Постанова № 10085350, 30.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2010                                                                                           № 42/560

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Лубнін О.В., довіреність № б/н від 01.03.2010 р.

від відповідача -Бендюг І.А., довіреність № Д/07/2009/10/14-1 від 14.10.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.11.2009

у справі № 42/560 ( .....)

за позовом                               Релігійна організація Християнська Добродійна Місія "Табея"

до                                                   Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року у справі 42/560 позов Релігійної організації Християнська Добродійна Місія „Табея” до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” про зобов’язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов’язано Акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго” при визначенні вартості проданої Релігійній організації Християнська Добродійна Місія „Табея” на підставі договору № 70870 про постачання електричної енергії від 16.08.2006 року електричної енергії використовувати встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 472 від 15.05.2002 року тариф 20,3 коп. за 1 кВт. год. (без ПДВ).

Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” на користь Релігійної організації Християнська Добродійна Місія „Табея” 85 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/771 від 03.02.2010 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вважає, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального та матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що між АК «Київенерго» та ХДМ «Табея» укладено договір про постачання електричної енергії від 16.08.2006 року № 70870. При укладанні договору ХДМ «Табея» надала копію свідоцтва про право власності від 24.03.2004 року № САА 102262, яким посвідчується, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Крамського, 16 є нежилим.

Відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін на балансі позивача перебувають ВРУ-1 та ВРУ-2 складських приміщень, від яких здійснюється електропостачання внутрішніх струмоприймачів за ІІІ категорією надійності.

При цьому, скаржник відмічає, що згідно з умовами договору та технічним рішенням з робочого проекту електропостачання від 05.04.2006 року № 35212 Компанією не погоджувалося встановлення у згаданих приміщеннях стаціонарних електричних плит для приготування їжі.

Крім того, релігійна організація має право на пільговий тариф згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 472 від 15.05.2002 року «Про тарифи на електричну енергію для релігійних організацій» лише на комунально – побутові потреби, а використання електроенергії на виробничі потреби тарифікується за звичайним не пільговим тарифом.

На думку апелянта, позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог про використання електричної енергії в нежитловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Крамського, 16 на комунально – побутові потреби: проживання, приготування їжі, навчання, богослужіння тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2010 року у справі № 42/560 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2010 року об 11 год. 10 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 року № 01-23/3/1 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 42/560 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Лосєв А.М., судді Іваненко Я.Л., Скрипка І.М.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Київського апеляційного господарського суду 15.03.2010 року, позивач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року у справі № 42/560 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

При цьому, позивач відмічає, що АЕК «Київенерго» не було враховано, що ХДМ Місія «Табея» є релігійною організацією, а отже, відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 472 від 15.05.2002 року із змінами, внесеними постановами НКРЕ № 465 від 17.04.2006 року та № 1136 від 21.08.2006 року відпуск електричної енергії позивачу має здійснюватись за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт х год. (без ПДВ), а не за тарифами виробничих підприємств.

Позивач використовує належне йому нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Крамського Івана, 16, як приміщення місії, тобто для проживання, приготування їжі, навчання, богослужіння, а виробнича діяльність у вказаному приміщенні не ведеться, оскільки останній є неприбутковою організацією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.03.2010 року на 12 год. 10 хв. у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що Додатком 4а до Договору про постачання електричної енергії від 16.08.2006 року передбачено, що вартість спожитої ХДМ Місія «Табея» електроенергії оплачується за тарифом 24,83 кВт год. (з ПДВ), проте згідно Постанови НКРЕ № 472 від 15.05.2002 року має застосовуватись тариф 24,36 коп., (разом з ПДВ), скоріше всього тариф 24,83 коп. додатково включає в себе вартість реактивної енергії на момент укладення договору, втім вказаною Постановою НКРЕ не передбачено додаткового нарахування вартості спожитої реактивної енергії.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року № 01-23/3/1 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 42/560 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Лосєв А.М., судді Євдокимов О.В., Скрипка І.М.

В судове засідання 30.03.2010 року з’явилися уповноважені представники сторін та підтримали свої вимоги викладені в апеляційній скарзі у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У жовтні 2009 року Релігійна організація Християнська Добродійна Місія «Табея» звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Християнська Добродійна Місія «Табея» є релігійною організацією, а відповідач нараховує йому плату за договором № 70870 від 16.08.2006 року про постачання електричної енергії як комерційному підприємству за завищеними тарифами.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2006 року між Християнською Добродійною Місією «Табея» та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» укладено договір № 70870 про постачання електричної енергії.

За умовами договору відповідач зобов'язався постачати електричну енергію до належного позивачу будинку по вул. І. Крамського, 16-Ж у м. Києві, а останній – щомісячно оплачувати вартість спожитої електричної енергії за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Як встановлено господарським судом, спір між сторонами виник з приводу застосування тарифів на постачання електричної енергії.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 075009 від 26 листопада 2004 року позивач зареєстрований як релігійна організація.

Разом з тим, господарський суд зазначив, що протягом вересня 2006 року по серпень 2009 року відповідач нараховував позивачу вартість спожитої за вищевказаним договором електричної енергії за тарифами, визначеними відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Питання застосування тарифів на електричну енергію для релігійних організацій врегульовані Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 472 від 15.05.2002 року «Про тарифи на електричну енергію для релігійних організацій» із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України № 465 від 17 квітня 2006 р., № 1136 від 21 серпня 2006 р.

Відповідно до вимог указаної постанови відпуск електричної енергії на комунально-побутові потреби релігійним організаціям, які створені і функціонують відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в т.ч. на потреби опалення і гарячого водопостачання здійснюється за погодженим тарифом 20,3 коп. за 1 кВт. год. (без ПДВ). Відпуск електричної енергії релігійним організаціям на виробничі потреби проводити за тарифами, визначеними відповідно до умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, для відповідного класу напруги відповідної групи споживачів.

Між тим, наданими поясненнями позивача стверджується, що належне йому нежиле приміщення по вул. Крамського, 16 -Ж у м. Києві використовується ним на комунально-побутові потреби для здійснення статутної діяльності релігійної організації. Це підтверджується також робочим проектом електропостачання приміщення місії по вул. І.Крамського, 16 у м. Києві, згідно з яким електроспоживачами об'єкту є освітлення, побутові прилади, електрокотел та комп'ютери.

В контексті викладеного, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів того, що позивач використовує електричну енергію за договором на виробничі потреби, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та зазначив, що при нарахуванні позивачу плати за електричну енергію за спірним договором Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” повинна застосовувати тариф 20,3 коп. за 1 кВт. год. (без ПДВ).

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено Договір про постачання електричної енергії № 70870 від 16.08.2006 року (далі по тексту – Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, постачальник електричної енергії (відповідач) постачає електричну енергію споживачу (позивач), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 9.1 Договору Додатки, зокрема, «Перелік об’єктів споживача», а також інформаційні повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної енергії та потужності є невід’ємними частинами до цього Договору. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Згідно до Додатку 4А до Договору № 70870 від 16.08.2006 року, який є «Переліком об’єктів споживача», сторони у справі узгодили, що відпуск електроенергії буде проводитись за тарифом 24,83 коп. за 1 кВт. год.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив зобов’язати відповідача при визначенні вартості проданої Релігійній організації Християнській Добродійній Місії „Табея” на підставі Договору № 70870 від 16.08.2006 року використовувати встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 472 від 15.05.2002 року тариф 20,3 коп. за 1 кВт. год. (без ПДВ), що фактично є внесенням змін до договору в односторонньому порядку.

При цьому, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, що вбачається також із приписів норм статей 651 та 652 ЦК України.

Одностороння ж відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено факту порушення його прав, і позовні вимоги останнього є безпідставними та необґрунтованими, а отже місцевим господарським судом при задоволенні даного позову було порушено норми матеріального права.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 15.05.2002 року № 472 "Про тарифи на електричну енергію для релігійних організацій" на яку посилається позивач на обґрунтування своїх позовних вимог відпуск електричної енергії на комунально-побутові потреби релігійним організаціям, які створені і функціонують відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в т. ч. на потреби опалення і гарячого водопостачання, проводиться за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт.год. (без ПДВ).

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що дані приміщення Добродійна Місія „Табея” за адресою: м. Київ, вул. І. Крамського , буд. 16 використовуються лише на комунально – побутові потреби для здійснення статутної діяльності релігійної організації.

Натомість, при укладанні договору про постачання електричної енергії між сторонами, позивач надав копію свідоцтва про право власності від 24.03.2004 року № САА 102262, яким посвідчується, що вищезазначені приміщення є нежилим, що не заперечується сторонами у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток 6А до Договору) на балансі Християнської Добродійної Місії „Табея” перебувають ВРУ-1 та ВРУ-2 складських приміщень, від яких здійснюється електропостачання внутрішніх струмоприймачів за ІІІ категорією надійності, а Протоколами вимірів та перевірки ізоляції, в яких зазначені: 5 верстатів, 5 розеточних груп комп’ютерів та виробничі струмоприймачі, підтверджується використання електроенергії на виробничі потреби.

При цьому, позивачем вищезазначені обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволенню позову.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року у справі № 42/560 - скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в позові Релігійної організації Християнська Добродійна Місія „Табея” до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” про зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

4.          Стягнути з Релігійної організації Християнська Добродійна Місія „Табея” (03148, м. Київ, вул. Пухова, 4, р/р 26000110589 в КРД «Райффайзен банк Аваль», м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 20023405) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, р/р № 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 300272, код ЄДРПОУ 00131305) 42 грн. (сорок дві гривні) 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

5.          Матеріали справи № 42/560 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.04.10 (відправлено)