Постанова № 10072214, 08.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-2188/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Умнова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ТОВ «Архітектурно-будівельний центр «Ренесанс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Архітектурно-будівельний центр «Ренесанс»до ДПІ у м. Черкаси

- про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2009 року №0000052301/0 про визначення позивачу податкового зобов»язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1940130 грн., з яких 970065 грн. за основним платежем та 970065 грн. по штрафним санкціям.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 1.12.2008 року по 25.12.2008 року працівниками ДПІ у м. Черкаси була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами проведення якої складений акт від 26.12.2008 року №2240/23-2/31278400.

Згідно висновків вказаного акту орган державної податкової служби встановив порушення позивачем п.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1, пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, пп.5.3.3 п.5.3, п.5.3, п.5.9 ст.5, п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: товариством занижено податок на прибуток на суму 970065 грн. та завищено від»ємне значення об»єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 11589200 грн.

На підставі даного акту перевірки та встановлених в ході її проведення порушень податковий орган 10.01.2009 року виніс податкове повідомлення-рішення №0000052301/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток на суму 1940130 грн., з яких 970065 грн. - за основним платежем та 970065 грн. по штрафним санкціям.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень, з якими погодився суд першої інстанції, ґрунтуються на тому, що позивач будує житловий комплекс з метою його подальшого продажу, тому таке будівництво кваліфікується, як товар. Акти виконаних робіт формують балансову вартість товару і за своєю суттю є витратами на виробництво такого товару та їх облік ведеться на рахунку 23 «незавершене будівництво». Такі витрати повинні в повному обсязі враховуватися підприємством у прирості балансової вартості запасів відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в повному обсязі. Також підприємством у деклараціях з податку на прибуток відображено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (ряд.04.1) не в період здійснення (проведення) вказаних витрат, які відображено в облікових регістрах бухгалтерського обліку, що призвело до розбіжностей між даними перевірки та даними рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства, у зв»язку із чим, позивачем занижено валові витрати за 2007 рік на суму 1123830 грн. та завищено за 3 квартали 2008 року в сумі 2352355 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є замовником будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м.Черкаси, вул. Сержанта Жужоми.

Для залучення коштів на будівництво даного житлового будинку позивач застосував такий інструмент, як безпроцентні цільові облігації. Погашення облігацій має здійснюватись шляхом надання власникам облігацій у власність квартири/окремого нежитлового приміщення відповідної площі згідно кількості облігацій.

Фактично будівництво будинку здійснюється для подальшого погашення зобов»язань перед власниками цільових облігацій, емітентом яких є позивач.

З метою виконання будівельно-монтажних робіт позивач уклав договір генерального підряду на капітальне будівництво з Черкаським будівельно-монтажним виробничим кооперативом «Райагробуд»від 25.07.2006 року, згідно пп.6.1 ст.6 якого на останнього покладено обов»язок забезпечення будівництва матеріалами устаткуванням, машинами та механізмами.

Згідно умов даного договору генпідрядник здійснює роботи по будівництву житлового будинку та проводить здачу об»єкту в експлуатацію, а позивач, як замовник-інвестор приймає закінчений будівництвом житловий будинок.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.9 ст.5 цього Закону, визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Даним Законом не передбачено особливостей щодо ведення податкового обліку операцій, що здійснюються при будівництві, крім випадків застосування довгострокових договорів згідно пп.7.10 ст.7 Закону. Вказаний підпункт до спірних правовідносин не застосовується.

Витрати замовника ТОВ «АБЦ «Ренесанс», понесені при будівництві житлового комплексу, відносяться до складу його валових витрат за правилами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону. Визначення дати збільшення валових витрат здійснюється відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, згідно якого, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Витрати, понесені генпідрядником, у зв»язку з будівництвом об»єкта, в тому числі і на придбання сировини, матеріалів для будівництва відображаються в податковому обліку, тобто у валових витратах генпідрядника на загальних підставах, згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону. При цьому вартість запасів у незавершеному виробництві, в тому числі виготовлених (придбаних) субпідрядними організаціями (у разі залучення генпідрядником до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації) підлягає корегуванню з урахуванням приросту (убутку) відповідно до п.5.9 Закону на загальних підставах.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 18 «будівельні контракти»ТОВ «АБЦ «Ренесанс»веде бухгалтерський облік витрат на будівництво житлового комплексу на рахунку 23 «виробництво», тобто створює і обліковує вартість власного незавершеного виробництва. Витрати за будівельним контрактом є складовою майбутньої собівартості побудованого об»єкту. Тому витрати замовника при будівництві житла повинні обліковуватися на рахунку 23 «виробництво», як вартість незавершеного виробництва, а не на рахунку 28 «товари», на чому наполягає податковий орган.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»товар це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

В даному випадку позивач несе витрати по створенню матеріальних цінностей.

Акти прийому-передачі виконаних робіт, довідки про вартість підрядних робіт підтверджують факт виконання робіт, а не створення товару (готової продукції). Житловий комплекс буде кваліфікуватися, як товар, після прийняття його, у встановленому порядку в експлуатацію.

Крім того, згідно п.3.1 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», норми цього стандарту не розповсюджується на незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов»язані з ними.

Законом встановлено обов»язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто, при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості у незавершеному виробництві визначається вартість запасів не всього незавершеного виробництва за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції. При цьому, облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов»язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, амортизації тощо).

На підставі вимог п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «АБЦ «Ренесанс»здійснює облік приросту (убутку) матеріальної складової, виділеної окремим рядком в актах виконаних робіт генпідрядника, що узгоджується з позицією ведення приросту (убутку) вартості запасів у незавершеному виробництві, викладеної в узагальнюючому роз»ясенні ДПА України від 29.07.2007 року №1564/7/15-0217 «Про окремі питання застосування пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, позивач правильно застосовує вимоги п.5.9 Закону щодо ведення приросту (убутку) саме матеріальної складової у залишках незавершеного виробництва, а не всієї вартості виконаних робіт.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення та зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи зазначену норм, відображення позивачем витрат в тому періоді, коли ним отриманий акт від підрядника та його підписання, вбачається обґрунтованим.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищевказаним обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, у зв»язку із чим, невірно вирішив спір.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, не повно встановив обставини справи, не вірно та не об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального права.

Податковий орган, як суб»єкт владних повноважень, аргументовано, з посиланням на належні та допустимі докази, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція, з якою погодився суд першої інстанції, ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини. Правова позиція позивача узгоджується з нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та підтверджується документально.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ «Архітектурно-будівельний центр «Ренесанс»задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Архітектурно-будівельний центр «Ренесанс»до ДПІ у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 10.01.2009 року №0000052301/0 про визначення ТОВ «Архітектурно-будівельний центр «Ренесанс»податкового зобов»язання за платежем податок на прибуток.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 11.06.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді:

<Текст >