Ухвала суду № 10079330, 18.05.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2010 р.Справа № 22-а-7254/08 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Харченко К.В.,

за участю: представника ТОВ «Херсонес»Іванової Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 13 березня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонес" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0007312301/0 від 01 вересня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Херсонес" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0007312301/0 від 01 вересня 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ТОВ "Херсонес" належно виконало обов'язок зі сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) у ціні придбання на користь продавця, отримав від нього належні податкові накладні, правильно сформував податковий кредит з ПДВ. Покупець не зобов'язаний сплачувати ПДВ ще й до бюджету поряд з його сплатою в ціні придбання продавцю.

Постановою господарського суду Херсонської області від 13 березня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав нечинним податкове повідомлення-рішення № 0007312301/0 від 01 вересня 2006 року щодо зменшення ДПІ у м. Херсоні на 24 529 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ "Херсонес", а також суд стягнув з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган - Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь ТОВ "Херсонес" (код ЄДРПОУ 14113558, м. Херсон, вул. Червоностудентська, буд. 36-В) 3,40 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Херсонської області, ДПІ у м. Херсоні подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Херсоні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Херсонес" зареєстровано 23 квітня 1993 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, та перебуває на обліку ДПІ у м Херсоні і є юридичною особою та платником податків.

При перевірці питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам зі всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам постачальників до виробника по декларації за березень 2006 року (акт від 30 серпня 2006 року № 2738/23-7/14113558) встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий 2006 року ПДВ в сумі 24529 грн. по податковим накладним, які видані ПП ОСОБА_2, останній у відповіді Світловодській ОДПІ від 15 червня 2006 року за № 10644, вказує, що соняшникова олія, яка відвантажена позивачу, придбана ним у ПП "Корал и К".

Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ПП "Корал и К" в лютому 2006 року не проводило фінансово-господарської діяльності з ПП ОСОБА_2 та 21 лютого 2006 року ПП "Корал и К" змінило назву на ПП "Райдуга-М".

Крім того, відповідно до відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23 жовтня 2006 року за № 19985/7/23-702, за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва № 2-3239/6 від 11 липня 2006 року визнано ОСОБА_3 (засновник ПП "Корал и К") непричетною до господарської діяльності ПП "Корал и К", а також будь-яких угод, укладених з використанням печатки ПП "Корал и К" з моменту її втрати 28 січня 2005 року.

Оскільки, викладене унеможливлювало підтвердити факт надходження до бюджету ПДВ у лютому 2006 року в сумі 24 528,83 грн., то відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0007312301/0 від 01 вересня 2006 року щодо зменшення ДПІ у м. Херсоні на 24 529 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ "Херсонес" за порушення вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.7.5. п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/98-ВР.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що відповідачем не було встановлено несплати ПДВ позивачем, та не спростував дані позивача про сплату ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності обєкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за отримання податкових накладних з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно ж з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Виходячи з наведеного, єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна за умови її відповідності вимогам законодавства. Колегія суддів погоджується, що позивачем, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, видані ПП ОСОБА_2, якій зареєстрований як платники податку на додану вартість і має право на видачу податкових накладних.

Відповідно висновок ДПІ про відсутність надмірної сплати податку до бюджету, за яким позивачем сформовано кореспондуючий податковий кредит, є таким, що не підтверджений доказами. Та обставина, що ТОВ "Корал и К" заперечує господарські операції з ПП ОСОБА_2 у березні 2006 року, ніяким чином не стосується позивача, оскільки він не мав ніяких господарських стосунків із ТОВ "Корал и К".

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що судом першої інстанції не враховано, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, виплаває з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобовязана здійснення утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Апелянт також зазначав, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ у вартості товару. Ненадходження ПДВ до бюджету є насідком того, що постачальники позивача, у відповідних податкових періодах таку суму в податкові декларації з ПДВ не відображали та, відповідно, не сплачували.

Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки, позивач виконав усі передбачені законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, суд першої інстанції правильно визнав нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій з ПДВ.

Крім того, апелянт наполягає на пропуску позивачем строку звернення за захистом своїх прав до суду.

Колегія суддів також не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наведеного.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу КАС України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 13 березня 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: