого майна, де Кредитор буде першим вигодонабувачем, впродовж двадцяти календарних днів з дати підписання відповідного договору застави в страховій компанії та на умовах, які повинні бути погоджені з Кредитором.

Матеріали справи свідчать, що на забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань з Кредитним договором позивач та відповідач 1 уклали договір застави № 7-47/1-06/05 від 07.02.2007 (а.с.43-48 т.1), однак умови пп. 5.3.9 Кредитного договору при цьому виконані не були.

Згідно пп. 6.1.4 Кредитного договору штрафну санкцію в розмірі 1 % від залишку кредитної заборгованості за цим договором у випадку повного або часткового невиконання умов, зазначених у п. 5.3.9 Кредитного договору, за кожний місяць такого невиконання Позичальник зобов’язаний сплатити протягом 5-ти банківських днів після отримання письмової вимоги Кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, виникнення обов’язку відповідача 1 сплатити штрафну санкцію згідно пп. 6.1.4 Кредитного договору обумовлено отриманням від позивача відповідної письмової вимоги.

Матеріали справи містять копію листа позивача на адресу відповідача 1 від 02.10.2008 № 24-45/2755 (а.с.152 т.1), яким позивач повідомляє відповідачу 1, що у випадку невиконання умов Кредитного договору в частині укладення договорів страхування заставленого майна, позивач буде змушений застосувати штрафні санкції, передбачені пп. 6.1.2., що не може вважатися письмовою вимогою сплатити передбачену пп. 6.1.4 штрафну санкцію в розмірі 1 %.

За таких обставин, враховуючи також, що в матеріалах справи відсутні докази направлення цього листа на адресу відповідача 1, його не можна розглядати як належний доказ виконання позивачем умов пп. 6.1.4 Кредитного договору і, відповідно, як підставу для задоволення вимог позивача в частині застосування до відповідача 1 санкцій, передбачених цим пунктом.

Лист позивача від 17.12.2008 № 24-15/8020 з доказами направлення на адресу відповідача 1 (а.с.139-140 т.1) не містить вимоги до відповідача 1 сплатити передбачену пп. 6.1.4 штрафну санкцію в розмірі 1 %, тому як належний доказ на підтвердження законності вимог в цій частині колегією суддів також не приймається.

За таких обставин, правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 штрафної санкції в сумі 2 084 323,83 грн. відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Вимоги позивача про стягнення 19 000 грн. несплаченої комісії за супровід кредитної лінії та 12 000 грн. несплаченої комісії за відкриття позичкового рахунку заявлені позивачем у відповідності до умов Кредитного договору та дійсних обставин справи, тому є обґрунтованими і законними. Суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині у повному обсязі, підстави для скасування чи зміни оспореного рішення в цій частині відсутні.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 02.12.2009 у справі № 50/355 господарського суду міста Києва підлягає зміні в зв’язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає 12 889 333,38 грн., з яких: 10134 219,33 грн. – кредитна заборгованість (6 690 219,33 грн. – строкова, 3 444 000 грн. – прострочена), 136 326 грн. - інфляційна складова простроченої кредитної заборгованості, 211 334,22 грн. – штрафні санкції за простроченим кредитом, 2363 725,68 грн. – несплачені відсотки, 12728,15 грн. – штрафні санкції за несплату відсотків, 19 000 грн. – несплачена комісія за супровід кредитної лінії, 12 000 грн. – несплачена комісія за відкриття позичкового рахунку, в решті вимог відмовляється.

Згідно ст. 34 ГПК України, решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, що стосуються кредитного договору № 18/70В/2006 р. від 28.04.2006, укладеного між відповідачем 1 та Залізничною філією ВАТ „Хрещатик”, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають відношення до справи.

Посилання позивачана те, що включенням до резолютивної частини рішення слів „з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення” суд першої інстанції порушив процесуальні норми і безпідставно обмежив права позивача при винесенні рішення стягненням виключно з виявлених банківських рахунків, в той час як в позовній заяві позивач вимагав стягнення боргу без зазначення такого способу стягнення боргу як стягнення тільки з банківських рахунків, з урахуванням того, що його вимоги мають майновий характер, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Водночас, колегія суддів звертає увагу позивача, що за правилами ст. 121 ГПК України він не позбавлений права на стадії виконання рішення господарського суду за певних умов звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про зміну способу та порядку його виконання.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Щодо судових витрат позивача по справі слід зазначити наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив державне мито в сумі 25500,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що позов задоволено частково, в сумі 12889 333,38 грн., за рахунок відповідача 1, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 21 742,59 грн. витрат на сплату державного мита та 100,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо витрат відповідача 1 на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Оскарживши рішення суду першої інстанції в повному обсязі, ТОВ „Земля для людей” сплатило державне мито в сумі 12 750,00 грн.

Враховуючи, що рішення в частині стягнення з апелянта на користь позивача 2227446,76 грн. (15116780,14 - 12889333,38) скасоване як безпідставне, позивач має відшкодувати відповідачу 1 його витрати на подачу апеляційної скарги щодо зазначеної суми в розмірі 1878,70 грн.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей” на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 50/355 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 50/355 змінити.

3. Позов задовольнити частково за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей” (03069, м. Київ, вул. Петра Заломова, 1-А, кв. 29, ідентифікаційний код 30407039, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, ідентифікаційний код 19364259) 6690 219 (шість мільйонів шістсот дев’яносто тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 33 коп. строкової кредитної заборгованості, 3 444 000 (три мільйони чотириста сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. простроченої кредитної заборгованості, 136 326 (сто тридцять шість тисяч триста двадцять шість) грн. 00 коп. інфляційної складової простроченої кредитної заборгованості, 211 334 (двісті одинадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 22 коп. штрафних санкцій за простроченим кредитом, 2363 725 (два мільйони триста шістдесят три тисячі сімсот двадцять п’ять) грн. 68 коп. несплачених відсотків, 12 728 (дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 15 коп. штрафних санкцій за несплату відсотків, 19 000 (дев’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. несплаченої комісії за супровід кредитної лінії, 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. несплаченої комісії за відкриття позичкового рахунку, 21 742 (двадцять одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 59 коп. витрат на сплату державного мита, 100 (сто) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей” відмовити.

6. У позові до Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відмовити повністю.

7. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, ідентифікаційний код 19364259, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Земля для людей” (03069, м. Київ, вул. Петра Заломова, 1-А, кв. 29, ідентифікаційний код 30407039) 1 878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 70 коп. витрат на державне мито за подачу апеляційної скарги.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 50/355 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

11.05.10 (відправлено)