Ухвала суду № 100766756, 27.09.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.09.2021

Справа № 334/4917/21

Провадження № 2/334/3288/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Дніпроспецсталь», в якому просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, 150 000 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів.

Позов обґрунтовує тим, що 04.03.1996, виконуючи роботи учня токаря калібрувального цеху заводу «Дніпроспецсталь», на виробництві він отримав травму правої руки, про що було складено відповідний акт ф.Н-1. У зв`язку з виробничою травмою 08.07.1996 його було оглянуто на ВТЕК Орджонікідзевського району та встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 10% зі строком переогляду 08.07.1997. Після повторного переогляду у 1997 році на травм. ВТЕК йому було встановлено 50% втрати стійкої професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю третьої групи. 15.07.2003 він був повторно переоглянутий та підтверджена втрата професійної працездатності у розмірі 50 %, встановлено III групу інвалідності безстроково. У 2020 році він був звільнений з ПрАТ «Дніпроспецсталь», у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Травма правої руки (як ведучої) спричиняє йому не тільки постійну фізичну біль та дискомфорт, так і душевні і моральні страждання. У зв`язку з вказаним нещасним випадком, починаючи з 18-річного віку назавжди порушено звичний спосіб його життя. Отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем в області правої верхньої кінцівки. В подальшому він спостерігався у травматолога та невропатолога, проходив відповідне лікування, яке не надало очікуваного результату. Незважаючи на значний час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують його та завдають постійні фізичні страждання і по нині, зокрема, турбують постійні болі, інколи пекучого характеру, в травмованій області правої руки, слабкість м`язів, обмеження рухомості в зап`ястному та плечовому суглобі правої верхньої кінцівки, оніміння в ній. Внаслідок отриманої травми, в нього виникають значні труднощі та незручності в обслуговуванні себе, наявне обмеження рухомості та зниження сили правої кисті, задоволення елементарних повсякденних побутових потреб потребує додаткових зусиль та завдає йому страждань. Вказане завдає йому істотних дискомфорту та страждань, що негативно відображається на його повсякденному житті та переповнює його болем, відчаєм і жалем. На теперішній час, він потребує систематичного спостереження у невропатолога, проведення медичних та лікувальних процедур, проведення яких супроводжується витрачанням значного часу та коштів, які б він міг приділяти близьким людям, на свій професійний, духовний, інтелектуальний розвиток, однак в значній мірі позбавлений даних можливостей. Таким чином, наявність даних негативних явищ в житті, свідчить про постійне перенесення ним больових відчуттів, про необхідність лікарського спостереження, про необхідність нераціонально витрачати час, залучати додаткові зусилля для організації свого життя. Внаслідок зазначених ушкоджень, він не в змозі як слід реалізовувати себе в професійній сфері, так як залежний від наслідків отриманого каліцтва, що несприятливо позначається на його матеріальному становищі. Вказане не може не завдавати істотних дискомфорту та страждань, що негативно відображається на його повсякденному житті та на житті його родини. Перелічені негативні явища в його житті переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача, а тому за таких обставин, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на свою користь сплачені судові витрати.

06.09.2021 представником відповідача – адвокатом Білик О.В. був поданий відзив на позов, в якому вона просила зменшити суму відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, що підлягає стягненню з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь позивача до 24 000 гривень. Відзив обґрунтовує тим, що на момент настання нещасного випадку питання відшкодування шкоди, завданої працівникам трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, регулювались статтями 440 та 456 Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР), Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом, шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472 (далі – Правила № 472). Можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, передбачалась пунктом 11 Правил № 472. Відшкодування потерпілому власником моральної шкоди, у зв`язку з отриманням позивачем ушкодження здоров`я під час роботи повинно було здійснюватися в порядку та на підставі пунктів 11, 34 та 40 Правил № 472. Відповідно до пункту 11 Правил №472 розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Станом на 08.07.1996 (дата первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 в розмірі 10%) розмір мінімальної заробітної плати складав 1 500 000 карбованців. Указом Президента України №762/96 від 25.08.96 «Про грошову реформу в Україні» встановлено, що українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100 000 крб. на 1 грн., отже, максимальний розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 3 000 гривень. Поряд з цим, пункт 9 Правил № 472 передбачає, що розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров`я. Відповідно до Довідки МСЕК від 08.07.1996 ОСОБА_1 було встановлення 10% стійкої втрати професійної працездатності, а тому аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування моральної шкоди також встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності. Відтак, розмір відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_1 при наявності 10% стійкої втрати професійної працездатності становить 300 гривень. Такі ж умови відшкодування передбачені й Цивільним кодексом України (далі - ЦК). Зокрема частиною першою статті 1197 ЦК передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Відтак, право на отримання моральної шкоди, спричиненої внаслідок трудового каліцтва, у позивача виникає лише з цього моменту та у такому співвідношенні за умови її підтвердження. Проте, ОСОБА_1 до ПрАТ «Дніпроспецсталь» із відповідною заявою про відшкодування моральної шкоди з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності не звертався, а отримував лише відшкодування втраченого заробітку. А це вказує на те, що у позивача був відсутній факт моральної шкоди. 23.09.1999 прийнятий Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон № 1105), за змістом статті 28 якого страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До складу таких грошових сум, зокрема, входить грошова сума за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Як вбачається із статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону № 1105 право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Таким чином, ОСОБА_1 з 01.04.2001 після набрання чинності Законом № 1105, до 01.01.2006, коли до обов`язків Фонду входив обов`язок відшкодовувати моральну шкоду, мав всі підстави звернуться до Фонду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, але цього не зробив. Після виробничої травми ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 22.07.1996 до 09.07.2020, тобто 24 роки, а отже, виробнича травма лише частково мала вплив на його працездатність, оскільки позивач продовжував свою роботу та не потребував додаткових зусиль щодо організації свого життя після виробничої травми. Після отримання виробничої травми, позивач мав декілька джерел фінансових надходжень: заробітну плату, працюючи на ПрАТ «Дніпроспецсталь»; часткове відшкодування втраченого заробітку у вигляді виплат, які здійснювали спочатку ПрАТ «Дніпроспецсталь», а потім Фонд, виплату пенсії за інвалідністю. Посилання позивача на те, що у 2020 році його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту1 статті 41 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) без застосування передбаченого законом права на залишення його на роботі як інваліда виробництва є безпідставним. Розірвання трудового договору з позивачем не має впливу на обґрунтування відшкодування моральної шкоди, тим більше, що позивач за вчасною ініціативою відмовився від запропонованих йому вакансій перед звільненням та за власним бажанням просив звільнити його на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП. Після звільнення у ОСОБА_1 залишилось ще 2 джерела фінансових надходжень 25.02.2021 ОСОБА_1 вперше звернувся до ПрАТ «Дніпроспецсталь» із заявою про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок виробничої травми в розмірі 25 000 гривень. При цьому, ПрАТ «Дніпроспецсталь» в листі № 122-71 від 11.03.2021 не відмовляло йому в задоволенні вказаної заяви, а лише зазначало, що внаслідок скрутного фінансового становища не має можливості здійснити виплати на момент звернення та пропанувало звернутися із вказаними вимогами пізніше. А відтак, незрозуміло та з яких підстав позивач, звертаючись із позовом 09.07.2021 вже визначає моральну шкоду в розмірі 150 000 гривень. В той же час, враховуючі той факт , що нещасний випадок, який стався з позивачем під час його роботи на ПрАТ «Дніпроспецсталь», підприємство розглянувши позовну заяву, вважає питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з вищевказаними обставинами потрібно вирішити з урахуванням інтересів всіх сторін. Відповідно до підпункту 164.2.14 пункту 162.14 статті 162 Податкового Кодексу України (далі – ПК) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Станом на 01.01.2021 мінімальна заробітна плата складає 4 723 гривень, а відтак, неоподаткована сума відшкодування моральної шкоди складає 24 000 гривень (чотирикратний розмір заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

15.09.2021 позивачем подана відповідь на відзив, у якій останній просить наведені відповідачем у відзиві заперечення відхилити, а позов задовольнити у повному обсязі.

20.09.2021 від представника відповідача надійшло заперечення, в яких наведені аналогічні відзиву обставини.

Ухвалою від 12.07.2021 відкрите провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. У відзиві представник позивача просив розглянути справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача на підставі частини шостої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

04 березня 1995 року позивач ОСОБА_1 , будучи учнем СПТУ-16, виконуючи роботи учня токаря калібрувального цеху заводу «Дніпроспецсталь», отримав травму правої руки, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві від 07.03.1996 № 8/2-96 (Форма Н-1).

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 22.07.1996 до 09.07.2020, що підтверджується наказом (розпорядженням) ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» від 22.07.1996 № 747 «Про прийом на роботу» та розпорядженням Заступника Голови Правління ПрАТ «Дніпроспецсталь» від 09.07.2020 № 2542-к «Про звільнення за скороченням», заявою ОСОБА_1 від 01.07.2020.

Згідно з довідкою Травматологічної МСЕК Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради від 08.07.1996 ОСОБА_1 був оглянутий та йому встановлений ступень втрати професійної працездатності в розмірі 10% зі строком переогляду 08 липня 1997 року.

Відповідно до довідки Травматологічної МСЕК Управління охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації від 15.07.2003 № 510 ОСОБА_1 був оглянутий та йому встановлений ступень втрати професійної працездатності в розмірі 50% безстроково.

Згідно з довідкою Травматологічної МСЕК Управління охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації від 15.07.2003 серії МА № 007762 ОСОБА_1 з 15.07.2003 підтверджено втрату професійної працездатності у розмірі 50% та встановлено III групу інвалідності безстроково.

Вказані обставини також підтверджуються листом Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради від 17.11.2020 № 218.

25.02.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «Дніпроспецсталь» з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому в результаті нещасного випадку на виробництві, який стався 04.03.1996, у сумі 25 000 гривень.

Відповідно до листа ПрАТ «Дніпроспецсталь» від 11.03.2021 № 122-71 ОСОБА_1 повідомлено, що через важкий фінансовий стан підприємства на цей час відшкодувати моральну шкоду, у зазначеному в заяві від 25.02.2021 розмірі, не має можливості та було запропоновано звернутись з відповідними вимогами пізніше.

Згідно з листом КНП «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради від 06.07.2021 № 238/06-7 ОСОБА_1 з 2008 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря-невропатолога з діагнозом: «Наслідки перенесеної травми в 1996 році. Надрив корінців С7-С8 справа, посттравматичний брахіоплексит справа, плегія правої в/кінцівки, каузалгічний синдром. Пацієнт постійно приймає курс нейрореаебілітаційного лікування амбулаторно, стаціонарно в умовах неврологічного відділення КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР. З 2009 року турбує хиткість ходи, запаморочення. Неодноразово обстежений КТ, МРТ. Встановлений діагноз: Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст., з порушенням венозного відтоку, вестибулотактичний синдром. З 09.07.2020 зауважує погіршення стану здоров`я на фоні перенесеного емоційного навантаження (зі слів- звільнення з роботи). Збільшилися головні болі, у зв`язку з чим звернувся до лікаря-невропатолога 10.07.2021 та встановлений діагноз: Судинний криз (09.07.2021).

Спірні правовідносини на час їх виникнення (04.03.1996) регулювались Законом України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694).

Суд встановив, що трудове каліцтво позивач ОСОБА_1 отримав під час навчання в СПТУ-16 та під час проходження виробничої практики в ПрАТ «Дніпроспецсталь». Керівництво виробничою практикою здійснював персонал ПрАТ «Дніпроспецсталь» (майстер-механік ОСОБА_2 ).

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 2694 до учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємстві під керівництвом його персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Відповідно до статті 12 Закону № 2694 відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з пунктом 11 Правил № 472 моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до статті 440-1 ЦК УРСР моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова № 4) судам роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховував вказані роз`яснення Пленуму й виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, встановлених статтею 440-1 ЦК УРСР та пунктом 11 Правил № 472, суд визначає її у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати на час розгляду справи, виходячи із встановленого статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» її розміру у сумі 6 000 гривень.

24.12.1999 КЗпП був доповнений статтею 237-1, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України своїм Рішення від 08.10.2008 № 20рп/08, підтвердив обов`язок підприємства по відшкодуванню моральної шкоди, яке спричинило таку шкоду.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 13 постанови № 4 відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої трудовим каліцтвом, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП при доведеності виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах (стаття 153 КЗпП) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, який не створив учню навчального закладу безпечні умови праці.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає частковій компенсації.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди суд враховує, що позивач систематично проходить лікування з приводу трудового каліцтва, тяжкість отриманого трудового каліцтва, ступінь втрати професійної працездатності, глибину і тривалість фізичних страждань позивача, необхідність проходити лікування і підтримувати стан здоров`я на оптимально можливому рівні, докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 40 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він зазнавав та зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу необхідно відмовити. При визначенні суми спричиненої моральної шкоди суд врахував також і вину самого позивача в нещасному випадку на виробництві.

Суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо попереднього бажання ОСОБА_1 отримати матеріальну шкоду у сумі 25 000 гривень, оскільки це особисте бажання самого постраждалого, а також його особисті висновки про внутрішні психологічні процеси, які відбуваються у його свідомості та думках, і які він може приховувати. Крім цього, зазначений вище розмір відшкодування суперечить вимогам статті 440-1 ЦК УРСР.

Крім цього, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позивач мав можливість звернутись до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за відшкодуванням моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» був прийнятий вже після виникнення спірних правовідносин – 23.09.1999 та набрав чинності 01.04.2001.

Відповідно до статті 141 ЦПК, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, а тому з ПрАТ «Дніпроспецсталь» в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 400 гривень (1 500*(40 000/150 000), де 1 500 – розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру, заявлену фізичною особою (1% ціни позову), 40 000 – задоволена частина позовних вимог, 150 000 – ціна позову.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом в результаті нещасного випадку, який стався 04 березня 1996 року, 40 000 (сорок) тисяч гривень без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» в дохід держави судовий збір у сумі 400 (чотириста) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна, місцезнаходження: вул. Південне шосе, буд.81, м. Запоріжжя, 69008, ЄДРПОУ 00186536.

Суддя: