Ухвала суду № 100729456, 20.10.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16479/14-ц

Провадження № 6/752/604/21

У Х В А Л А

М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Гненик К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. звернувся до суду з поданням і просить:

-визначити Ѕ частку за ОСОБА_1 в праві власності на нежитлову господарську будівлю, площею 66,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ціла частина якої зарееєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 ;

- визначити Ѕ ОСОБА_1 в праві власності на приміщення для зберігання автотранспорту, площею 20,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ціла частина якої зарееєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Посилається на те, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 55287431 з виконання виконавчого листа № 752/16479/14-ц, виданого 06 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 33 880 161,76 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні № 55287431 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

З моменту відкриття виконавчого провадження минуло більше трьох років, однак станом на дату направлення подання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2017 року по справі № 752/16479/14-ц не виконане, оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Факт ухилення божника від виконання рішення суду підтверджується ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року у справі № 757/34672/20-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржника ОСОБА_1 до виконання майнових зобов`язань, покладених на нього рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2017 року у справі № 752/16479/14-ц та постановою у виконавчому провадженні № 49912783 від 17 лютого 2016 року, без вилучення паспортного документу.

Відділом реєстрації актів громадського стану Львівського виконкому 19 вересня 1998 року зареєстровано шлюб божника - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №1802, прізвище після одруження чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_2 , видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєетів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна - встановлено, що ОСОБА_2 з 01 квітня 2021 року є власником нерухомого майна, а саме:

- нежитлової господарської будівлі, площею 66,00 кв.м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , на підставі технічного паспорту ( б/н, від 17 березня 2021, ПП «УКРЕЛТРАНС»), повідомлення (б/н, виданий 17 березня 2021, ПП «УКРЕЛТРАНС»), довідка (№07/65001-1150-02 від 10 вересня 2019 , ОД АТ «Укрпошта»);

- приміщення для зберігання автотранспорту, площею 20,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , №ХХІХ на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , 15 листопада 2007 року, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу №1562 -Ж-С.

Виходячи з цього та враховуючи обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження, невиконання ним рішення суду, просить задовольнити подання.

Сторони в судове засідання не з`явилася, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Виходячи з цього та положень ч.2 ст. 443 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. від 01 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55287431 з виконання виконавчого листа № 752/16479/14-ц, виданого 06 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 33 990 161,73 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні № 55287431 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

Постановою державного виконавця Сіренка С. В. від 18 серпня 2020 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц винесено постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 55287431 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року у справі № 757/34672/20-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, якою задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржника ОСОБА_1 до виконання майнових зобов`язань, покладених на нього рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2017 року у справі № 752/16479/14-ц та постановою у виконавчому провадженні № 49912783 від 17 лютого 2016 року, без вилучення паспортного документу.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем були вчинені заходи в межах вказаного виконавчого провадження щодо пошуку нерухомого майна боржника.

З листа Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 12 травня 2018 року № 1338/04-12 вбачається, що зареєстровано актовий запис про шлюб № 1802 від 19 вересня 1998 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 , дружина боржника, є власником:

- з 01 квітня 2021 року нежитлової господарської будівлі, площею 66,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 17 березня 2021, видавник: ПП «УКРЕЛТРАНС»; повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 17 березня 2021, видавник: ПП «УКРЕЛТРАНС»; довідка, серія та номер: №07/65001-1150-02, виданий 10 вересня 2019, видавник: ОД АТ «Укрпошта», за зареєстрованим номером майна 2327602051101;

- з 06 грудня 2007 року приміщення для зберігання автотранспорту, площею 20,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення №ХХІХ на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , 15 листопада 2007 року, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу №1562 -Ж-С, за зареєстрованим номером майна 21308871.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За змістом ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В статті 71 СК України зазначено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Виходячи з того, що за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності нежитлова господарська будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення для зберігання автотранспорту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дане майно є спільною сумісною з ОСОБА_1 власністю, тобто майном, набутим у шлюбі, на відповідну частку якого може бути звернуто стягнення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено,що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.

Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.

Суд враховує також і те, що відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи ці обставини, встановлений рішенням суду обов`язок боржника, тривалість виконавчого провадження, суд вважає, що такі заходи не можуть свідчити про обмеження прав боржника, оскільки як він, так і стягувач є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість подання та його задоволення.

Керуючись ст.ст. 443 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Подання задовольнити.

Визначити Ѕ частини за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) в праві власності на нежитлову господарську будівлю, площею 66,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власностіОСОБА_2 та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), за зареєстрованим номером майна 2327602051101.

Визначити Ѕ частини за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) в праві власності на приміщення для зберігання автотранспорту, площею 20,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), за зареєстрованим номером майна 21308871.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: К.В.Машкевич