Рішення № 10079359, 10.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2010Справа №2-2/241-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6)

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова. 17)

про стягнення 4 750грн29коп.

Суддя Толпиго В.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Позивач: Антюфєєв І.О. – ю/к. довіреність у справі.

Відповідач: Хист С.В. – начальник юридичного відділу, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про стягнення 4 263грн90коп заборгованості за електроенергію, інфляційних втрат у сумі 155грн40коп, 3% річних у сумі 53.грн63коп., пені у сумі 277грн36коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір на користування електричною енергією №4156 від 11.01.2006 р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати отриману електричну енергію. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання, у результаті чого виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

22.02.2010 р. від позивача надійшло письмове пояснення від 18.02.2010 р. №10/622, у якому зазначено, що у відповідача реактивна електрична енергія розраховувалась по показникам не з вересня 2007 р. по жовтень 2008 р., а з квітня по липень 2009 р. по методике.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання, яким просять суд вважати період виникнення заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії з жовтня 2007 р. по серпень 2009 р.

25.02.2010 р. у судовому засіданні 25.02.2010 року представник відповідача надав суду заперечення від 17.02.2010 р. №07, у якому зазначено, що позивачам не представлено суду доказів, що свідчать про об'єми реактивної електроенергії, що зараховується, за період з серпня 2007 р. по липень 2008 р., при цьому відповідач щомісячно надає акти про об'єми переданої споживачу електроенергії, у тому числі, і реактивної.

Відповідач у судовому засіданні надав суду доповнення до заперечення №50 від 15.04.2010 р., яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ "Крименерго".

Представник позивача у судовому засіданні надав суду письмове пояснення від 09.06.2010 року №10/1773, яким не погоджується із запереченням відповідача стосовно того, що з липня 2008 року облік реактивної електроенергії по лічильнику №15163 припинено, у зв’язку із припиненням діяльності об’єктів, на якому встановлений даний електроприлад, при цьому відповідач заявляє, що показники прибору обліку складають 1 994 кВт/ч. Позивач вказує на те, що зазначене відповідачем не відповідає дійсності і відповідно акта зняття контрольних показників лічильника №15163 складає 4558,128 кВт/ч. Враховуючи вищенаведене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 275 ГК України: «За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається».

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі Договору з енергопостачальником (ВАТ "Крименерго").

Згідно з частиною 3 статті 27 Закону України „Про електроенергетику", суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці на підставі акту перевірки, оформленого у встановленому законом порядку, за наявності порушень, передбачених статтею 27 Закону України „Про електроенергетику".

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між ВАТ «Крименерго», як постачальником, та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя", як споживачем, був укладений договір №4156 від 11.01.2006 р. на користування електричною енергією.

Згідно з розділом 1 Договору Постачальник відпускає електроенергію, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі у відповідності з умовами дійсного Договору з додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

У Договорі №4156 від 11.01.2006 р. сторони погодили керуватися під час виконання умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, не обумовлених дійсним договором, чинним законодавством України, та насамперед Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку (пункт 2 Договору).

Пунктом 7.1. укладеного Договору №4156 від 11.01.2006 р. встановлено, що облік електроенергії спожитої споживачем здійснюється згідно з вимогами «Порядку обліку Електроенергії» та ПКЭЭ.

Пунктами 6.11, 6.12 ППЕЕ та пунктами 2.2.3, 2.2.4 та 3.1.1 договору №4156 від 11.01.2006 р. встановлені обов’язок споживача оплачувати поставщику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно до умов додатку №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків», здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електросіттю поставщика та електровстановленнями споживача відповідно до додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а також зустрічне право поставщика отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.

Відповідно до пункту 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.7.1996р. № 28, останні регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. Дія цих правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

Розрахунок оплати за перетікання реактивної електроенергії здійснюється відповідно до методики, розрахунок оплати за перетікання реактивної енергії між електропередавальною організацією і її споживачами, затверджений наказом Міністерством палива енергетики України від 17.01.2002 р. № 19, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 01.02.2002 р. за № 93/6381.

Позивач у виконання зобов’язань за договором відпускав відповідачу електроенергію.

Згідно рахунку за реактивну енергію за розрахунковий період від жовтня 2007 року по червень 2008 рік відповідач повинен був сплатити 4263грн90коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Сторони підписали додаток №5 до договору №4156 від 11.02.2006 рік «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

Відповідно п. 10 даного додатку при відсутності приладів обліку та в разі ненадання даних про споживання або генерації реактивної електроенергії в обумовлені строки Постачальник визначає споживання або генерацію реактивної електроенергії розрахунковим шляхом.

Позивачем заборгованість по реактивній електричній енергії в квітні, травні, червні 2009 року відповідно у сумі 1076грн78коп., 1219грн76коп., 1119грн24коп. вичислюється розрахунковим шляхом.

Як було вказано вище розрахунковим шляхом визначається споживання у разі непредставлення даних про споживання, однак, у ході розгляду спору судом встановлено, що відповідач надавав позивачу акти про об’єми переданої споживачу (споживаної споживачем) електричної енергії, в яких по вул. Беспалова, 7 «Б» допоміжна ділянка – зазначалось нульове споживання, тобто факт невиконання відповідачем п. 9 Додатку №5 до договору№4156 від 11.02.2006 року не доказаний.

Пункт 9 Додатку №5 до договору№4156 від 11.02.2006 року не передбачає порядок надання даних про споживання, генерації реактивної електричної енергії.

На підставі вищевказаного вимоги в частині стягнення боргу за несплату реактивної електричної енергії в квітні – червні 2009 року в сумі 3415грн78коп. задоволенню не підлягають.

В частині стягнення заборгованості по сплаті реактивної електричної енергії з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року в сумі 848грн.12коп. позов підлягає задоволенню.

Суд дійшов до висновку, що так як в квітні – червні 2008 року розрахунок здійснений по методике відповідно до п. 10 Додатку №5 до договору №4156 від 11.02.2006 року, у якому зазначено, що при відсутності приладів обліку та в разі ненадання даних про споживання або генерації реактивної електроенергії в обумовлені строки Постачальник визначає споживання або генерацію реактивної електроенергії розрахунковим шляхом, стягненню підлягає сума заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 848грн12коп., тобто суд відмовляє у стягненні за квітень – червень 2008 року на підставі того, що відповідач представляв Акт про об’єм переданої споживачу (споживаної споживачем) електричної енергії, в яких не вказані об’єми споживання, тобто факт невиконання відповідачем п. 9 Додатку №5 до договору №4156 від 11.02.2006 року, відповідно до якого споживач зобов’язаний письмовим повідомленням забезпечити передачу показників розрахункових електролічильників реактивної електроенергії за розрахунковий період відповідно додатку №2 до договору не доведений, а п.10 Додатку №5 до договору №4156 від 11.02.2006 року не передбачає порядок надання даних про споживання або генерації реактивної електричної енергії.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 155,40 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2007 року по червень 2009 року, 3 % річних у сумі 53грн63коп. за період з 17.11.2007 року по 16.9.2009 року та пені у сумі 277грн36коп. за період з 17.03.2009 року по 16.09.2009 рік, які не підлягають задоволенню виходячи з того, що відповідно п. 18 Додатку №5 до договору №4156 від 11.02.2006 року по висновкам розрахункового періоду 12 числа постачальник виписує споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії, кошти оплати за перетоки реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника на протязі 5 днів з дня отримання розрахункових документів, тоді як позивачем представлений рахунок на оплату реактивної електроенергії від вересня 2009 року, і факт отримання цього рахунку тільки 10.9.2009 року підтверджує відповідач, тобто не доказано порушення строків оплати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 16.6.2010р.

Керуючись, ст. ст. 49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова. 17, ОКПО 05480523 р/р260092063 КРД АППБ «Аваль» МФО 324021) на користь Відкритого акціонерного товариства „Крименерго" (р/р 260323051142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 001314400) 848грн12коп заборгованості за електроенергію.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова. 17, ОКПО 05480523 р/р260092063 КРД АППБ «Аваль» МФО 324021) на користь Відкритого акціонерного товариства „Крименерго" (р/р 260073013142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 384867, код ЄДРПОУ 001314400) 18грн21коп. державного мита, 42грн14коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 3415грн78коп боргу відмовити.

4.          У частині стягнення 155грн40коп інфляційних, 53грн63коп 3% річних та 277грн36коп пені відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.