Рішення № 10079942, 22.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.10 р.                     Справа № 40/90                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ

до відповідача приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз”, м. Маріуполь

про стягнення 1879323 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Орлов П.В. - юрисконсульт

від відповідача: не прибув

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України та клопотання позивача, судом забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” звернулося до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до відповідача приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз” про стягнення основного боргу в сумі 1550469 грн. 42 коп., інфляційних в сумі 166145 грн. 33 коп., трьох процентів річних в сумі 36081 грн. 75 коп. та штрафу за невиконання умов договору в сумі 126626 грн. 97 коп. згідно договору фінансового лізингу №01-163/07-ОБЛ від 12.10.07р.

Позивач позовні вимоги не визнав, клопоче перед судом про зупинення провадження по справі згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України у зв’язку з тим, що неможливо розглядати дану справу до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається судом, а саме справи №40/89пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” до приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз” про розірвання договору та вилучення майна.

У задоволенні клопотання відповідача слід відмовити, оскільки в ч. 1 ст. 79 зазначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Умов щодо неможливості розгляду справи №40/90 немає, тому що дана справа розглядається господарським судом Донецької області, як і справа №40/89пд.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Тому, неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, письмові заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, надалі Лізингодавець, та приватним підприємством „ВКФ Азов-Союз”, надалі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 01-163/07-ОБЛ від 12 жовтня 2007 року, надалі договір.

За умовами цього договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, а саме: установку для виробництва спірально навивних воздуховодів моделі Spiro Tuberformer Alpha 6, установку для плазменої різки моделі Plasmacutter Spiro Floret/ TYP R 1530-AN, машину для виготовлення бортиків та фальцевих з’єднань між сегментами фасонних деталей моделі Spiro Gorelocker Beta 3, а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що строк користування майном становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі згідно пункту 4.3 договору за умови належної сплати Лзингоодержувачем лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна від 26.02.08р. Згідно п. 3.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору та графіку сплати лізингових платежів.

Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач зобов’язання за договором щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів виконав не в повному обсязі, тобто не сплатив, у зв’язку з чим за ним виник основний борг в сумі 1550469 грн. 42 коп. за період з 20.04.08 р. по 25.03.2010 р.

Пункт 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Лізингодавець намагається стягнути з Лізингоодержувача три процента річних в сумі 36081 грн. 75 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 20.04.08 року по 25.03.2010р. Крім того, намагається стягнути інфляційні в сумі 166145 грн. 33 коп. за період прострочення грошового зобов’язання 20.04.08 року по 25.03.2010р.

Відповідно до пункту 8.2.1 договору Лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення на адресу Лізингодавця звіту у формі встановленій договором (Додаток №3). Проте за 3 квартал 2009 року та 4 квартал 2009 року звіт у встановлений формі Лізингоолдержувачем не надавався.

Тому, відповідно до приписів пункту 11.2.6 договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу Лізингоодержувач повинен сплатити Лізингодавцеві штраф у розмірі 5 відсотків загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення. Згідно розрахунку позивача, штраф дорівнює 126626 грн. 97 коп., який позивач намагається стягнути.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів. Відповідач доказів виконання зобов’язань суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1550469 грн. 42 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню. Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 36081 грн. 75 коп. та збитки від інфляції в сумі 166145 грн. 33 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обґрунтовані та підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 126626 грн. 97 коп. у розмірі 5 відсотка загальної вартості предмету лізингу за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу, оскільки своєчасно її не було надано відповідачем.

Витрати по державному миту в сумі 18793 грн. 23 коп. та по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі – приватне підприємство „ВКФ Азов-Союз” згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Намір сторін про можливе укладення між сторонами мирової угоди вирішується згідно вимог статті 37 Закону України „ Про виконавче провадження” та приписів статті 121 ГПК України, де передбачено право суду затвердити мирову угоду, укладену сторонами у процесі виконання судового рішення.

За згодою представника позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 526, 599, 625, 806 ЦК України від 2003р. , п. 6 ст. 232, ст. 292 ГК України, ст.ст. 4-4, 22, 44, 45, 47, 49, 69, 81-1, ст.ст. 82, 84, ч.ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” задовольнити.

2.           Стягнути з приватне підприємство „ВКФ Азов-Союз”, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7-Б, п/р 26003900175298 в Першому Українському міжнародному Банку, МФО 311056, ід. код 30506283, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12 , п/р 26004024740200 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 3515005, ід. код 30575865 основний борг в сумі 1550469 грн. 42 коп., інфляційних в сумі 166145 грн. 33 коп., трьох процентів річних в сумі 36081 грн. 75 коп., штраф в сумі 126626 грн. 97 коп., державне мито в сумі 18 793 грн. 23 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

24.06.10р.

Суддя