Рішення № 10079491, 23.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2010Справа №2-16/2935-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Прокуратури Автономної республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21, ідентифікаційний код 02911088)

Про стягнення 26286,23 грн.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

                                        представники:

Від позивача – Шереметьєва Л.О. – представ., дов. № 015-Д від 05.01.2010р.

Від відповідача Сокол О.В. – представ., дов. № 05/1-994 від 17.06.2010р.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Прокуратури Автономної республіки Крим про стягнення 26286,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої обов’язки за договором № 583 від 31.10.2005 р., у зв’язку з чим заборгованість Прокуратури Автономної республіки Крим перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» по активному енергоспоживанню за період з 01.04.2009 р. по 01.05.2010 р. складає 23199,05 грн. Крім того, позивач просить стягнути з Прокуратури Автономної республіки Крим пеню у сумі 1634,68 грн., 3% річних в розмірі 408,69 грн. та індекс інфляції у розмірі 1043,82 грн.

В судовому засіданні 17.06.2010р. оголошувалась перерва до 23.06.2010р.

23.06.2010р. судове засідання було продовжено за участю представників сторін.

У судовому засіданні, що відбулося 23.06.2010 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» зазначило, що після звернення до суду заборгованість відповідача по оплаті основного боргу погашена у добровільному порядку.(а.с.61-62)

За таких обставин, позивач просить стягнути з Прокуратури Автономної республіки Крим пеню у сумі 1634,68 грн., 3% річних в розмірі 408,69 грн. та індекс інфляції у розмірі 1043,82 грн., а також державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У цьому ж судовому засіданні представник відповідача надав пояснення на позов, в яких зазначив, що нарахування пені повинно проводиться на підставі виставлених рахунків, натомість відповідачем рахунків отримано не було, а пунктами договору взагалі не передбачено стягнення індексу інфляції та 3% річних, а тому в цій частині слід відмовити, щодо суми основного боргу – провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з добровільною сплатою.(а.с.65-66)

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

31.10.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Прокуратурою Автономної республіки Крим (Споживач) був укладений договір № 583 на поставку електричної енергії, розділом 1 якого передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додаткам до Договору, які є його невід’ємними частинами. (а.с.6-9).

Вказаний договір був укладений саме ВАТ «Крименерго», оскільки Керченський РЕМ не є юридичною особою.

Розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється у відповідності до п.7.9.Договору одним платежем за фактичні показники приборів обліку на дату оплати, встановленому у додатку № 4.2. до договору № 583 від 31.10.2005р.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4.2 «Порядок розрахунків для споживачів, які здійснюють розрахунок за фактично отриману електроенергію» Розрахунковою датою встановлений 10 число кожного місяця, відповідно розрахунковим періодом слід вважати з 10 числа місяця до такого же числа наступного місяця.

В п. 9.5 сторони передбачили, що цей Договір вступає в силу з дня його підписання та дії до 31 грудня 2064 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Цей Договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання цього Договору або його перегляд.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем здійснювалася поставка електричної енергії, на оплату яких виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, тарифу та загальної суми до сплати.

На день розгляду справи заборгованість Прокуратури Автономної республіки Крим перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» по активному енергоспоживанню складала 23199,05 грн.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідачем у судовому засіданні було надане платіжне доручення № 214 від 14.06.2010р, з якого вбачається, що Прокуратурою Автономної республіки Крим у добровільному порядку здійснена сплата основного боргу у розмірі 23199,05 грн.

Отже, враховуючи те, що основна сума заборгованості була сплачена відповідачем в добровільному порядку після подачі позову до суду, провадження у справі в частині стягнення з Прокуратури Автономної республіки Крим суми основного боргу у розмірі 23199,05 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 4.2.1 Договору № 583 від 31.10.2005 р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням строків, визначених Додатками №4.1, №4.2, Споживач зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі пред’явленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд погоджується з правомірністю обчислення позивачем суми пені у розмірі 1634,68 грн., проте розмір пені суд вважає за доцільне зменшити з наступних підстав.

Так, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.9.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 р.) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з поясненнь представника Прокуратури АР Крим фінансування вказаного органу здійснюється з Державного бюджету України, через що утворення заборгованості за надану електричну енергію виникло через недостатність бюджетного фінансування.

Твердження відповідача щодо неправомірності нарахування пені, оскільки останнім всупереч п.п.4.2.1 Договору не було отримано відповідних розрахунків на її сплату спростовуються матеріалими справи, зокрема, наявними рахунками – накладними. (а.с. 31, 45,50, зворотні сторонки 33, 37, 39,41,47).

Суд зазначає, що відповідачем приймалися міри щодо добровільної сплати основної суми боргу у розмірі 23199,05 грн, у зв’язку з чим суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки до суми 16,35 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, уточнені вимоги позивача основані на вказаних нормах та передбачені у додатку до договору № 4.2.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат за період з квітня 2009 по травень 2010 року у розмірі 1043,82 грн. та 3% річних за цей же період у розмірі 408,69 грн. обчислені позивачем правомірно, через вимоги ВАТ «Крименерго» в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а тому слід стягнути з Прокуратури АР Крим на користь ВАТ «Крименерго» пеню у сумі 16,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 1043,82 грн. та 3% річних у сумі 408,69 грн.

Згідно з п. 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник саме з його провини.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з Прокуратури Автономної республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21, ідентифікаційний код 02911088) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) суми основного боргу у розмірі 23199,05 грн.

3.          Стягнути з Прокуратури Автономної республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21, ідентифікаційний код 02911088) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) пеню у розмірі 16,35 грн., інфляційні втрати у сумі 1043,82 грн. та 3% річних у розмірі 408,69 грн., 262,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.