Рішення № 10080105, 22.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.10 р.                     Справа № 9/86                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк

про стягнення 32611грн.22коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 32611грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 30200грн.00коп., пені в розмірі 13грн.48коп., інфляційних витрат в розмірі 1993грн.20коп. та 3% річних в розмірі 404грн.54коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №05-28 від 28.09.2009р., платіжне доручення №4228 від 22.10.2009р., рахунок №22 від 19.10.2009р., претензію-вимогу вих.№611 від 08.12.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 06.05.2010р., 02.06.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5958525 Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк станом на 18.05.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

28.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область укладений договір №05-28.

Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник (відповідач) зобов`язується виготовити та поставити у 2009 році мішки паперові для фасування сипучої продукції на умовах даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання продукції здійснюється споживачем (позивачем) у відповідності з інструкціями про порядок приймання продукції по кількості та якості.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань (п.9.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №05-28 від 28.09.2009р.

Згідно розділу 2 договору, загальний об’єм договору: 30000 мішків. Валютою ціни та розрахунків за даним договором є гривна. Вартість одного мішку: чотирьохшаровий – 3,02грн. у т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що постачання продукції здійснюється партіями, за заявкою споживача, у відповідності до специфікацій (додатками) до даного договору: жовтень 2009р. – 10000 шт.; листопад 2009р. – 10000 шт.; грудень 2009р. – 10000 шт.

Одночасно, пояснювальною запискою вих.№775 від 03.06.2010р. позивач зазначив, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк жодних специфікацій, вказаних у п.4.1 розділу 4 договору №05-28 від 28.09.2009р. взагалі не надавалось Товариству з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область.

За умовами договору постачальник зобов’язується поставляти продукцію не пізніше 20 числа кожного місяця. Допускається дострокове постачання продукції без узгодження зі споживачем, але не більш узгодженого щомісячного графіку поставок. (п.4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються споживачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника – передоплата – 70%. Залишок суми – на протязі трьох банківських днів з моменту постачання продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлений позивачу рахунок №22 від 19.10.2009р. на сплату продукції (мішків паперових) у кількості 10000шт. на загальну суму 30200грн.00коп. (копія рахунку наявна в матеріалах справи).

Вказаний рахунок не містить посилання на договір №05-28 від 28.09.2009р., проте 09.06.2010р. на адресу суду від позивача надійшла пояснювальна записка вих.№776 від 03.06.2010р., відповідно до якої позивач повідомив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк жодних правовідносин, крім договору №05-28 від 28.09.2009р., не існує.

Таким чином, суд вважає, що рахунок №22 від 19.10.2009р. виставлений в межах вказаного договору, оскільки найменування та ціна продукції, що зазначені у наведеному рахунку відповідає найменуванню та ціні продукції, обумовленим сторонами у договорі №05-28 від 28.09.2009р., доказів того, що між сторонами існували інші правовідносини, крім тих, що виникли за договором №05-28 від 28.09.2009р. сторонами не представлено, судом не встановлено.

За твердженням позивача, на підставі виставленого рахунку-фактури, останній перерахував на рахунок відповідача в якості передоплати за належний до поставки товар грошові кошти в розмірі 30200грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №4228 від 22.10.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 02.06.2010р. зобов`язав Донецьку філію Акціонерного банку „Експрес-Банк”, м.Донецьк надати відомості щодо зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ”Донбіопак”, м.Донецьк (ЄДРПОУ 35538084) грошових коштів в розмірі 30200грн.00коп., перерахованих відповідно до платіжного доручення №4228 від 22.10.2009р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область (ЄДРПОУ 34465052)

На виконання вимоги суду, 16.06.2010р. Донецька філія Акціонерного банку „Експрес-Банк”, м.Донецьк надіслала лист №02-09/43 від 11.06.2010, відповідно з яким надав відомості, з яких вбачається, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ”Донбіопак”, м.Донецьк 22.10.2009р. зараховано грошові кошти в розмірі 30200грн.00коп. відповідно до платіжного доручення №4228 від 22.10.2009р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область.

Як зазначено вище, п.4.2 договору передбачено, що постачальник зобов’язується поставляти продукцію не пізніше 20 числа кожного місяця. Допускається дострокове постачання продукції без узгодження зі споживачем, але не більш узгодженого щомісячного графіку поставок. Зазначений графік поставок узгоджений сторонами у п.4.1 договору.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був поставити оплачену продукцію в строк до 20.10.2009р.

Як зазначено позивачем, незважаючи на попередню оплату продукції, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товарів, обумовлених договором. Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих.№611 від 08.12.2009р. про повернення передоплати в розмірі 30200грн.00коп. Однак, позивач зазначає, що вказана вимога відповідачем не виконана.

Таким чином, за твердженням позивача, на момент подання позовної заяви, відповідач непоставив продукцію загальною вартістю 30200грн.00коп. та не повернув передоплату.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 30200грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором №05-28 від 28.09.2009р. в розмірі 30 200грн.00коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область в частині стягнення заборгованості в розмірі 30200грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13грн.48коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічно, п.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення постачальником строку виготовлення та поставки, останній зобов’язаний сплатити споживачу пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції, яке підлягає постачанню.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 13грн.48коп. за період прострочення з 26.10.2009р. по 06.04.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак, враховуючи несвоєчасну поставку товару, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13грн.48коп. підлягають задоволенню.

Також позивач заявляв про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 1993грн.20коп. за період прострочення з жовтня 2009р. по лютий 2010р. та 3% річних в розмірі 404грн.54коп. (за період прострочення з 26.10.2009р. по 06.04.2010р.)

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що позивачем при нарахуванні відповідних сум припущені арифметичні помилки, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1993грн.20коп. та 3% річних в розмірі 404грн.54коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1757грн.38коп. за період прострочення з листопада 2009р. по лютий 2010р. та 402грн.11коп. (за період прострочення з 26.10.2009р. по 06.04.2010р. – 162 дні) відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 693, 610, 611, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод”, м.Тульчин, Вінницька область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 32611грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 30200грн.00коп., пені в розмірі 13грн.48коп., інфляційних витрат в розмірі 1993грн.20коп. та 3% річних в розмірі 404грн.54коп.– задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” (за адресою: вул. 50 років СРСР, б.149, оф.9, м.Донецьк, 83100, р/р 260071146221 в ДФ АБ Експрес-Банк м.Донецьк, МФО 335838, код ЄДРПОУ 35538084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тульчинський маслосирзавод” (за адресою: вул.Полковника Ганжі, 16, м.Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260093019144980 в філії „Відділення ПАТ Промінвестбанку”, МФО 302571, код ЄДРПОУ 34465052) суму основного боргу в розмірі 30200грн.00коп., пені в розмірі 13грн.48коп., інфляційних витрат в розмірі 1757грн.38коп. та 3% річних в розмірі 402грн.11коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 323грн.73коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234грн.28коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 22.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя