Постанова № 10079230, 17.06.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 р.Справа № 2-а-11876/08/1570 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Яковлева Ю.В.

суддів Запорожана Д.В., Шеметенко Л.П.

при секретарі Святошенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЮжТерм»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2008 року до суду з адміністративним позовом звернулось ТОВ «УкрЮжТерм» до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000542301/3 від 03.11.2008 року, за яким нараховано податок на прибуток у сумі 160 769 гривень, штрафна санкція у сумі 35573 гривень, та №0000552301/3 від 03.11.2008 року, за яким ТОВ «УкрЮжТерм»нараховано податок на додану вартість у сумі 43 536 гривень, штрафна санкція у сумі 21 768 гривень, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі, а представники відповідачів, заперечуючи проти задоволення позову, посилались на безпідставність вимог позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Податкове повідомлення - рішення №0000542301/3 від 03.11.2008 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «УкрЮЖТерм»податкового зобов'язання за основним платежем 160 769 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 35 573 гривень та податкове повідомлення-рішення №0000552301/3 від 03.11.2008 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «УкрЮжТерм»податкового зобов'язання за основним платежем 43 536 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 21 768 гривень були скасовані.

В апеляційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області просить скасувати вищевказану постанову суду 1-ї інстанції від 26 січня 2009 року у звязку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «УкрЮжТерм».

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17 березня по 12 травня 2008 року працівниками відповідача була здійснена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «УкрЮжТерм»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, про що 12.05.2008 року було складено акт №842/23-32863354 у якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп.5.2.1 п.5.2., 5.3.2 п. 5.3. п.п.. 5.3.9 п.5.3 статті 5, пп. 8.3.2 п.8.3 ст.8, п.п. 8.4.3 п.8.4 ст. 8 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 22.05.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2007 рік на 160 769 гривень, у тому числі по періодам: II квартал 2007 року -16 603 грн., III квартал 2007 року - 357 грн, ІУ квартал 2006 року - 143 809 грн.

На підставі зазначеного акту були виписані податкові повідомлення-рішення №0000542301/3 від 03.11.2008 року, за яким нараховано податок на прибуток у сумі 160 769 гривень, штрафна санкція у сумі 35573 гривень, та №0000552301/3 від 03.11.2008 року, за яким ТОВ «УкрЮжТерм»нараховано податок на додану вартість у сумі 43 536 гривень, штрафна санкція у сумі 21 768 гривень.

Приймаючи постанову суд 1-ї інстанції вважав, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку.

Проте, вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою вказаної статті КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Проведення будь-якої господарської операції підприємством фіксується й підтверджується первинними документами, па підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ст.3 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік ї фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансовий, податковий, статистичний і інший види звітності. Між тим, зазначені первинні документи є одночасно тими документами, які, відповідно до вимог пн.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є підтверджуючими щодо правомірності віднесення до складу валових витрат відповідного звітного періоду здійснених платником податку витрат.

Позивачем до складу валових витрат перевіряємого періоду включено вартість транспортно-експедиторських послуг в загальній сумі 153 080 грн. (за винятком ПДВ), отриманих від постачальників за договорами транспортного експедирування вантажів (нафтопродуктів):

ПП «АЛЕКС-СК», код 30913942 - договір транспортного експедирування №073 від 01.06.2006 року;

ПП «Мемфіс Сігма», код 34674280 - договір транспортного експедирування №19/01-07 від 19.01.2007 року;

ПП «Делькомм», код 34674275 - договір транспортного експедирування №05-04/07 від 05.04.2007 року.

Згідно з Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 року, транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг по організації і забезпеченню перевезень експортних, імпортних, транзитних і інших вантажів.

Суб'єкти підприємницької діяльності - експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також - інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Додаткові вимоги до укладення договору транспортного експедирування, а також права й обов'язки сторін визначають норми глави 65 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України.

Замовник послуг експедитора зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від імені або від імені клієнта.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані об'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора під час перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «УкрЮжТерм»не було представлено вичерпних, оформлених належним чином документів, наявність яких передбачена діючим законодавством України, з урахуванням вимог, викладених у інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за №685/3978, які б доводили, що здійснені витрати в оплату транспортного експедирування були безпосередньо повязані з власною фінансово-господарською діяльністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно нараховано податок на прибуток у сумі 160 769 гривень, штрафна санкція у сумі 35573 гривень.

В порушення п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену при придбанні матеріальних та нематеріальних активів (послуг), за відсутністю підтвердження подальшого зв'язку такого придбання із здійсненням власної господарської діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів) з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону), але не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Обґрунтовуючи довід про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 43 536 гривень, відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як скасування рішеннями судів державної реєстрації, визнання недійсними статутних документів або ліквідацію ПП «Апекс-СК», ПП «Мемфіс Сігма», ПП «Дельком»постачальників у ланцюгу поставки товарів до позивача, відсутність вказаних підприємств за юридичною адресою, неподання податкової та іншої звітності до контролюючих органів, несплату цими підприємствами податків впродовж всього періоду їх діяльності; ненадання позивачем документального підтвердження факту транспортування товарів, витрат на їх зберігання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина у порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи, у зв'язку з чим порушення закону вказаними суб'єктами господарювання не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача.

Разом з тим, виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та з огляду на наведені доводи податкового органу, при розгляді справи підлягає встановленню факт використання позивачем товарів у власній господарській діяльності, що в свою чергу вимагає встановлення факту поставки такого товару позивачу. Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмету продажу (результату роботи, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Надані позивачем податкові накладні, договори, та акти виконаних робіт для підтвердження сум сформованого податкового кредиту свідчать про значні обсяги поставок товарів, що об'єктивно обумовлювало відповідні по величині витрати на транспортування, складування товарів як у позивача, так і у його постачальників, наявності засобів транспортування, укладання договорів перевезення тощо.

Суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі мають і факти використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача з встановленням конкретних господарських операцій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем докази не підтверджують факти поставки, перевезення, зберігання та використання товарів у господарській діяльності позивача за оспорюємий період.

Згідно з частиною другою ст. 3 Господарського кодексу України метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Останнє передбачає розсудливість суб'єкта господарювання у виборі, зокрема контрагентів по господарсько-виробничих відносинах при здійсненні господарської діяльності, до того ж, якщо ці відносини виникають з приводу розпорядження товарно-матеріальними цінностями значної вартості. Здійснення позивачем постійної діяльності в сегменті ринку з поставки товарів дає підстави для висновку про його обізнаність з колом інших постійних учасників цього ринку. Вище ж вказані суб'єкти господарювання, як свідчать матеріали справи, є постійними в ланцюгу поставок товарів позивачу.

У позивача була реальна можливість бути обізнаним з учасниками ринку, враховуючи ту обставину, що господарські операції були здійснені на ринку в обмеженому регіоні, характером діяльності контрагентів та дійсними намірами при здійсненні господарських операцій в «тіньовому» секторі економіки, який знаходиться поза межами державному контролю.

З огляду на встановлені у справі обставини щодо господарських звязків вказаних постачальників позивача з субєктами підприємницької діяльності, зареєстрованих з порушенням вимог чинного законодавства та/або які не звітують перед податковим органом, не сплачують податки до бюджету, реально не мають господарських відносин між собою по поставці товарів, виходячи з вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість не можуть враховуватися для визначення сум бюджетного відшкодування.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «УкрЮжТерм».

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості у таких документах не відповідають дійсності.

Отже, головною метою платника податку є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування ПДВ з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто зобов'язаної особи, якими у конкретному випадку є позивач.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, у відповідності з законодавством і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду 1-ї інстанції, які були зроблені у резолютивній частині, не відповідають обставинам справи, що привело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти нову постанову.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п 4 ст. 202 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЮжТерм»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЮжТерм»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного адміністративного суду Ю.В. Яковлев

Д..В.Запорожан

Л.П.Шеметенко