Рішення № 10079518, 21.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2010Справа №2-2/2414-2010 За позовом Фонду майна АР Крим, ( 95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17 )

до Фізичної особи-підприємця Полторяк Тетяни Володимирівни (95015, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 99, кв.98)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Санаторій "Піонер" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Паустовського, 2)

про стягнення 7 660,66 грн. та спонукання до виконання певних дій

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Белікчі О.В. - головний спеціаліст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився

Від третьої особи – Бітченко Ю.Б., головний лікар, наказ від 17.06.2010 року №186-0, Саморіна – представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач - Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Полторяк Тетяни Володимирівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Санаторій "Піонер" про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 2 002грн44коп., пені у сумі 218грн05коп., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 04.07.2009 року по 12.03.2010 року у сумі 5 440грн06коп, всього - 7 660грн666коп. та зобов'язання відповідача повернути на баланс Санаторію "Піонер" частину майданчика №2, загальною площею 42,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Паустовського, 2, за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна - частини майданчика №2, загальною площею 42,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Паустовського, 2, що знаходиться на балансі Санаторію "Піонер". Додатковою угодою було змінено суму орендної плати. Відповідачем неналежним чином виконувались умови договору щодо своєчасної оплати, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 17.06.2010р., а саме пояснив, що СПД Полторяк Т.В. 25.08.2009р. звернулася до Фонду майна АРК з проханням продовжити строк дії договору оренди від 07.06.2006р., але, листом від 08.10.2009 Фонд майна АРК повідомив СПД Полторяк Т.В. про те, що договір оренди припинив свою дію 01.06.2009 та що необхідно повернути майно. Відповідач вважає, що Фонд майна АРК без поважних причин не розглянув клопотання орендаря про продовження строку дії договору оренди. Такі дії Фонду майна АРК порушують вимоги ст. 777 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, відповідач посилається на те, що ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі припинення строку дії договору оренди державного майна, власник такого майна повинен повідомити про це орендаря не пізніш ніж за три місяця до припинення троку дії договору. Але СПД Полторяк Т.В. ні орендодавцем, ні балансоутримувачем цього майна не була повідомлена про намір припинити дію договору оренди державного майна. Розмір заборгованості підтверджує, що відображене у протоколі судового засідання від 17.06.2010 року.

31.05.2010 року від Санаторію "Піонер" надійшло пояснення, яким вони підтримують позовні вимоги позивача у повному обсязі. Крім того, зазначено, що строк дії договору було продовжено за відсутності погодження Міністерства охорони здоров'я України, який є органом управління спірного майна. Також третя особа вважає, що неодноразове грубе порушення відповідачем норм чинного законодавства є підставою для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, суд встановив:

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Тотожні положення зафіксовані у ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між Фондом майна Автономної Республіки Крим, як орендодавцем, і Фізичною особою-підприємцям Полторяк Тетяною Володимирівною, як орендарем, було укладено договір від 07.06.2006року №634/06 оренди державного нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 27.02.2006 № 415 "Про передачу державного нерухомого майна - частини майданчика № 2 загальною площею 42,0 кв. м, що знаходиться на балансі санаторію "Піонер", розташованого за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Паустовського, 2, передає в оренду суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Полторяк Тетяні Володимирівни державне нерухоме майно - частину майданчика № 2 загальною площею 42,0 кв. м, що знаходиться на балансі санаторію "Піонер", розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Паустовського, 2, надалі Майно), а Орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання - передачі (Додаток № 1) з метою розміщення підприємства громадського харчування.

Відповідно до п.1.2 договору орендодавець, враховуючи, що зазначене майно знаходиться на балансі санаторію "Піонер" (надалі - Балансоутримувач), доручає Балансоутримувачу підписати акт приймання-передачі Майна зазначеного в п. 1.1 (додаток 1).

Вищезазначений договір було укладено строком дії до 05.06.2007р. (п.10.1 договору).

На виконання умов договору від 07.06.2006року №634/06 оренди державного нерухомого майна санаторій "Піонер" передав Фізичної особи-підприємцю Полторяк Тетяні Володимирівні в строкове, платне використання майно, вказане у п.1.1 договору, про що свідчить акт прийому-передачі від 07.06.2006р.

06.03.2007р.          між Фондом майна та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1.1 якої було змінено мету оренди майна, а саме: замість «розміщення підприємства громадського харчування», зазначено «з метою розміщення кафетерію, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи». Крім того, вищезазначеною додатковою угодою було збільшено суму орендних платежів..

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями). Сума орендної плати за кожен наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, встановлений Мінстатом України.

Пунктом 3.5. договору оренди передбачено, що сплата орендних платежів відбувається щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним: у розмірі 50% до державного бюджету України, у тому числі: у розмірі 47% - до державного бюджету України(згідно з пунктом 33 ст. 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2006р.».) Код платежу 22080200, в банку отримувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 24040636, р/р 31310316600039, у розмірі 3% - до державного бюджету України(згідно з пунктом 32 ст. 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2006р.».) Код платежу 22080200, в банку отримувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 24040636, р/р 31310316600039, у розмірі 50% та ПДВ на повну суму – балансоутримувачу – санаторію "Піонер".

Додатковою угодою №1 від 06.03.2007р. було збільшено суму орендних платежів та встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями) і становить за базовий місяць перерахунку орендної плати грудень 2006р. 366,36грн, у тому числі: до державного бюджету України 50% - 183,18грн, 50% - балансоутримувачу – 183,18грн.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.10 Договору передбачено, що у разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету і Балансоутримувачу орендну плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом приймання - передачі, який надається орендодавцю у 10-денний термін після підписання.

Однак, договірні зобов'язання, щодо сплати орендної плати до Державного бюджету у встановлені строки та встановленому об’ємі, за використання орендованого майна, які взяв на себе Відповідач (орендар), в порушення розділу 3 договору від 07.06.2006року №634/06 оренди державного нерухомого майна та норм чинного законодавства, які регулюють орендні правовідносини, не виконувалися відповідачем належним чином, в результаті чого станом на 12.03.2010р заборгованість відповідач по орендній платі склала 2002,44 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору від 07.06.2006року №634/06 оренди державного нерухомого майна в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.

Враховуючи те, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі не перераховувалися платежі з орендної плати, йому на підставі п.3.7 договору та діючого законодавства була нарахована пеня у сумі 218 грн. 05коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України і ч. 1 статті 27 Закону України "'Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, і на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України)

Як вже зазначалося, спірний договір було укладено строком дії до 05.06.2007р. (п.10.1), строк дії якого був продовжений по 05.06.09р..

У п.10.6 договору сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, про припинення дії або зміни умов цього договору, договір вважається продовженим, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Фонд майна відповідно до п.10.6 договору листом від 18.06.2009 № 03/1583 попередив орендаря, що термін дії Договору скінчився, договір слід вважати таким, що припинив свою дію з 01.06.2009р. У цьому листі також зазначалося, що Відповідачу необхідно повернути майно.

До цього часу лист Фонду майна залишено відповідачем без відповіді, майно не передане балансоутримувачу.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про повернення майна, стягнення заборгованості по орендної платі, пені та неустойці вих. № 03/2559 від 29.09.2009року. Однак, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді, майно не передане балансоутримувачу, борг не сплачений.

Отже, судом встановлено, що договірні відносини, які виникли на підставі договору від 07.06.2006року №634/06 оренди державного нерухомого майна, укладеного між сторонами припинили свою дію.

У зв'язку з тим, що договір було припинено, але майно не було передано балансоутримувачу, як було встановлено договором, тоді як правові підстави для знаходження об’єкту оренди у відповідача відсутні, згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідачу було нараховано неустойку за станом на 12.03.2010р. за користування майном за час прострочення у розмірі 5 440,06 грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі, а також передачі позивачу переданого ним за договором від 28 лютого 2006 року №565/06 в оренду відповідачу майна та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок та повернення спірного майна.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості по орендній платі в сумі 2002,44 грн., пені у розмірі 218 грн. 05коп, неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення в сумі 5 440,06грн., а також щодо зобов’язання повернути на баланс санаторію "Піонер" державне нерухоме майно – частини майданчика № 2 загальною площею 42,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Паустовського, 2, за актом приймання - передачі, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача, третьої особи, в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 23.06.2010р.

Керуючись ст. ст.49,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Полторяк Тетяну Володимирівну (95015, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 99, кв.98, ідентифікаційний код 2642709847) повернути на баланс санаторію "Піонер" державне нерухоме майно – частини майданчика № 2 загальною площею 42,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Паустовського, 2, за актом приймання - передачі від 07.06.2006р.

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полторяк Тетяни Володимирівни (95015, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 99, кв.98, ідентифікаційний код 2642709847) на користь Державного бюджету України (код платежу 222080200, банк отримувача – Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, ЄДРПОУ 34740805, МФО 824026, р/р 31113093700039) 2002грн. 44коп. заборгованості з орендної плати, 218грн. 05коп. пені, 5440грн 06коп. неустойки за безпідставне користування майном.

4.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полторяк Тетяни Володимирівни (95015, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 99, кв.98, ідентифікаційний код 2642709847) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 102,00грн. державного мита.

5.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полторяк Тетяни Володимирівни (95015, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 99, кв.98, ідентифікаційний код 2642709847) удоход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.