Рішення № 10079939, 22.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.10 р.                     Справа № 40/89пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій Е.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ

до відповідача приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз”, м. Маріуполь

про розірвання договору та повернення майна

за участю:

представників сторін:

від позивача: Орлов П.О. – юрисконсульт

від відповідача: не прибув

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України та клопотання позивача, судом забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз” про розірвання договору фінансового лізингу №01-163/07-ОБЛ від 12.10.07р., вилучення та повернення предмету лізингу, а саме:

·          установку для виробництва спірально навивних воздуховодів моделі Spiro Tuberformer Alpha 6;

·          установку для плазменної різки моделі Spiro Floret. TYP R 1530-AN;

·          машину для виготовлення бортиків та фальцевих з’єднань між сегментами фасонних деталей моделі Spiro Goreloker Beta 3.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

До прийняття рішення у справі, позивач уточнив свої позовні відповідно вимог статті 22 ГПК України, і замість вилучення предмету лізингу та передачі його позивачу, намагається повернути вказане майно, яке було предметом лізингу.

Позов мотивовано тим, що 12.10.07р. між товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, надалі Лізингодавець, та приватним підприємством „ВКФ Азов-Союз”, надалі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № №01-163/07-ОБЛ, надалі договір.

За умовами цього договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у платне користування на умовах фінансового лізингу майно за індивідуальними визначеними ознаками: установку для виробництва спірально навивних воздуховодів моделі Spiro Tuberformer Alpha 6;установку для плазменної різки моделі Spiro Floret. TYP R 1530-AN; машину для виготовлення бортиків та фальцевих з’єднань між сегментами фасонних деталей моделі Spiro Goreloker Beta 3, надалі обладнання, а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі за об’єкт лізингу в порядку та строк, передбачені договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що строк користування майном становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі згідно пункту 4.3 договору за умови належної сплати Лзингоодержувачем лізингових та належного користуванням майном за вказаним договором. Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі акту прийому - передачі від 26.02.08р. Під час передачі у користування предмету лізингу було зроблено оцінку майна, вартість якого дорівнює 1266269 грн. 72 коп.

Згідно п. 3.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору та графіку сплати лізингових платежів ( Додаток №1 та додатків до нього, з урахуванням вимог п.п 3.7, 3.8, 3.9 договору. Лізингові платежі здійснюються Лізингоодержувачем відповідно до умов пункту 3.5 договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Протее, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач зобов’язання за договором щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів не виконаву повному обсязі , у зв’язку з чим за ним утворився основний борг в сумі 1550469 грн. 42 коп. за період з 20.09.08р. по 25.03.10р.

У зв’язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу, позивач надіслав на адресу відповідача листи № 1446 від 27.10.09р. та № 207 від 16.02.10р. про погашення заборгованості із лізингових платежів та вилучення обладнання. Втім, вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

Пунктом 16.3.2 п розділу 16 договору сторони встановили підстави для розірвання договору, що не суперечить вимогам ст.ст. 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”. Оскільки до наступного часу зобов’язання за договором фінансового лізингу не виконанні, позивач намагається розірвати спірний договір та повернути обладнання яке було передано під час укладення вказаного договору.

Дослідивши матеріали справи, надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, виходячи із наступного, зокрема:

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу. Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди, а тому він вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638, 806 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України. Стаття 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, як норма спеціальна, вказує на те, що Лізингоодержувач повинен своєчасно вносити лізингові платежі.

Загальна норма права визначена законодавцем у статті 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Стаття 651 ЦК України містить підстави для зміни та розірвання договору, за умовами того, що:

Ш          згода сторін на це;

Ш          за рішенням суду;

Ш          порушення істотних умов договору;

Ш          одностороння відмова від договору.

Орендодавець має можливість розірвати договір за рішенням суду. Так, розірвання договору з ініціативи тільки однієї сторони можливе:

ь          у випадках, прямо застережених договором;

ь          у випадках, прямо застережених у законі.

Тобто, якщо в договорі орендодавець передбачить додаткові умови зміни або розірвання договору, крім тих, що визначено в ЦК України, то за таких умов орендодавець також може звертатися до суду для внесення змін до договору або розірвання його.

Пункт 4 статті 10 Закону України „ Про фінансовий лізинг” 16 грудня 1997 року N 723/97- ВР, із змінами та доповненнями передбачає право Лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом та договорам випадках .

Можливість і порядок розірвання договору встановлено сторонами у п. п 16.3.2 розділу 16 договору фінансового лізингу, де підставою його розірвання є - несплата Лізиногоодержувачем лізингових платежів ( частково або у повному обсязі), якщо прострочення сплати становить більш ніж 30 ( тридцять) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів ( Додаток №1 до договору).

Пунтком 10.1.1 розділу 10 договору фінансового лізингу надає право Лізингоодержувачу вилучити ( повернути) предмет лізингу. Таким чином, диспозитивна норма передбачена сторонами не відрізняється та не суперечить вимогам закону щодо підстав для розірвання договору фінансового лізингу. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору фінансового лізингу, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. У даному випадку, законодавець не вимагає від сторони за договором надіслання такої вимоги передбаченою статтею 188 ГК України.

Частина перша статті 193 ГК України вказує на те, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів. Відповідач доказів виконання зобов’язань за договором суду не надав.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” довів підстави за законом для розірвання спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами та необхідність повернення обладнання. Відповідач не виконав умови договорі у повному обсязі, доказів своєчасної сплати лізингових платежів суду не надав. Слід звернути увагу сторін на те, що діючим законодавством не передбачено вилучення предмету лізингу, а тільки його повернення ( п. 4 ст. 10 Закону України „ Про фінансовий лізинг”). Крім того, відповідно до вимог статті 84 ГПК України рішення суду повинно містити посилання лише на найменування майна, що підлягає передачі, та місце його знаходження ( у спорі про передачу майна).

За такими обставинами, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” до приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз”, обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв’язку з чим слід:

Ш          розірвати договір фінансового лізингу №01-163/07-ОБЛ від 12.10.07р, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та приватним підприємством „ВКФ Азов-Союз”.

Ш          зобов’язати приватне підприємство „ВКФ Азов-Союз”, протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” предмет лізингу, зокрема:

·           установку для виробництва спірально навивних воздуховодів моделі Spiro Tuberformer Alpha 6;

·          установку для плазменної різки моделі Spiro Floret. TYP R 1530-AN;

·          машину для виготовлення бортиків та фальцевих з’єднань між сегментами фасонних деталей моделі Spiro Goreloker Beta 3.

Пунктами 2.5 та 4.5 сторони передбачили повернення майна у стані, в якому його було одержано, з урахуванням його нормального зносу. Під час укладення договору сторонами було визначено вартість майна, яке підлягає передачі у лізинг, а тому розподіл витрат по державному миту здійснюється судом з урахуванням вимог пункту 3.2 договору фінансового лізингу.

Витрати по державному миту немайнового характеру в сумі 85 грн. та майнового характеру в сумі 12662 грн. 69 коп. ( оцінка майна), забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі – приватне підприємство „ ВКФ Азов-Союз” згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Намір сторін про можливе укладення між сторонами мирової угоди вирішується згідно вимог статті 37 Закону України „ Про виконавче провадження” та приписів статті 121 ГПК України, де передбачено право суду затвердити мирову угоду, укладену сторонами у процесі виконання судового рішення.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 599, 653, 806 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 188, 193, 291, 292 ГК України ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

          В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” до приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз” задовольнити.

2. Розірвати договір фінансового лізингу №01-163/07-ОБЛ від 12.10.07р, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та приватним підприємством „ВКФ Азов-Союз”.

3. Зобов’язати приватне підприємство „ВКФ Азов-Союз”, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7-Б, ід. код 30506283, протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили , повернути на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ід. код 30575865, предмет лізингу, зокрема:

·           установку для виробництва спірально навивних воздуховодів моделі Spiro Tuberformer Alpha 6;

·          установку для плазменної різки моделі Spiro Floret. TYP R 1530-AN;

·          машину для виготовлення бортиків та фальцевих з’єднань між сегментами фасонних деталей моделі Spiro Goreloker Beta 3, видавши наказ.

4. Стягнути з приватного підприємства „ВКФ Азов-Союз”, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7-Б, ід. код 30506283, п/р 26003900175298 у Першому Українському міжнародному Банку, МФО 311056, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ід. код 30575865, п/р 2600402470200 у АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 3515005 витрати по держмиту немайнового характеру в сумі 85 грн., майнового характеру в сумі 12662 грн. 69 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення, оформленого згідно вимог ст. 84 ГПК України: 24.06.10р.

Суддя