Рішення № 10079495, 16.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2010Справа №2-14/2164-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпхолдінг» (95050, м. Сімферополь, вул. Київська, 171/1)

до відповідача Дочірнього підприємства «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198, к. 219; 95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155)

про стягнення 93615,92 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Синельщіков А.Р., представник, довіреність б/н від 20.04.2010 р.

від відповідача – Юрьев Ю.І., представник, довіреність б/н від 03.06.2010 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайпхолдінг» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача – Дочірнього підприємства «Кримпласт» товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» про стягнення суми заборгованості у розмірі 49432,29 грн., пені у розмірі 10663,83 грн., індексу інфляції у розмірі 29416,24 грн., 3% річних у розмірі 4103,56 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 936,16 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 01/12 від 01.12.2006 р., щодо оплати у повному обсязі за отриманий товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 49432,29 грн., а також 10663,83 грн. пені, 29416,24 грн. індексу інфляції, 4103,56 грн. 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 49432,29 грн. визнає, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення штрафних санкцій, індексу інфляції та 3% річних з позовними вимогами не погоджується.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп» (Постачальник) і Дочірнім підприємством «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» (Замовник) був укладений договір № 01/12, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Замовника належній йому товар, а Замовник зобов’язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Найменування, кількість, розвернена номенклатура (асортимент) товару, його ціна і загальна вартість передбачається в специфікаціях і рахунках-фактурах (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, товар передається Замовнику впродовж 31 календарного дня з моменту підписання даного договору.

Оплата по даному договору здійснюється по згоді сторін, але не пізніше 28 лютого 2007 р. Розрахунок за отриманий товар здійснюється по безготівковому рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника( п.п 3.2, 3.3 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% вартості не оплаченої партії товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючий на момент прострочення.

Договір діє з моменту підписання його обома сторонами та до 31 грудня 2007 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайпхолдінг» е правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп» у зв’язку зі зміною назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп», зареєстрованого раніше Київською районною радою м. Сімферополя за реєстраційним № 04055564Ю0042862 від 22 грудня 2003 р. (п.1.1 Статуту ТОВ «Пайпхолдінг»).

Матеріалами справи, а саме – видатковою накладною № РН-0042 від 04.12.2006р., податковою накладною №42 від 04.12.2006р., довіреністю серії ЯМЗ № 516425 від 04.12.2006р. підтверджується факт поставки товару (верстат для зварювання ПЕ труб AL-500) відповідачу вартістю 69432,29грн.(а.с. 27-29).

Відповідач частково сплатив за отриманий товар у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 541 від 28.02.2007 р. на суму 10000,00 грн. та № 577 від 11.06.2007 р. (а.с. 25-26).

Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача листи з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 49672,29 грн. (а.с. 21, 22), проте вказані претензії були залишені без відповіді та відповідного реагування з боку відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий від позивача товар по договору № 01/12 від 01.12.2006р. не виконав, заборгованість Дочірнього підприємства «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь», станом на день розгляду справи, становить 49432,29 грн. та визнається відповідачем.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 10663,83 грн. суд зазначає наступне.

          Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

          Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд вважає її обґрунтованою лише у сумі 5980,62 грн. При цьому, розрахунок суми пені за період прострочки відповідачем зобов’язань по сплаті товару з 19.03.2009 р. по 19.09.2009 р. складає: 49432,29 грн. х 2 х 12% х 184 дня прострочки/365 = 5980,62 грн.

В частині стягнення пені в сумі 4683,21 грн. суд вважає її нарахування необґрунтованим з огляду на те, що позивачем не застосовано при розрахунку розміру пені обмежень щодо періоду її нарахування, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положення якої підлягають застосуванню, оскільки договором не встановлено терміну нарахування пені.

Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково в сумі 5980,62 грн. В частині стягнення пені в сумі 4683,21 грн. суд у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Позивачем також заявлено до стягнення індекс інфляції у розмірі 29416,24 грн. та 3% річних у розмірі 4103,56 грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як підтверджують матеріали справи, Дочірне підприємство «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» свої зобов’язання за договором № 01/12 не виконало і цим порушило умови вказаного договору, а відтак, враховуючи положення п. 3.2 договору яким встановлений строк виконання зобов’язання та здійснення відповідачем часткової оплати боргу у червні 2007р., повинно сплатити позивачу індекс інфляції за період прострочки виконання зобов’язання з червня 2007р. по лютий 2010 р. у розмірі 29416,24 грн., а також 3% річних у розмірі 4103,56 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

У своєму відзиві на позов відповідач визнає суму основного боргу перед позивачем у сумі 49432,29 грн. та не заперечує проти її стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 49432,29 грн., 29416,24 грн. індексу інфляції, 4103,56 грн. 3% річних та 5980,62 грн. пені обґрунтовані, визнані відповідачем, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 16.06.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 21.06.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198, к. 219; 95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, р/р 260023000936 ФВАТ «Кредобанк» у м. Сімферополі, МФО 324913, ЄДРПОУ 31532073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпхолдінг» (95050, м. Сімферополь, вул. Київська, 171/1, р/р 26005047062101 у філії ВАТ «Сведбанк» м. Сімферополь, МФО 300164, ОКПО 32749762) 49432,29 грн. заборгованості, 29416,24 грн. індексу інфляції, 4103,56 грн. 3% річних, 5980,62 грн. пені, державне мито у розмірі 889,35 грн., а також 224,20 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 4683,21 грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.