Рішення № 10081926, 22.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 64/175-10

вх. № 4519/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В.П. за довіреністю б/н від 11.01.2010р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТоТ", м. Харків; до Приватного підприємства "Бестмаркет", м. Харків;

про стягнення 4058,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. б/н від 06.05.2010р.), в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Бестмаркет" суму боргу у розмірі 3350,90грн., судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за товар, який був поставлений відповідачу на виконання умов договору №123-09 від 15.06.2009р.

Ухвалою суду від 20.05.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07 червня 2010 року позивач надав до канцелярії суду позивач надав до канцелярії суду клопотання (вх.№10872) про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу - 3350,90грн., 3% річних від простроченої суми - 36,80грн., збитки від інфляції - 83,83грн., пеню від простроченої суми - 251,53грн., штраф у розмірі 335,31грн.; судові витрати покласти на відповідача. Разом з цим позивач надав докази надсилання уточненої позовної заяви відповідачеві.

Суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

07 червня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області супровідним листом (вх.№12643) документи на виконання ухвали суду від 20.05.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2010 року розгляд справи було відкладено на 22 червня 2010 року.

22 червня 2010 року позивач надав до канцелярії суду пояснення (вих.№16-06/10/2-юр від 16.06.2010р.), в яких вказує, що позивач співпрацює з відповідачем на підставі договору №123-09 від 15.06.2009р., а інший номер договору, вказаний у накладних доданих до матеріалів справи накладних, вказаний помилково, внаслідок допущення оператором технічної помилки при введенні даних до складської програми позивача. Окрім того, позивачем були надані пояснення (вх.№12164), в яких позивач посилається на відсутність довіреностей до накладних, оскільки відповідач позивачу їх не надав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві (співпадає з адресою з довідки обласного управління статистики про включення відповідача до ЄДРПОУ), проте ухвала суду повернулась до канцелярії 03.06.2010р. з поштовою відміткою про те, що таке підприємство за цією адресою не значиться.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТоТ" (позивач) та Приватним підприємством "Бестмаркет" (відповідач) було укладено договір постачання товару № 123-09, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов"язався поставляти і передавати у власність покупця (відповідач), відповідно до накладних, які є невід"ємною частиною даного договору, а покупець приймати цей товар та оплачувати його на умовах і в порядку визначеному цим договором.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 3350,90грн., а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними накладними (№15880Т/п від 26.12.2009р. на суму 2049,42грн. та №131Т/п від 09.01.2010р. на суму 1303,68грн.).

Відповідно до п.5.2. договору поставки № 123-09 від 15.06.2009р., покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день від дня отримання відповідної партії товару.

Проте відповідач вартість отриманого товару у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3350,90грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися валежним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 3350,90грн., правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 36,80 грн. та інфляційні у сумі 83,83грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від загальної суми заборгованості, а також штраф у розмірі 10% вартості відповідної партії товару.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 251,53грн. грн. та штрафу у розмірі 335,31грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Бестмаркет" (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 7, код ЄДРПОУ 36371972, у т.ч. п/р 2600501011147 в фВАТ "Кредобанк", МФО 350415, св-во платника ПДВ №100224572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТоТ" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924; у т.ч. р/р 2600032401 Філія АБ "Енергобанк" в м. Харкові, МФО 350824, св-во платника ПДВ 100061552) суму боргу - 3350,90грн., 3% річних - 36,80грн., збитки від інфляції - 83,83грн., пеню у розмірі 251,53грн., штраф у розмірі 335,31грн., 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 24 червня 2010 року.