Постанова № 10072660, 08.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3895/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2010 р.

Справа № 2-а-3895/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2009 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшин», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором в розмірі 3360,00 гривень,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі - Позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшин», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» (далі відповідач 1 та 2 відповідно) про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором в розмірі 3360,00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2009 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач 2 подали апеляційну скаргу та просили суд скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами Позивача була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн» (код ЄДРПОУ 35081942) з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» (код ЄДРПОУ 35369920) за період з 01.03.2008 р. по 31.07.2008 р. За результатами перевірки був складений акт від 06.07.2009 р. № 139/23-60/35081942 та встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» (Замовник) 03 квітня 2008 року був укладений усний договір шляхом обміну первинними документами (далі по тексту - Договір) про виконання мехобробки деталей оснастки штампа.

За суттєвими умовами договору Виконавець мав виконати розробку електричної схеми загальною вартістю із ПДВ 3 360,00 грн., а Замовник прийняти та оплатити.

Виконання послуг підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт від 03 квітня 2008 року, рахунком - фактурою від 03.04.2008 р. № СФ-5/0408 та податковою накладною від 09.04.2008 р. № 164 на загальну суму 3 360,00 грн., в т.ч. ПДВ - 560,00 грн.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №2а-184\08 (далі -Постанова) від 03.09.2008 року визнано недійсними Свідоцтво та Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн» від 03.05.2007 р., що зареєстровані Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 10721020000020353 з дати їх державної реєстрації, тобто з 03.05.2007 року, також визнати недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ Метапродакшн» платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100049125 від 21.05.2007 р.) від дати внесення до реєстру платників податків податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007 р.

За результатами розслідування підрозділу податкової міліції у м. Києві було встановлено, що громадянин ОСОБА_3, який згідно установчих документів є засновником та директором товариства, не має будь-якого відношення до створення та господарської діяльності ТОВ «ВПФ Метапродакшн».

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно зі ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Задовольняючи позов та визнаючи договір нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства суд першої інстанції виходив з того, що було скасовано державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ Відповідача 2, та укладений договір між відповідачами призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. Йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи та руйнування системи оподаткування Держави. Крім того, в ході первірки було виявлено низку підприємств-контрагентів Відповідача 2 завдяки чому Відповідач 2 у своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі отриманих від товариства первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт та інше) отримували право на збільшення валових витрат та отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету податків у значних розмірах.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські зобов'язання за договором поставки між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договором, а укладене з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Співставляючи положення ст. 228 ЦК України та 208 ГК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність встановлення умислу службових осіб юридичної особи на ухилення від оподаткування або здійснення інших дій, які порушують публічний порядок.

На момент вчинення правочину, Відповідач 2 був включений у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебував на податковому обліку.

Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва реєстрації платником ПДВ Відповідача 2 не є доказом наявності Відповідача 1 умислу на здійснення дій, які порушують публічний порядок.

Крім того, первинні документи, які були видані на виконання Договору, вказують на те, що намір Відповідач 1, укладаючи Договір, був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 14.06.2010 року