Рішення № 10079441, 22.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2010Справа №2-2/2655-2010 за позовом Державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" (98032, АР Крим, м. Судак, смт. Новий Світ вул. Шаляпіна, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвабуд" (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Маршала Жукова, буд. 33, кв. 9)

про стягнення 4 152,97 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: Шпорт Н.І. - начальник юридичного відділу, доручення у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення 4 152грн97коп, у тому числі 3 775грн43коп. сума боргу за не відвантажений товар, 377грн54коп суми неустойки - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір поставки №ИНВ7 від 30.04.2008 року, відповідно до умов якого позивач сплатив відповідачу на рахунок вартість товару, проте, в порушення умов договору відповідачем лише частково виконанні зобов'язання щодо відвантаження товару, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Державним підприємством "Завод шампанських вин "Новий Світ" (покупєць) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвабуд"(постачальник) було укладено договір поставки № ИНВ7 від 30.04.08р., відповідно до п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Специфікації, що є додатком N 1 до цього Договору. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження,. передбаченого чинним в Україні Законодавством.

Пунктом 2.1, 2.2 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, у 15-ти денний строк з моменту набрання чинності цим Договором. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його протягом 15-ти банківських днів з моменту передання товару Постачальником.

Позивач платіжним дорученням №2395 від 28.11.2008р. перерахував відповідачу 1132грн. Відповідач по витратної накладної №РН - 000111 від 19.12.2008р., №РН - 0000021 від 06.02.2009р., відпустив позивачу продукцію відповідно на 52грн. 50 коп. та на 3229грн. 32 коп.

Відповідачем 22.12.2008р., 25.12.2008р., 19.01.2009р., повернені позивачу грошові кошти у сумі 3700грн.

Крім того, позивачем зараховане в рахунок виконання відповідачем зобов’язань поставка продукції на суму 221грн. 43 коп. та на 341грн. 93 коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 3775грн. 43коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3775грн. 43коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 377грн54коп суми неустойки - штрафу.

Пунктом 5.2 договору поставки №ИНВ7 від 30.04.2008 року сторони передбачили, що постачальник за порушення обов’язку, визначеного у п.2.1 цього договору, за вимогою покупця зобов’язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 10% від ціни не поставленої у строк частини товару.

Однак, статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позивна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).

Згідно штемпелю на конверті позивачем позивні матеріали були спрямовані до суду 30.04.2010р., таким чином, позивачем був пропущений строк позовної давності для стягнення 377грн54коп суми неустойки – штрафу.

Таким чином, у частині стягнення неустойки - штрафу у розмірі 377грн54коп, суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 23.6.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75, ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвабуд" (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Маршала Жукова, буд. 33, кв. 9, ЄДРПОУ 35338358) на користь Державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" (98032, АР Крим, м. Судак, смт. Новий Світ вул. Шаляпіна, 1, ЗКПО 00412665 р/р 260056384 у ВАТ „Райффайзен банк Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021) 3 775грн. 43коп. сума боргу за не відвантажений товар, 92грн.73коп державного мита, 214грн.55коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 377грн54коп суми неустойки - штрафу відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.