Постанова № 10072666, 08.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4543/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" червня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2009 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання незаконним акту перевірки від 21.04.2009 року № 1836/2200/33937044 та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 року № 0000142200/0/12944, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Гидротехнобур» (далі - Позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішеня про визнання незаконним акту перевірки від 21.04.2009 року № 1836/2200/33937044 та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 року № 0000142200/0/12944.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2009 року позов було задоволено частково. Скасувано рішення про застосування штрафних санкцій від 21.04.2009 р. №0000142200/0/12944.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подали апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Службовими особами Відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка з питання дотримання вимог валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур» за період з 22.08.2008 р. по 21.04.2009 р. За результатами якої складений акт від 21.04.2009 р. № 1836/2200/33937044 та встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі- Закон № 185/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: перевищення 180 денного строку здійснення імпортної операції, яка здійснюються на умовах відстрочення поставки. На підставі вказаного акта, відповідач прийняв рішення № 0000142200/0/12944 від 21.04.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 426,70 грн., у відповідності до ст. 4 Закону № 185/94 (0,3% за кожен день прострочення).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Гидротехнобур» та фірмою P.L.W «WAMET» SP.z.o (Польща) був укладений зовнішньоекономічний контракт №14/2008 р. від 19.08.2008 р. з на поставку малогабаритної гусеничної бурової установки типу MVG-6U (товар) на загальну суму 65 500,00 євро на умовах FCA PL.

Позивач здійснив оплату Товару своєму контрагентові, по зовнішньоекономічному контракту № 14/2008 р. від 19.08.2008 р., 22.08.2008 р., що підтверджується платіжним доручення № 151482 від 22.08.2008 р.

З цього моменту починається перебіг терміну завершення імпортної операції, яка здійснюється на умовах відстрочення поставки, який визначений до ст. 2 Закону України № 185/94. Згідно частини1 вказаної статті, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У відповіності до ч.1 ст. 4 Закону № 185/94, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар, згідно контракту № 14/2008 від 19 серпня 2008р., перетнув Ягодинську митницю України 13.02.2009 р., що підтверджується є відміткою Ягодинської митниці «Під митним контролем» на специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, а також на інвойсі (міжнародного зразка рахунок-фактура).

На думку відповідача, товар перетнув митний кордон України 26.02.2009 р., тобто в момент розмитнення товару, про що свідчить оформлення вантажно-митної декларації №306443 від 26.02.2009 р., та ВМД № 306444 від 26.02.2009 р.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (далі Закон № 959, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Датою оформлення вантажно-митної декларації № 100000011/9/306444 та № 100000011/9/306443 є 25.02.2009 р., про що свідчить відповідний штамп Київської регіональної митниці. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України.

У відповідності до абз. 4 п.8 Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМ України від 09.06.1997 р. № 574, оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Згідно з п.2 ст.1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Чатиною 1 та 2 статті 48 МК України визначено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що моментом перетину митного кордону при здійсненні імпортної операції є момент фактичного перетину державного кордону України товаром, який імпортується, а не момент розмитнення товару.

У такому випадку, датою початку перебігу строку здійснення імпортної операції є 22.08.2008 року, а датою закінчення 13.02.2009 року, строк здійснення імпортної операції - 176 днів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ст. 2 Закону № 185/94 є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Таким чином, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до Позивача.

Також, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині оскарження акта перевірки Відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно -правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Акт перевірки Відповідача не має обов'язкового характеру, а є лише думкою службових осіб. Обов'язок щодо сплати штрафних санкцій у позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування частини чистого прибутку (доходу),

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним акта перевірки.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, колегія суддів також звертає увагу на застосування судом першої інстанції норм Митного кодексу України, який втратив чинність.

Так, судом першої інстанції було помилково застосовано норми Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-XII, а саме: ст. 15, 21, 24 та 37. Вказаний законодавчий акт втратив чинність на підставі Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV.

У відповідності до ч.2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу на неможливість застосування норм Законів та інших нормативно-правових актів, які втратили чинність.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням матеріального та процесуального права, то колегія суддів приходить до висовку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції у мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2009 року змінити у мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 14.06.2010 року