Постанова № 10072295, 15.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1222/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кочан В.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у встановлений строк не сплатив суму страхових внесків, розмір яких відповідачем визначено самостійно , у звязку з чим виникла заборгованість . Про наявність даної заборгованості відповідач отримав вимогу про сплату боргу, яку не оскаржив та залишив без задоволення, у звязку з чим сума простроченої узгодженої заборгованості становить 9307,33 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2009 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва заборгованість по страхових внесках у розмірі 9307,33 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та просить прийняти нове рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не оскаржив вимоги про сплату боргу та застосування штрафних санкцій та не сплатив страхових внесків, то позов є обґрунтованим, а позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Ко Нет" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу визначено розмір страхових внесків у сумі 9 307,33 грн., які він повинен сплатити до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. З ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Крім цього, суд першої інстанції встановив, що відповідачу була направлена вимога про сплату боргу: № 1275 від 05.12.2008р. про сплату боргу в розмірі 9 307,33 грн., оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідачем самостійно не була сплачена. Даний факт не був спростований представниками відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 зазначеного закону протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач у судовому порядку зазначені вимоги про сплату боргу не оскаржив, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що за таких обставин сума несплати вважається узгодженою і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абз. 8 ч. З ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Таку вимогу відповідач отримав 05.12.2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 8).

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ні вимогу, ні рішення органу ПФУ відповідач не оскаржив.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Проте в обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме невиконання обовязку відкласти розгляд справи у звязку з неприбуттям у судове засідання відповідача, який не є субєктом владних повноважень. Також апелянт вказує на часткову проплату суми боргу, у звязку з чим заборгованість зменшилася на 2016,53 грн.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення якщо судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

В обгрунтування причин ненадання доказів часткової проплати суми заборгованості відповідач вказує на знаходження у відрядженні директора товариства. Даний факт підтверджується посвідченням про відрядження № 4 з відповідними відмітками.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованою причину ненадання вищевказаних доказів суду першої інстанції та вважає можливим їх дослідити.

Відповідно до платіжного доручення № 5 від 18.03.2009 року та платіжного доручення № 6 від 18.03.2009 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено 191,43 грн. та 1825,10 грн. відповідно, у звязку з чим сума заборгованості перед відповідачем на час розгляду справи у суді першої інстанції зменшилася на 2016,53 грн., а тому стягненню підлягали кошти в розмірі 7290,80 грн.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення вимог позивача, у звязку з чим постанова скасуванню не підлягає, проте вона підлягає зміні у звязку з помилковим застосуванням норм процесуального права в частині визначення суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2009 року змінити, виклавши другий абзац її резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Ко Нет» (03162, м. Київ, вул. Ромена Ролана, 4, ідентифікаційний код 34584611) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва ( МФО 322669, р/р 256053012612 в Головному управлінні Ощадбанку по Києву та Київській області ВАТ «Державний Ощадбанк України», КЗПО 22869431) заборгованість по страхових внесках у розмірі 7270 ( сім тисяч двісті сімдесят) грн. 80 коп.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович