Рішення № 10080134, 16.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.10 р.                     Справа № 39/93пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком”, смтОчеретино

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрРосКаолін”, с.Катеринівка

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Кузьмін Є.О. – за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком”, смтОчеретино, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрРосКаолін”, с.Катеринівка, про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р., лист № 121/16-1 від 07.07.2009 р.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, зазначив, що договір купівлі-продажу продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р. підписаний обома сторонами, уповноваженими на це їх установчими документами, а також скріплений печатками підприємств, жодних пропозицій стосовно нотаріального посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу від позивача ним не отримувалося, у зв’язку з чим вважав, що підстави недійсності правочину, визначені ст. 215 ЦК України, відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.

07.07.2009 р. між відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “УкрРосКаолін”, с.Катеринівка (Продавець), та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком”, смтОчеретино (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 07-07/2009, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець набуває калієво-полешпатову суміш (луговий каолін), Марки Е0313 згідно ТУ У 14.2-32147675-001-2004 (Товар), у кількості 3600 тонн з граничним відступленням у вазі +/- 5%.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним означеного договору купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р., з підстав його невідповідності вимогам ст. ст. 207, 209 ЦК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на той факт, що спірний договір купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р. за своєю формою не відповідає вимогам п. 2 ст. 207, ч. 4 ст. 209 ЦК України. Зокрема, як зазначає позивач, 07.07.2009 р. ним на адресу відповідача було направлено лист з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, відповіді на який не отримав.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог та наданих заперечень докази та викладені сторонами доводи, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком”, смтОчеретино задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.1ст.179 ГК України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 2 статті 207 ЦК України України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.

Виходячи з преамбули договору купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р. та розділу 12 Договору “Юридичні адреси, банківські реквізити сторін”, договір купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009 р. з боку ТОВ “Кирпичный завод “Альтком” підписаний директором Товариства – Кузнєцовим С.В., що діяв на підставі статуту, від імені ТОВ “УкрРосКаолін” – директором КищенкоА.Ф., що діяв на підставі статуту, підписи перших керівників на договорі скріплені печатками Товариств.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Положення ч. 4 ст. 209 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачають, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Аналіз наведених вище правових норм надає підстави стверджувати, що правочин, щодо якого законом не встановлено обов’язкової умови його нотаріального посвідчення, може бути посвідчено нотаріально, лише у випадку наявності відповідної вимоги однієї зі сторін.

Як зазначає позивач, 07.07.2009 р. ним на адресу відповідача було направлено лист № 121/16-1 з вимогою щодо нотаріального посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем, в порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, не представлено суду жодних доказів направлення на адресу відповідача (вручення відповідачу) листа № 121/16-1 від 07.07.2009р. щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009р.

Відповідач факт направлення на його адресу (отримання ним) означеного листа № 121/16-1 від 07.07.2009 р. – заперечив.

Таким чином, позивачем з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів не доведено суду наявності всіх юридичних фактів, з яким Закон пов’язує необхідність нотаріального посвідчення правочинів.

Доказів наявності будь-яких інших підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, що тягнуть за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного між сторонами правочину, суду не представлено.

Крім того, господарський суд приймає до уваги, що відповідачем на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу № 07-07/2009 від 07.07.2009р. згідно видаткових накладних № РН-0000259 від 09.09.2009 р., РН-0000209 від 05.08.2009 р., № РН-0000210 від 04.08.2009 р., було поставлено на адресу позивача товар на загальну суму 41204,20, факт чого останнім не спростовується.

Враховуючи викладені вище обставини, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком”, смтОчеретино слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком”, смтОчеретино - відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя