Ухвала суду № 10072842, 08.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/14 (2-а-10443/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Коваленко О.І.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2009 у справі за адміністративним позовом ВАТ Банк «Біг Енергія» до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000434310/0 від 04.09.2008, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2008 позивач звернувся до суду першої інстанції із зазначеним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2009 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000434310/0 від 04.09.2008, винесене СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2041499,38 грн., в тому числі 1026123,84 грн. - основного платежу, 1015375,54 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; присуджено на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» судові витрати в сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в якій позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а відповідач - в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю, а відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена планова виїзна перевірка ВАТ Банк «БІГ Енергія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2008.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 22.08.2008 № 480/43-10/20023463 та встановлено, що позивач порушив вимоги пп. 4.1.2, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4. п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.6.1 з урахуванням п.п. 7.6.3, п. 7.6.4, п.п. 7.6.2 п. 7.6 з урахуванням п. 1.6 ст. 1 та п.п. 7.9 ст. 7, п. 8.1.1 п. 8.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.1 п. 8.4, пп.. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 1065086,71 грн. та занижено збиток від операцій з облігаціями в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами за 2007 рік у сумі 3166254 грн., та за І квартал 2008 року на суму 4171244 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000434310/0 від 04.09.2008 в сумі 2119017,03 грн., з яких 1065086,71 грн. - основний платіж, 1053930,32 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Доводами відповідача є те, що ВАТ Банк «Біг Енергія» занижено валові доходи в результаті невключення до складу валових доходів суми перевищення надходжень між сумою розміщення та сумою зворотного викупу емітентом ВАТ АБ «Укргазбанк» власних облігацій у розмірі 21370 грн. Крім того, на думку відповідача, позивачем неправомірно було віднесено вартість системи відеоспостереження на збільшення балансової вартості 2, 4 груп основних фондів та амортизувались по нормі 10 % та 15 %, оскільки витрати на комунікаційне обладнання (систему відеоспостереження) в податковому обліку відображаються як створення основних засобів групи 1 (передавальні пристрої).

Доводи апеляційної скарги відповідача полягають у тому, що судом першої інстанції були допущені порушення вимог п.п. 7.6.1, з урахуванням п.п. 7.6.3, п.п. 7.6.4, п.п. 7.6.2 п. 7.6 та з урахуванням п. 1.6 ст. 1 та п.п. 7.9 ст. 7 Закону № 334.

У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України від 23.02.2006 № 3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону № 334 цінний папір це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Виходячи із визначень «емісії», «розміщення цінних паперів» та «першого власника», наведеним у ст. 1 Закону № 3480, відповідач стверджує, що при здійсненні платником податку господарських операцій цінні папери можуть виступати як в якості товару, так і в якості фінансового інструменту та засвідчувати відносини позики.

Враховуючи вищенаведене відповідач вважає, що оподаткування операцій з цінними паперами в податковому обліку здійснюється відповідно до норм п. 7.6 та п. 7.9 ст. 7 Закону № 334.

Пунктом 7.6 ст. 7 Закону № 334 визначено порядок ведення окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334, якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334, під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334. під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334, норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також для будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону № 334 товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Враховуючи зазначене, відповідач стверджує, що цінні папери облігації ВАТ АБ «Укргазбанк» засвідчують відносини позики та не виступають в якості товару.

Відповідно до п. 7.9 ст. 7 Закону № 334, визначається порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Таким чином, відповідач вважає, що операції з цінними паперами, що засвідчують відносини позики, оподатковуються відповідно до п. 7.9 ст. 7 Закону № 334.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334 не включаються до валового доходу кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій.

Відповідно до п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334 не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління;1 коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, у тому числі шляхом придбання облігацій.

Враховуючи зазначене відповідач вважає, що у разі придбання цінних паперів у емітента, сума коштів, сплачена за таке придбання не відображається у складі валових витрат покупця та у разі погашення (зворотнього продажу) облігацій сума доходу, отримана від такого погашення не відображається у складі валового доходу.

Крім вищезазначеного, доводами апеляційної скарги відповідача є те, що судом першої інстанції допущені порушення вимог пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України №334, які полягають у наступному.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону № 334, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розрахунку на податковий квартал. Для основних фондів 1 групи витрати на придбання та поліпшення яких здійснено до 01.01.2004 амортизуються за ставкою 1,25 %, відповідно до змін внесених Законом України від 24.12.2002 № 349-ІV норми амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2 і 3 з 01.01.2004 викладено в новій редакції та для основних фондів 1 групи ставка амортизації є 2 %.

Згідно з п. 1 перехідних положень Закону України від 01.07.2004 № 1957-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що для правильного відображення в податковому обліку витрат на поліпшення слід враховувати, які об'єкти поліпшуються:

- якщо поліпшуються об'єкти, витрати на придбання яких амортизуються за старими нормами, то і витрати на-поліпшення таких об'єктів мають амортизуватися за такими самими нормами;

- якщо поліпшуються об'єкти, витрати на придбання яких амортизуються за новими нормами, то і витрати на поліпшення таких об'єктів мають амортизуватися за такими новими нормами.

При цьому, відповідач зазначає, що амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що наведене вище свідчить про правомірність донарахованих сум податку на прибуток банківських організацій та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів звертає увагу на зазначені доводи апелянта, втім погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, колегія суддів не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням п. 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 № 1957-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищено амортизаційні відрахування на витрати по поліпшенню орендованого приміщення в сумі 23940,66 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ Банком «БІГ Енергія» в III кварталі 2005 року та II кварталі 2007 року були здійснені поліпшення орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 15 на загальну суму 783037,90 грн. (в III кварталі 2005 року - на 85557 грн., II кварталі 2007 року - на 697480,90 грн.).

Запорізькою територіальною філією ВАТ Банку «БІГ Енергія» в ІІІ-ІV кварталі 2006 року та ІV кварталі 2007 року були здійснені поліпшення орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 19, вул. Патріотична, буд. 38 на загальну суму 84279,39 грн. (в III кварталі 2006 року - на 62705,80 грн., ІV кварталі 2006 року - на 14572,79 грн., III кварталі 2007 року - на 7000,80 грн.). Приміщення побудовані у 1958 році. Загальна сума поліпшення орендованих приміщень - 867317,29 грн.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Перехідних положень Закону № 1957 нові (підвищені) норми амортизаційних відрахувань застосовують щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Одночасно абз. 2 п. 1 Перехідних положень Закону № 1957 визначає, що по старим нормам відбувається амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01.01.2004. Більш того, норми абз. 2 прямо наказують вести окремий облік витрат, понесених в зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01.01.2004.

Виходячи з вищенаведеного, до нових поліпшень (тобто проведених після 01.01.2004) орендованих старих основних фондів (тобто, що амортизуються власником за старими ставками) п.1 Перехідних положень Закону № 1957 фактично не застосовується. Абзац 1 не передбачає обов'язок амортизувати їх по нових нормах, але й абз. 2 не зобов'язує амортизувати їх за старими нормами.

Крім того, зважаючи на те, що згідно Постанови КМ України від 10.12.2003 № 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна» визначено, що невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості, а тому амортизувати такі проведені поліпшення орендованих приміщень, якщо вони здійснені після 01.01.2004 в податковому обліку можливо за нормами, що діють на момент проведення амортизації.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено витратити на поліпшення основних фондів, які споруджені до 01.01.2004 до основних фондів 1 групи, які придбані (споруджені) після 01.01.2004 та застосовано норми амортизації відповідної групи.

Висновки акту перевірки про неправомірність заниження позивачем прибутку та заниження збитків від операцій з облігаціями в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами, спростовуються наступним.

Згідно з умовами договорів ТП-179-1206; Т-486/06 від 26.12.2006 та № Дп-247-1207; ВО-100\07 від 28.12.20067 позивач придбав облігації ВАТ АБ «Укргазбанк» у власний портфель на продаж з метою їх подальшого продажу, який було здійснено відповідно до договорів № Т-001/07; ТР-002-0107 від 09.01.2007 та № Др-248-1207; ВО101\07 від 28.12.2008.

Позивач при здійсненні операцій з купівлі-продажу вказаних цінних паперів керувався нормами Закону України № 31 «Про цінні папери та фондовий ринок», який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Емісія це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів (п. 1 розділу 1 ст. 1 Закону № 31). Етапи емісії облігацій визначені в ст. 28 Закону №3 1, а також «Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу», затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 17.07.2003 № 322.

При цьому, ВАТ «Укргазбанк» здійснив всю передбачену законодавством послідовність дій щодо випуску облігацій серії А, про що свідчить Звіт про результати розміщення випуску облігацій ВАТ «Укргазбанк» № 03/10/06-10 від 03.10.2006, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та отримання емітентом свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.

Після закінчення розміщення облігацій на емісійному рахунку емітента ВАТ «Укргазбанк», відкритому у депозитарії ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», залишок нерозміщених облігацій становив 0 (нуль) штук, про що свідчить виписка про залишки на рахунку № 301718 від 26.12.2006.

Зазначені факти свідчать про те, що емітент закінчив етап розміщення облігацій відповідно до чинного законодавства та розпочався етап обігу цінних паперів.

Відповідно до п. 7 ст. 7 Закону № 31 обіг облігацій ВАТ «Укргазбанк» серії А розпочався після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Отже, під час здійснення перевірки відповідач невірно надав оцінку вищезазначеним документам. Твердження в акті перевірки про те, що в звіті від 03.10.2006 вказана дата закінчення розміщення випуску облігацій не відповідають фактичним обставинам, оскільки в звіті вказаний граничний термін, до якого емітент зобов'язаний закінчити розміщення цінних паперів, але він мав право закінчити розміщення раніше, що фактично і зробив ВАТ «Укргазбанк».

В інформації про випуск облігацій ВАТ «Укргазбанк» вказано, що «емітент має право придбавати облігації на вторинному ринку за договірною ціною в будь-яку іншу дату протягом строку обігу облігацій при зверненні власників облігацій до Емітента, здійснювати подальшу реалізацію придбаних облігацій, укладати цивільно-правові угоди відносно викуплених облігацій, зберігати облігації на рахунку у цінних паперах до погашення випуску та здійснювати по відношенню до облігацій цього випуску інші дії, що відповідають чинному законодавству України» (пункт 16 Інформації про випуск облігацій ВАТ КБ «Укргазбанк», надрукований в бюлетені «Цінні папери України» № 155-156 (1779-1780) від 07.07.2006).

Статтею 7 Закону № 31 та пунктом 11 розділу 1 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємства та їх обігу встановлено, що обіг акцій, облігацій дозволяється лише після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій, облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску. ВАТ КБ «Укргазбанк» отримав таке свідоцтво за реєстраційним № 388/2/06 від 04.07.2006.

Банк придбав облігації ВАТ «Укргазбанк» серії А після затвердження ДКЦПФР «Звіту про результати розміщення випуску облігацій», наданого емітентом 03.10.2006, тобто після закінчення їх розміщення та під час їх обігу на вторинному ринку через організатора торгівлі Фондову біржу «ПФТС», що підтверджується листом Фондової біржи ПФТС від 12.08.2008 № 1756 та витягом з бази даних звітності до Державної комісії з цінних паперів.

Крім того, ВАТ «Украгазбанк» переказав облігації власного випуску серії А на рахунок ВАТ Банку «БІГ Енергія» з власного рахунку у цінних паперах, відкритого у Зберігача цінних паперів, а не з емісійного рахунку, відкритого у депозитарії ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», як то здійснюється під час розміщення цінних паперів до реєстрації випуску.

Таким чином, в податковому обліку сума купівлі зазначених облігацій обліковувалась позивачем відповідно до п. 7.6 ст. 7 «Оподаткування операцій з цінними паперами» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновки акту перевірки про заниження прибутку та заниження збитків від операцій з облігаціями не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 7.6.1 з урахуванням п.п. 7.6.3. п.п. 7.6.4, п.п. 7.6.2 п. 7.6 з урахуванням п. 1.6. ст. 1 та п.п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями.

В свою чергу, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000434310/0 від 04.09.2008, винесеного СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в частині визначення 77517,65 грн. податкового зобовязання за порушення відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія» вимог п.п. 8.1.1., п. 8.1., п.п. 8.2.2. п. 8.2, п.п. 8.3.2. п. 8.3, пп. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів виходить з наступного.

З метою підвищення рівня захисту безпеки банківської системи, позивачем в II кварталі 2006 року в приміщені за адресою м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 15, згідно договору № 12 від 12.04.2006 ТОВ «Центр безпеки «Біном» були проведені роботи по встановленню та підключенню обладнання системи відеоспостереження на загальну суму 97998,60 грн.

У податковому обліку на підставі акту виконаних робіт по встановленню системи відеоспостереження в ВАТ Банк «Біг Енергія» від 11.05.2006 суму 97998,60 грн. віднесено на збільшення балансової вартості 2, 4 груп основних засобів, як оптичне обладнання для спостереження в офісі, і відповідно п.п. 8.2.2 п. 8. ст. 8 Закону № 334 подальше нарахування амортизаційних відрахувань проводилось за новими нормами у розмірах 10 % та 15 %. Відповідно до п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334. під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334, основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до абз. 3 пп. 8.2.2 ст. 8 Закону № 334 під 2-ю групою основних фондів розуміють автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Згідно до абз. 5 пп. 8.2.2 ст. 8 Закону № 334 під 4-ю групою основних фондів слід розуміти електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

В свою чергу до складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі (абз. 2 п.п. 8.2.2 п 8.2 ст. 8 Закону № 334).

Значення терміну «передавальний пристрій» дається у Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженому постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442, відповідно до якого передавальні пристрої це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Отже, система відеоспостереження є видом передавального пристрою та в податковому обліку повинна відображатись як створення основних фондів групи 1, що вірно встановлено відповідачем та судом першої інстанції.

Із аналізу зазначених норм права випливає, що позивач неправомірно відносив витрати на систему відеоспостереження на збільшення балансової вартості основних фондів 2, 4 груп, оскільки 1 група основних фондів має протилежні характерні риси.

Враховуючи вищезазначене, правомірними є висновки відповідача та суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.п. 8.1.1., п. 8.1., п.п. 8.2.2. п. 8.2, п.п. 8.3.2. п. 8.3, п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та неправильного віднесення системи відеоспостереження та джерел безперебійного живлення відповідно до 2 та 4 групи основних фондів замість 1 групи, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 38962,87 грн.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2010.