Рішення № 10079358, 14.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2010Справа №2-14/2215-2010

За позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Республіканська оптово-роздрібна база «Крим» (95034, м. Сімферополь, пров. Бокуна, 32)

про стягнення 58092,10 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Халаімов В.Г., ю/к, довіреність № 24/01-55/327 від 19.02.2010 р.

від відповідача – Драліна Н.О., представник, довіреність № 09 від 20.01.2010 р.

Обставини справи: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Республіканська оптово-роздрібна база «Крим» про стягнення згідно договору від 30.07.2008р. про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста суми заборгованості у розмірі 52811,00 грн., штрафу у розмірі 5281,10 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 580,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором про участь в розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.07.2008 р., щодо оплати, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 52811,00 грн., а також суму штрафу у розмірі 5281,10 грн.

Відповідач надав суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу у розмірі 52811,00 грн. та зазначає, що оскільки позов подано 15.03.2010р., то сума штрафу, щодо якої не сплив строк позовної давності за березень – липень 2009р. становить 2200,50 грн. Також відповідач у відзиві просить надати йому розстрочку щодо сплати заборгованості у сумі 52811, 00 грн. та штрафу у сумі 2200,50 грн. на два роки.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

30.07.2008 року між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Республіканська оптово-роздрібна база «Крим» був укладений договір про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, предметом якого є участь та розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста по земельній ділянці, наданій рішенням 33-ої сесії 5 скликання від 25.12.2007р. № 464 в довгострокову оренду строком на 13 років до 15.09.2018р.. площею 0,7104 га, у тому числі земельна ділянка № 1 – площею 0,5920 га, ділянка № 2 – площею 0,0685 га, ділянка № 3 площею 0,0499га, по пров. Бокуна, 32а для обслуговування і експлуатації виробничої оптово-роздрібної бази.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язується перерахувати кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 52811,00 грн. в місцевий бюджет. Кошти перераховуються до 30.07.2009 р. щомісячно рівними долями.

Відповідно до пункту 4.3 договору у випадку несвоєчасного внесення платежу згідно п.2.1.1 даного договору суб’єкт підприємницької діяльності сплачує штраф в розмірі 10% від суми платежу.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх договірних зобов’язань (п. 4.2 договору).

Згідно статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 52811,00 грн., позовні вимоги у цієї частині визнає у повному обсязі, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 52811,00грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5281,10 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Згідно розрахунку, позивачем нарахований штраф у загальному розмірі 5281,10 грн. за період з серпня 2008 р. по липень 2009 р. рівними частинами по 440,00 грн. щомісячно.

          Зважаючи на те, що Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся з позовом 15.03.2010 р. сума штрафу за договором від 30.07.2008 р., щодо якої не сплив строк позовної давності та яка підлягає стягненню з відповідача становить 2200,50 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню частково у сумі 52811,00 грн. основного боргу та 2200,50 грн. штрафу.

У задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення по даній справі до червня 2012 р. (рівними частинами) суд відмовляє у зв’язку з наступним.

Згідно п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід враховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, у виняткових випадках, господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти надання розстрочки виконання судового рішення по даній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача посилається на складне фінансове становище.

Проте викладені представником відповідача аргументи (тяжкий його фінансовий стан) не є за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Також слід зазначити, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у вирішенні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду лише право, а не обов’язок розстрочки або відстрочення виконання судового рішення.

Оскільки представником відповідача не доведено суду наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення відсутні.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 14.06.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 18.06.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1          Позов задовольнити частково.

2          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Республіканська оптово-роздрібна база «Крим» (95034, м. Сімферополь, пров. Бокуна, 32, ЄДРПОУ 20733153, відомості про р/р не відомі) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, р/р 31514931700002 в ГУГК в АРК, МФО 824026, ЄДОРОУ 04055650) 52811,00 грн. заборгованості, 2200,50 грн. штрафу, 550,13 грн. державного мита та 223,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3          В частині стягнення штрафу у розмірі 3080,60 грн. відмовити.

4          У задоволенні клопотання представника відповідача про надання розстрочки виконання рішення відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.