Рішення № 10079439, 23.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2010Справа №2-32/2528-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Державного підприємства України «Міжнародного дитячого центру «Артек» (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул.. Ленінградська, 41) в особі Бази – готелю міжнародний дитячій центр «Артек» ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна , 5 ідентифікаційний код 23446632)

Про стягнення 161670, 69 грн.

За участю представників:

Від позивача – Консманова Д.О., довіреність № 20-3/3313/20 від 25.12.2008р. у справі, Остапенко О.С., довіреність № 203/1884 від 15.06.2010р. у справі.

Від відповідача – Бобриш О.Г., довіреність № 01/11-913 від 04.12.2009р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства України «Міжнародного дитячого центру «Артек» в особі Бази – готелю міжнародний дитячій центр «Артек» про стягнення 161 670, 69 грн., у тому числі 120283, 20 грн. суми основного боргу, 6795, 30 грн. -3% річних, 34592, 19 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.06.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 01.06.2010р., розгляд справи відкладено на 15.06.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судових засіданнях 15.06.2010р., 21.06.2010р. були оголошені перерви в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прилад обліку теплової енергії працює нижче за мінімальне витрачання, що суперечить пункту 7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за тепову енергію за період з січня 2008р. по квітень 2008р. в розмірі 120283, 20 грн. , що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, з тих підстав, що відповідачем справно оплачувалась використана за підписаними позивачем Актами – довідками про споживання користування тепловою енергією спожита енергія, а лічильник визнаний гідним та допускається до застосування як робочій засіб, про що свідчить свідоцтво про перевірку вимірювальної техніки № 159 від 21.08.2007р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.1996р. між Орендним об’єднанням «Кримтеплокомуненерго», правонаступником якого є Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) ( позивач) та Базою – готелем міжнародний дитячій центр «Артек» (Споживач) ( відповідач) був укладений договір № 181 про відпустку та споживання теплової енергії в гарячій воді по приладах обліку тепла . ( а.с. 9-12).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується подати, а Споживач прийняти теплову енергію у вигляді теплоносія для опалення, вентиляції та гарячого водозабезпечення в обсязі, передбаченому дійсним договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Споживач зобов’язаний надавати теплозабезпечуючому закладу звітність про споживання теплової енергії щомісячно до 25 числа поточного місяця зі складанням актів по показникам приладів обліку теплової енергії.

Споживач сплачує спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими для інших споживачів. Проміжні розрахунки: 70 % попередньої оплати спожитої теплової енергії до 10 числа поточного місяця платіжним дорученням. Кінцевий розрахунок до 5 числа наступного за звітним місяця (пункт 2.5. договору).

Строк договору встановлений пунктом 7 Договору та вважається пролонгованим на кожен наступний строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде повідомлено жодною зі сторін

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що згідно із актом – довідкою про споживання теплової енергії за період з 27.12.2007р. по 29.01.2008р. відповідачем спожито 123, 65 Гкал, за період з 29.01.2008р. по 26.02.2008р. – 91, 27 Гкал, за період з 26.02.2008р. по 25.03.2008р. було спожито 12, 87 Гкал. ( а.с.14-16).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем добросовісно виконувались зобов’язання за договором № 181 від 25.11.1996р.

Як вбачається з матеріалів справи, спожита теплова енергія за актом – довідкою від січня 2008р. оплачена відповідачем 08.02.2008р. відповідно до платіжного доручення № 24 (а.с. 74).

Енергія за актом за лютий 2008р. оплачена 13.05.2008р., відповідно до платіжного доручення № 58 (а.с. 76).

Спожита енергія за актом – довідкою за березень 2008р. оплачена відповідачем 11.04.2008р., про що свідчить платіжне доручення № 92 ( а.с. 78).

Проте, оскільки на думку позивача, прилад обліку теплової енергії працює нижче мінімального споживання, позивачем був проведений перерахунок спожитої енергії, що і стало приводом для нарахування стягнення з відповідача 120283, 20 грн.

На оплату заборгованості, що утворилась позивачем були виставлені рахунки ( а.с. 32-34).

Частиною 1 статті 33 господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не може прийняти доводи позивача щодо некоректності роботи приладу обліку теплової енергії з огляду на наступне.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 , встановлено, що споживач теплової енергії зокрема зобов'язаний:

дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору;

забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання;

зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані;

вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил;

у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи тепло споживання.

25.11.2008р. сторонами у виконання розділу 3 договору, яким встановлено, що облік поданого споживачу тепла вважається дійсним при дотриманні наступних умов – вузол обліку повинен відповідати вимогам комітету з стандартів, пройти метрологічну експертизу, змонтований за узгодженим з постачальником проектом., був підписаний акт приймання теплового вузла обліку. (а.с. 83).

У відповідності до зазначеного акту, вузол обліку тепла обладнано у відповідності до проектно – технічної документації, паспорта на прилади обліку тепла, та погоджено з позивачем у встановленому законом порядку (а.с. 95 -111).

02.07.2007р. Орендним підприємством «Кримтеплокомуненрго» в адресу відповідача був направлений лист № 31-3/1147, відповідно до якого відповідача було зобов’язано виконати метрологічну перевірку приладів обліку вузла обліку теплової енергії. ( а.с. 70).

Прилад обліку пройшов державну повірку, що підтверджено свідоцтвом про повірку засобу змірю вальної техніки № 159 від 21.08.2007 р. ( а.с. 72).

26.09.2007р. у виконання вимог ОП «Кримтеплокомуненерго» був складений акт про готовність об’єкту до опалювального сезону ( а.с. 71).

Позивач посилається як на підставу стягнення з відповідача перерахованої суми вартості теплоенергії, на порушення відповідачем умов договору, в частині надання недостовірних даних за приборами обліку тепла (підпункт в) пункту 4.5 Договору); а також посилається на підпункт в) пункту 4.5. Договору, згідно якого, при поломці, заміні, порушенні пломб, несвоєчасній повірці Держповерителем засобів обліку тепла, розрахунок спожитої теплової енергії ведеться по тепловому навантаженню згідно фактичній температурі зовнішнього повітря.

Пунктом 41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 зазначено, що споживач несе відповідальність за:

вихід з ладу обладнання та приладів комерційного обліку теплової енергії, що входить до складу вузлів обліку, які перебувають на його балансі. За прилади комерційного обліку інших власників несе відповідальність згідно з умовами договору;

технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності);

недотримання затверджених договірних значень обсягу споживання теплової енергії та режиму теплоспоживання;

самовільне переобладнання системи теплоспоживання;

витікання теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на власних теплових мережах та системі теплоспоживання;

утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління, технічних підвалів, горищ, де прокладені теплові мережі теплопостачальної організації;

достовірність наданої інформації.

Проте, як вбачається з Акту про технічний огляд системи опалення та приборів вузла обліку теплової енергії, складеного за участю представників КП «Кримтеплокомуненерго» та відповідача, від 24.03.2008р., вузол обліку теплової енергії опломбовано пломбами ОП-1 у кількості 4 штук (а.с.81).

Актами – довідками про споживання теплової енергії відповідачем від 29.01.2008р, 26.02.2008р., 25.03.2008р., підписаних та скріплених печатками обох сторін, зафіксовані показники спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії, які нижче мінімальних витрат.

Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте позивачем всупереч вимогам статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів надання відповідачем недостовірних даних, заміні, порушення пломб, несвоєчасної повірки Держповірником приладів обліку тепла, а також Акту про порушення умов договору.

При цьому, з аналізу пункту 45 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, вбачається необхідність складання Акту про порушення умов договору, відмова від підписання якого не звільняє його від плати.

Таким чином, законодавцем чітко визначена форма документу для встановлення факту порушення умов договору, у в зв’язку із чим, суд не приймає в якості доказу порушення умов договору Акти-довідки про споживання теплової енергії відповідачем від 29.01.2008р, 26.02.2008р., 25.03.2008р. у в зв’язку із тим, що ці документи фіксують лише показники прибору обліку теплоенергії, з яких неможливо зробити висновок, в чому саме полягало порушення умов договору з боку відповідача та наявність його вини.

Окрім того, доводи КП «Кримтеплоенерго» стосовно обов’язку відповідача спожити не менш встановленої Договором теплової енергії в розмірі 0,280 Гкал/час, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Пунктом 1.1. Договору про відпуск та споживання теплової енергії в гарячій воді за приборами обліку тепла №181 від 23.11.1996р. укладеного між сторонами, саме в обов’язки КП «Кримтеплокомуненерго» покладається відпуск теплової енергії в гарячій воді згідно з встановленими дійсним договором умовами, а саме на опалення приміщень теплова загрузка повинна бути 0,280 Гкал/час (пункт1.2. Договору).

При цьому пунктом 2.5 вищезгаданого Договору, в обов’язки споживача покладається оплата спожитої теплоенергії по тарифам, затвердженим для інших споживачів. Та не вбачається обов’язку спожити саме 0,280 Гкал/час.

Згідно пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 чітко визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, згідно якого вони здійснюються відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, як вбачається з наданих платіжних доручень, відповідач справно сплачує за встановленими тарифами вартість спожитої теплоенергії за показниками приборів обліку теплоенергії.

Також слід звернути увагу на необґрунтованість доводів позивача стосовно необхідності відповідачем здійснювати оплату обсягу фактично спожитої теплової енергії з розрахунку теплового навантаження, визначеного в договорі, тому як абзацом 2 пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, цей обов’язок може бути покладено виключно на споживача, що не має приладів комерційного обліку, що в даному випадку є абсолютно некоректним.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем було неправомірно перераховано облік спожитої відповідачем теплової енергії, обґрунтування позивача не можуть бути прийняті, як належні та допустимі докази. А, отже, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 23.06.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 23.06.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.