Рішення № 100829859, 12.10.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/2886/21

Провадження № 2/661/897/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Чирського Г.М.,

при секретарі: Яковлєвій М.А., Шевченко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка в порядку спрощеного порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Краснова Ірина Володимирівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни, приватний виконавець виконавчог о округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якої дії адвокат Краснова І.В. звернулась до суду з відповідним позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною від 28.12.2020 р., зареєстрований в реєстрі за №2447, про стягнення з ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитом, таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява мотивована тим, що про наявність вказаного виконавчого напису позивачу стало відомо з додатку державних онлайн-послуг «Дія», після відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї заборгованості. Будь-яких договорів, на підставі яких відповідач мав би право вимоги до позивача за простроченим борговим зобов`язанням, вона не укладала та не отримувала повідомлень про усунення порушень такого зобов`язання, через що була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості, надати заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. У документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором. Вказаний виконавчий напис вчинений на підставі підпункту 2 Постанови КМУ від 29.06.1999 р. №117, вважає незаконним, у зв`язку з чим останній не підлягає виконанню.

Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, подала письмову заяву про розгляд справи за своєї відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з не відомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, заяв та відзив на позов не подавав.

Третя особа1-приватний нотаріус Григорян Д.Г. у судове засідання не з`явилась, з не відомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, заяв та відзив на позов не подавав. 21.09.2021 р. на виконання ухвали суду про витребування доказів, від приватного нотаріуса надійшли матеріали нотаріальної справи щодо вчиненого виконавчого напису.

Третя особа2 – приватний виконавець Табінський О.В. у судове засідання не з`явився, з не відомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, заяв не подавав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, за згодою позивача, вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, не подав відзив.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи в спрощеному позовному провадженні, судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2447, про стягнення з ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором №007-21917-211213 від 21.12.2013 р. Строк платежу за кредитним договором настав. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.01.2018 р. по 06.11.2020 р. Сума заборгованості становить 35288,61 грн.

Постановою від 05.02.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №2447 від 28.12.2020 р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г.

Матеріали нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 28.12.2020 р. за зареєстрованим №2447, містять копію виконавчого напису №2447 від 28.12.2020 р., заяву №007-21917-211213 АТ «Дельта Банк», копію заяви про вчинення виконавчого напису від ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» від 27.11.2020 р., довідку про відсутність судових спорів щодо виконання або невиконання умов кредитного договору від 21.12.2013 р., повідомлення про вчинення виконавчого напису від 07.10.2020 р., копію договору №142\К про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Росвен Інвест України», копію статуту ТОВ «Росвен Інвест України», виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_5 є боржником за кредитним договором №007-21917-211213 від 21.12.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Іневст Україна». Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, а також статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 2-2 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як зазначила Велика палата Верховного суду у Постанові від 15 січня 2020 року, ухваленій в цивільній справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557 цс 19, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Згідно копії заяви-договору №007-21917-211213 від 21.12.2013 р. ТОВ «Дельта-Банк» надав позичальнику ОСОБА_5 , грошові кошти у вигляді кредитної лінії, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 23300,00 грн. Строк ліміту Кредитної лінії 365 (календарних) днів з можливістю пролонгації на умовах, визначених п.2.4 частини 3 цієї Пропозиції. Строк користування сумою кредиту для програм «Розстрочка на карту» , визначений в Умовах Кредитування (для програми «Розстрочка на карту». Правила банківського обслуговування та повні умови кредитування відсутні.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, а також факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Також, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними. Крім того, нотаріусом не враховано трирічний строк з дня виникнення у кредитора права вимоги за вказаним договором, в межах якого згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» може бути вчинено виконавчий напис, на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а саме вимогу щодо безспірності заборгованості, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 28 грудня 2020 р. у справі № 640/18402/19, згідно якої гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт. Судом встановлено, що в обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 13.07.2021 р., за умовами якого гонорар адвоката погоджений у фіксованому розмірі 8000,00 грн., копію квитанції №б\н від 13.07.2021 р., на суму 8000,00 грн., до вказаного договору, ордер на надання правової допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд зазначив, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року). З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу доведенні та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною від 28.12.2020 р., зареєстрований в реєстрі за №2447, про стягнення з ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитом договором №007-21917-211213 від 21.12.2013 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України» (ЄДРПОУ 3761621) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн., а всього 8908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду Херсонського апеляційного суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Суддя Г. М. Чирський