Рішення № 10079639, 23.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 червня 2010 р.           Справа 2/104-10

за позовом: Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика відпочинку", вул. Некрасова, 25, м. Вінниця, 21000

про стягнення 74607,15 грн. заборгованості з орендної плати

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Кириленко М.М. - за довіреністю;

відповідача : Новак О.Б. - директор ТОВ "Галактика відпочинку";

прокурор: Мельниченко В.М. - за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика відпочинку" про стягнення 74607,15 грн. заборгованості, в тому рахунку 69524,63 грн. - основного боргу по орендній платі за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року та 5082,52 грн. - пені за невиконання умов договору оренди № 12-014 від 19.10.2007 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/104-10 та призначено до розгляду на 23.06.2010 року.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Разом з тим, прокурором та представником позивача було подано клопотання, в якому вони уточнюють свої позовні вимоги та просять стягнути з відповідача 69691,51 грн. - основного боргу по орендній платі за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року та 5082,52 грн. - пені. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Відповідач письмового відзиву до суду не подав, однак згідно наданих усних пояснень визнав позовні вимоги в повному обсязі на суму 74607,15 грн. При цьому, відповідач також просив суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на шість місяців.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також в судовому засіданні представником відповідача були надані платіжні доручення № 330 від 01.04.2010 року та № 372 від 19.05.2010 року про сплату 16500,00 грн. боргу по орендній платі за листопад 2009 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19 жовтня 2007 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика відпочинку" (орендар) був укладений договір оренди малої спортивної арени "Ковзанки" та трибуни з майстернями разом з земельною ділянкою №12-014, за умовами якого орендарю була передана в оренду споруда разом із земельною ділянкою загальною площею 2221,8 кв.м. за адресою: м. Вінниця, вул. Хлібна, 1, яка знаходиться на балансі та обслуговуванні Центрального парку культури та відпочинку ім.М.Горького.

Згідно п. 2.1.1. орендар зобов"язувався перерахувати орендну плату управлінню комунального майна щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Орендна плата за базовий місяць при укладанні договору складала 6250,00 грн., крім того ПДВ 20%. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Відповідно до умов договору п.4.2.4. орендар зобов"язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Позивач свої зобов’язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу у користування зазначене приміщення та земельну ділянку.

Відповідач свої зобов’язання згідно договору, в частині сплати орендних платежів виконував частково, своєчасно та у повному обсязі орендну плату не сплачував, у зв"язку з чим за ним за період з 01 вересня 2009 року по 31 березня 2010 року виникла заборгованість у розмірі 69691,51 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не сплачує заборгованість по орендній платі, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Поряд з цим, як встановлено судом, згідно платіжних доручень № 330 від 01.04.2010 року та № 372 від 19.05.2010 року, наданих представником відповідача в судовому засіданні, відповідач частково погасив борг по орендній платі на суму 16500,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Як встановлено судом та підтвердили представники сторін, відповідач частково погасив заборгованість в сумі 16500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 16500,00 грн., оскільки відповідач погасив борг на зазначену суму, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді за період з 01 вересня 2009 року по 31 березня 2010 року становить 53191,51 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 12-014 від 19.10.2007 року є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (надалі по тексту - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу положень ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу у користування зазначене приміщення та земельну ділянку, доказом чого є акт прийому-передачі від 19.10.2007 року.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 53191,51 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги прокурора та позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 53191,51 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань прокурором та позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 5082,52 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 2.1.4 договору у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5082,52 грн. - пені заявлено правомірно, проте суд не погоджується із розрахунками прокурора та позивача, оскільки відповідачем 01.04.2010 року було погашено борг за листопад 2009 року.

Здійснивши розрахунок пені судом отримано 4902,01 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Також розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на погодження прокурора та позивача, а також на скрутне фінансове становище відповідача, суд прийшов до висновку про можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі рішення рівними частинами на шість місяців, зокрема, згідно графіку:

1. 9682,25 грн. -до 31.07.2010 року

2. 9682,25 грн. -до 31.08.2010 року

3. 9682,25 грн. -до 30.09.2010 року

4. 9682,25 грн. -до 31.10.2010 року

5. 9682,25 грн. -до 30.11.2010 року

6. 9682,25 грн. -до 31.12.2010 року

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припинення провадження у справі по п.1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення боргу в сумі 16500,00 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При покладенні судових витрат на відповідача суд також врахував рекомендації, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких зазначено зокрема, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Із приписів ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті державного мита.

Керуючись ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 93, 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 612, 629, 759, 762, 792 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 78, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 2/104-10 в частині стягнення боргу в сумі 16500,00 грн. по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика відпочинку", вул. Некрасова, 25, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 35111070) на користь Управління комунального майна Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 13322432, р/р 37111017002213 УДК у Вінницькій області, МФО 802015) 53191,51 грн. - боргу по орендній платі за період з 01 вересня 2009 року по 31 березня 2010 року та 4902,01 грн. - пені, із розстроченням виконання платежу в сумах згідно графіку:

1. 9682,25 грн. -до 31.07.2010 року

2. 9682,25 грн. -до 31.08.2010 року

3. 9682,25 грн. -до 30.09.2010 року

4. 9682,25 грн. -до 31.10.2010 року

5. 9682,25 грн. -до 30.11.2010 року

6. 9682,25 грн. -до 31.12.2010 року .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика відпочинку", вул. Некрасова, 25, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 35111070) в дохід Державного бюджету України 580,93 грн. - державного мита та 183,35 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору м. Вінниці, провул. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21000

3 -позивачу вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050

4 - відповідачу вул. Некрасова, 25, м. Вінниця, 21000