Рішення № 10081212, 04.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2010 р.                                                                      Справа №13/220

За позовом Приватного підприємства "Реал-Інвест", вул. Матросова, 2, м. Полтава, 36000

до Закритого акціонерного товариства "Концерн "Біг-М", вул. Продовольча, 2в, м. Полтава, 36030

про зобов'язання належним чином виконати зобов’язання, передбачене пунктом 4.1 договору та стягнення 480012,00 грн.

Суддя Босий В. П.

          Представники сторін:          

          від позивача: Воронова В. С., дов. № 4 від 02.12.2009 р.

          від відповідача: Гостік Е. В., дов. № 84 від 30.03.2009 р.

Обставини справи: Розглядається позовна заява Приватного підприємства "Реал-Інвест", в якій просить суд:

1. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Концерн "Біг-М" (код ЄДРПОУ 24392909) належним чином виконати зобов'язання передбачене пунктом 4.1 договору №1 від 10 січня 2002 року та прийняти роботи, що виконані позивачем при перепрофілюванні об'єкта - кухні-столової під цех по виробництву лікеро-горілчаної продукції, що виконані знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2-А.

2. Стягнути з Закрите акціонерне товариство "Концерн "Біг-М" (код ЄДРПОУ 24392909) на користь приватного підприємства "Реал-Інвест" (код ЄДРПОУ 302256409) вартість виконаних робіт по Договору №1 від 10 січня 2002 року щодо перепрофілювання об'єкта - кухні-столової під цех по виробництву лікеро-горілчаної продукції, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2-А, в розмірі 480012 грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25.12.2009 р., прийнятої до розгляду ухвалою суду від 30.12.2009 р.)

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив:

10 січня 2002 р. між ЗАТ "Концерн "Біг-М" (замовник) та між ПП "Реал-Інвест" (підрядник) було укладено договір № 1 про виконання робіт.

Відповідно до п 1.1. договору "Замовник" доручає, а "Підрядник" бере на себе виконання робіт по перепрофілюванню кухні-столової, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча 2 А під цех по виробництву лікеро-горілчаної продукції. Об'єм, характер і вартість робіт, передбачених в п. 1.1 цієї угоди, визначаються кошторисом, узгодженим сторонами, який є невід'ємною частиною договору і основою для взаємних розрахунків, а також договірною ціною.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.           Замовником вказаних підрядних робіт виступив ЗАТ "КОНЦЕРН "БІГ-М" (відповідач).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість всіх робіт, що доручаються підряднику визначається в сумі чотириста вісімдесят тисяч дванадцять грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі договору № 1 від 10.01.2002 р. позивач здійснив перепрофілювання кухні-столової під цех по виробництву лікеро-горілчаної продукції, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2 А.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підрядні роботи по договору були виконані в 2002-2003 роках на загальну суму 480012,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позивачу претензій до якості виконаних робіт.

Таким чином, надані докази свідчать, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, відбулося виконання договору від 10.01.2002 р. № 1 сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання робіт здійснюється Замовником і оформлюється приймально-здавальним актом, підписаним сторонами.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не виконує зобов’язання, передбачене пунктом 4.1 договору від 10 січня 2002 р. - не підписує Акт приймання-здачі виконаних робіт форми КБ-2в незважаючи на те, що роботи були виконані в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи позивачем неодноразово надавались відповідачу Акти форми № КБ-2в для підписання, а саме: 30 листопада 2006 р., 28 серпня 2007 р., 11 червня 2008 р.

Крім того, ЗАТ "Концерн "Біг-М" в порушення умов договору не оплатив вартість виконаних робіт, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 480012,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 480012,00 грн. боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача належним чином виконати зобов’язання передбачене пунктом 4.1 договору та прийняти виконані роботи не відповідає способам захисту порушеного права враховуючи наступне:

З пункту 4.1 договору від 10.01.2002 р. вбачається, що приймання робіт здійснюється Замовником і оформляється приймально-здавальним актом, підписаним сторонами.

Фактично, вимоги позивача зводяться до зобов’язання відповідача виконати умови договору в частині підписання акту приймання-здачі виконаних робіт.

Частиною першою статі 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 названого Кодексу, зокрема права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес лише тим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 12 ГПК України визначена підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, підвідомчі спори у справах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру породжують певні права та обов’язки суб’єкта (або визначеного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Дослідивши спірний акт приймання-здачі виконаних робіт, суд дійшов до висновку, що оскаржуваний акт не містить офіційного характеру та не породжує жодних прав і обов’язків, характерних для правочинів, як виду зобов’язання, оскільки лише засвідчує факт виконання однією стороною та прийняття іншою стороною виконаних робіт, тобто не має ознак акта ненормативного характеру.

Також слід зазначити, що заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення і така вимога повинна опиратися на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами по справі, зокрема, підписання актів приймання-здачі виконаних робіт. З ними закон не пов’язує виникнення, зміни чи припинення прав або обов’язків. Ці документи лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову.

Крім того, закон не передбачає безумовний обов’язок відповідача щодо підписання таких актів приймання-здачі виконаних робіт.

Таким чином, позивачем був обраний спосіб захисту порушеного права, який не передбачений Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Вищий господарський суд України в п.3 Інформаційного листа від 13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" пояснив, що у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732, викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

          Керуючись ст.ст.32-33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закрите акціонерне товариство "Концерн "Біг-М" ( вул. Продовольча, 2в, м. Полтава, код ЄДРПОУ 24392909) на користь приватного підприємства "Реал-Інвест" (вул. Матросова, 2, м. Полтава, код ЄДРПОУ 30226409) вартість виконаних робіт по Договору №1 від 10 січня 2002 року щодо перепрофілювання об'єкта - кухні-столової під цех по виробництву лікеро-горілчаної продукції, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2-А, в розмірі 480012 грн. 00 коп., 4715,12 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя           Босий В. П.