Постанова № 10079141, 12.05.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 р.Справа № 22-а-2891/08 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: <Суддя > 12 травня 2010 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Бойка А.В. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»та начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2007 року ТОВ «Таврійська продовольча компанія»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000352301/3 від 24 травня 2007 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, прийнятим на підставі акта перевірки № 3449/23-4/32391691 від 21 листопада 2006 року, за порушення вимог п. 6.1 ст. 6, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 131241 грн. 44 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39119 грн. 55 коп. На думку позивача зазначене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2007 року позовні вимоги ТОВ «Таврійська продовольча компанія»задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0009352301/3 від 24 травня 2007 року в частині визначення Державною податковою інспекцією у м. Херсоні 11301 грн. 99 коп. податку на прибуток та 3519 грн. 75 коп. штрафних санкцій ТОВ «Таврійська продовольча компанія».

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Таврійська продовольча компанія»в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», оскільки вказаною статтею названого Закону не внесено змін до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законом з питань оподаткування. Крім того, судом не прийнято до уваги зміст акта інвентаризації, відповідно до якого нестача матеріальних цінностей складає 406700 грн. 74 коп., що дорівнює сумі проведеної по рахунку 947 «Нестача і втрати від псування цінностей»бухгалтерського обліку станом на 01 липня 2006 року. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Начальник Державної податкової інспекції у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального права, а саме, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»щодо обов’язковості оформлення підприємством первинних документів, які є підставою для бухгалтерському обліку господарських операцій. Зокрема, у разі відсутності первинних транспортних документів, підтверджуючих витрати паливно-мастильних матеріалів на перевезення автомобільним транспортом у межах господарської діяльності, платник податку не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з винесенням нової постанови із відмовою у задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»та необхідності задоволення апеляційної скарги начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні.

Судом встановлено, що з 17 жовтня 2006 року по 13 листопада 2006 року співробітниками Державної податкової інспекції у м. Херсоні проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Таврійська продовольча компанія»вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 30 червня 2006 року.

За результатами перевірки складено акт № 3449/23-4/32391691 від 21 листопада 2006 року, в якому зазначено про порушення підприємством п. п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за перше півріччя 2006 року на загальну суму 200600 грн. та занижено податок на прибуток за півріччя 2006 року на загальну суму 131241 грн. 44 коп., і, крім того, несвоєчасно нараховано податок на прибуток за 9 місяців 2005 року у розмірі 25743 грн. 72 коп..

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження позивачем первинного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009352301/3 від 24 травня 2007 року, яким ТОВ «Таврійська продовольча компанія»визначено зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 131241 грн. 44 коп. за основним платежем та 39119 грн. 55 коп. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 6.1 ст. 6, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Частково відмовляючи ТОВ «Таврійська продовольча компанія»у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суму в 160500 грн. і, крім того, безпідставно не враховано при визначенні об’єкта оподаткування за ІІ квартал 2006 року суму в 536000 грн., як матеріальні цінності, використані не в господарській діяльності підприємства.

Так, відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 6.1 ст. 6 названого Закону якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Матеріалами справи встановлено, що в порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону позивачем по р. 05.2 Декларації (коригування валових витрат) за звітний період ІІІ кв. 2005 року неправомірно віднесено суму в 160500 грн., що спричинило збільшення валових витрат.

З відомості валових витрат підприємства за вересень 2005 року та картки рахунків (інші витрати) до відомості валових витрат за вересень 2005 року, наданих підприємством під час перевірки, вбачається, що названа сума витрат складена з суми збитків підприємства за 2004 рік у розмірі 144000 грн., та суми витрат по списаному дизельному пальному за 2004 рік в 16500 грн..

Включаючи вказані суми до складу валових витрат позивач виходив з того, що зазначені витрати не були враховані у складі валових витрат по результату господарської діяльності за 2004 рік.

Всупереч доводам позивача, визначаючи неправомірність включення названих вище витрат до складу валових витрат, відповідач обґрунтовано виходив з того, що відповідно до акта попередньої документальної перевірки визначено ряд порушень податкового законодавства, у тому числі в частині визначення об’єкта оподаткування по податку на прибуток за період з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року, а саме завищення підприємством від’ємного значення об’єкта оподаткування (збитків) на 18600 грн.. Однак вказаною перевіркою не встановлено помилки позивача по не включенню до складу валових витрат суми в 160500 грн..

Згідно рядку 11 Декларації про прибуток за 2004 рік № 132384 від 09 лютого 2005 року, наданої підприємством до податкового органу, сума збитків за результатами податкового обліку становила 374100 грн.. На підставі п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначена вище сума збитків підприємства за 2004 рік (374100 грн.) була самостійно включена позивачем до валових витрат по рядку 04.9 декларацій (від’ємне значення об’єкта оподаткування попередніх звітних періодів) у І кв. 2005 року, за півріччя 2005 року, 9 місяців 2005 року та 2005 рік і була врахована при визначенні об’єкта оподаткування за звітний податковий період - 2005 рік (додаток № 12 до акта перевірки).

Відповідно рядку 11 Декларації про прибуток за 2005 рік № 206265 від 09 лютого 2006 року та Уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань № 163367 від 13 листопада 2006 року, наданих підприємством до податкового органу, сума збитків за результатами податкового обліку становила 389900 грн.. На підставі п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»названа вище сума збитків підприємства за 2005 рік (389900 грн.) була самостійно включена підприємством до валових витрат по рядку 04.9 декларацій (від’ємне значення об’єкта оподаткування попередніх звітних періодів) у І кв. 2006 року, за півріччя 2006 року і була врахована при визначенні об’єкта оподаткування за звітний податковий період - півріччя 2006 року (додаток № 13 до акта перевірки).

За таких даних висновок суду першої інстанції щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат суми в 160500 грн. є правильним.

При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує, що обґрунтовуючи позовні вимоги в частині правомірності віднесення у ІІІ кварталі 2005 року до складу валових витрат суми в 160500 грн., позивач посилався на виправлення власної помилки, можливість чого передбачена п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 названого Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

За змістом наведеної норми Закону, корегування платником податків самостійно визначеного у податковій декларації зобов’язання можливе за умови допущення платником податків помилки (тобто ненавмисних дій) при визначені податкового зобов’язання.

Проте, в доповненні до позовної заяви зазначено, що сума в 144400 грн. у деклараціях протягом 2004-2005 років не враховувалась для розрахунку об’єкту оподаткування, оскільки об’єкт оподаткування мав досить велике від’ємне значення, а податкова інспекція просила не показувати занадто високі валові витрати (т. 3 а. с 23).

Наведене в доповненні до позовної заяви обґрунтування ТОВ «Таврійська продовольча компанія»позовних вимог свідчить про умисні дії підприємства по невключенню суми в 144400 грн. до складу валових витрат в деклараціях протягом 2004-2005 років, що виключає можливість оцінки названих дій як помилкових, а отже виключає і можливість застосування до спірних правовідносин положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як встановлено матеріалами справи, згідно наказу по ТОВ «Таврійська продовольча компанія»від 30 березня 2006 року № 21 товариством проведено позапланову інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, готової продукції та основних засобів станом на 15 квітня 2006 року, за результатами якої встановлено нестачу матеріальних цінностей по бухгалтерським рахункам 28, 27 на суму 99300 грн., а також готової продукції по рахунку 26 на суму 436700 грн.. При цьому інвентаризаційна відомість завірена членами інвентаризаційної комісії, тобто є первинним та основним документом, який засвідчує розбіжності, що виникли між даними залишків активів по балансу підприємства та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

Згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, запаси визнаються активом, якщо є можливість того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 6 названого Положення визначено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

За змістом наведених пунктів Положення не можуть визнаватися запасами неіснуючі матеріальні цінності, а тому факт встановлення під час інвентаризації нестачі матеріальних цінностей виключає можливість врахування цих матеріальних цінностей як активів підприємства.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У податковому обліку підприємства запаси, які використані не для господарської діяльності підприємства, обліковуються у графі 4 додатку К 1/1 до декларації про прибуток.

Документальною перевіркою податкового обліку та правильності розрахунку приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей за звітні податкові періоди (півріччя 2005 року, 9 місяців 2005 року, 2005 рік, І кв. 2006 року, півріччя 2006 року) встановлено розбіжності залишків ТМЦ по даним бухгалтерського обліку підприємства (оборотно-сальдовим балансам підприємства) та залишкам ТМЦ по розрахунку приросту - убутку до декларацій про прибуток підприємства (додаток К 1/1 до декларації). Крім того, перевіркою встановлено, що у графі 4 додатку К 1/1 до декларації за податковий період півріччя 2006 року не значиться сума ТМЦ в 536000 грн., що призвело до збільшення убутку ТМЦ, та безпідставного збільшення валових витрат та збитків підприємства.

На підставі викладеного висновок суду першої інстанції про обґрунтоване виключення податковим органом за результатами перевірки суми в 536000 грн. зі складу валових витрат позивача є правильним.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Таврійська продовольча компанія», суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу щодо не підтвердження позивачем первинними документами витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 45207 грн. 97 коп. не ґрунтуються на матеріалах справи.

Проте, з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача, пов’язаних з виключенням суми в 45207 грн. 97 коп. зі складу валових витрат позивача, погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище, згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства України призводить до висновку, що у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу валових витрат, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді виключення цих сум зі складу валових витрат та фінансових санкцій, установлених законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, під час проведення перевірки позивачем не надано посадовим особам податкового органу первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення суми в 45207 грн. 97 коп. до складу валових витрат.

При цьому надання позивачем первинних документів під час звернення із позовом до суду з посиланням на зміну безпосередньо перед перевіркою керівника і головного бухгалтера підприємства та незнайдення оперативно цих документів новими особами не може бути підставою для визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача у вказаній частині позову.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити.

Постанову господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2010 року.

Головуючий:

Судді: