Рішення № 100828555, 26.10.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4746/18

Провадження № 2/591/175/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Резниченко Микола Олександровича про визнання договору дарування недійсним -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування приміщення гаражу ВММ/ НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа приміщення гаражу – 17,4 кв.м., який був укладений 05.01.2010року між ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_3 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що між позивачем та ОСОБА_2 30.08.1994 року було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу Позивач придбав гараж за адресою: АДРЕСА_1 , площею 17,4 кв.м.. У період з 2009 року по 2010 рік в Оболонському районному суді м. Києва у судді Шевчука А.В. розглядалась цивільна справа № 2-147-10 за позовом ВАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитними договором №19-КЛ, укладеним ВАТ АБ «Укргазбанк» з ТОВ «Альрамі», за яким позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом 20000000,00 грн. на поновлення обігових коштів. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.10.2010 року по справі № 2-147-10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» заборгованість у сумі 7057 213,87 грн. та 1950,00 судових витрат. Позивач вказує, що вчиняв правочин щодо дарування гаражу своєму сину ОСОБА_3 з метою уникнення в майбутньому відповідальності перед кредитором. Тому просить суд визнати недійсним договір дарування приміщення гаражу № НОМЕР_2 площею 17,4 кв.м. по АДРЕСА_2 , укладений 05 січня 2010 року між Позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Резниченко М.О., реєстровий № 19 з підстав, що він є фіктивним, вчинений без настання реальних правових наслідків.

Представник відповідачів адвокат Жмакіна Н.В. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву у зв`язку з безпідставністю та застосувати строки позовної давності.

Відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, вони заперечують щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просять застосувати строки позовної давності. Відповідачі вважають, що спірний договір дарування є правомірним та вбачають, що юридичним наслідком укладання договору дарування за чинним ЦК України є безповоротне припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом даного договору, та виникнення права власності на нього у обдарованої особи. Тобто правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Приміщенням спірного гаражу постійно користується ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представник ОСОБА_6 про день та час розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить підпис в поштовому повідомленні, але неодноразово надавав заяви про відкладення розгляду справи, незважаючи на те, що справа в суді з 2018 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів – адвоката Жмакіну Н.В., дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.06.2018 року вбачається, що власником приміщення гаражу НОМЕР_2 , площею 17,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 – відповідач по справі. З даної довідки також вбачається, що право власності на вказане приміщення гаражу виникло на підставі укладення договору дарування, серія та номер:ВММ/314728 №19, виданий приватним нотаріусом Резниченко М.О. 05.01.2010 року.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Резниченко М.О. від 05.01.2010 року ОСОБА_1 , дарувальник, з однієї сторони, та ОСОБА_3 , обдарований, уклали договір про те, що Дарувальник передає, а обдарований приймає у власність безоплатно: приміщення гаражу 17, площею 17,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір укладений у письмовій формі із зазначенням усіх його істотних умов, підписаний дарувальником та обдарованим і нотаріально посвідчений. Зміст договору відповідає вимогам закону. Дієздатність дарувальника перевірена нотаріусом. Форма правочину дотримана.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного договору дарування передано майно, а саме – приміщення гаражу, що підтверджено самим договором дарування.

Разом із тим, стороною позивача не доведено належними та допустимими доказам того, що спірний договір укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач, який є дарувальником за правочином, обізнаний про існування спірного договору дарування з 05.01.2010року. Саме із вказаного моменту почався перебіг строку, який закінчився у січні 2013 року.

З огляду на вищевикладене, Позивачем, взагалі не зазначено про причину пропуску строку звернення до суду, як і не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Правовою позицією Верховного суду України у справі за № 6-2469цс16 встановлено, що: «Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Тобто, судом встановлено, що позов подано з пропущенням строку та наявні підстави для застосування строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.ч.9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З огляду на вказані положення закону, суд вважає за необхідне зазначити у судовому рішенні про те, що після набрання рішенням законної сили підлягають скасуванню заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продавати, міняти, дарувати) приміщення гаражу площею 17,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , які були застосовані на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 234, 256, 257, 261, 267, 626, 628, 638, 717, 722 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Резниченко Микола Олександровича про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_4 ) - 4700,00 грн. понесених нею судових витрат.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продавати, міняти, дарувати) приміщення гаражу площею 17,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , які були застосовані на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 листопада 2021 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО