Постанова № 10072151, 03.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1535/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Тандем текстиль»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року ТОВ «Тандем текстиль»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»просили скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2008 року №0002702310/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2009 року позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 08 грудня 2008 року №0002702310/0 про донарахування ТОВ «Тандем текстиль»19367 грн. 00 коп. основного платежу по податку на додану вартість та 9683 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції задовольнив позов та прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 08 грудня 2008 року №0002702310/0 є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки, податкові накладні видані ТОВ «Толво-СЛ»у період його діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 24 по 27 листопада 2008 року ДПІ була проведена невиїздна позапланова документальна перевірка ТОВ «Тандем текстиль»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Толво-СЛ»за період з 01 січня по 01 липня 2007 року, за результатами якої складено акт від 27 листопада 2008 року №211/23-80/33943440.

Під час перевірки ТОВ «Тандем текстиль»встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2007 року на суму 67000 грн. 00 коп. та за березень 2007 року на суму 12666 грн. 67 коп.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2008 року №0002702310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 19367 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі 9683 грн. 50 коп.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість податкового кредиту є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит позивачем було сформовано на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Толво-СЛ».

Постановою господарського суду Київської області від 18 грудня 2007 року задоволено позов прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області до ТОВ «Толво-СЛ», а саме: визнано установчі документи ТОВ «Толво-СЛ»(07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 34508897) недійсними з моменту їх державної реєстрації, а також припинено юридичну особу - ТОВ «Толво-СЛ»(07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 34508897) з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до листа господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року №А4/588-07 вищевказане судове рішення не оскаржувалось в апеляційному поряду та набрало законної сили.

З аналізу Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що у випадку припинення юридичної особи з моменту її реєстрації, всі документи, в тому числі податкові накладні, видані даною юридичною особою є недійсними.

У запереченнях на позовну заяву та у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції відповідач зазначає, що ТОВ «Толво-СЛ»не зареєстроване у податкових органах як платник податків і зборів. Отже, фактично не мало права видавати податкові накладні.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі по тексту Положення).

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165(зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі по тексту Порядок). Згідно з п. 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобовязання платника податку.

Отже, в силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що обовязковою умовою для включення до податкового кредиту сум податків є не лише наявність належним чином оформлених податкових накладних, а й сплата податку на додану вартість у звітному періоді, оскільки бюджетним відшкодуванням являється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку, у випадках передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що для підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав суду доказів неправомірності дій ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення.

Крім цього, позивачем не надано документального підтвердження факту придбання продукції, а саме: накладних, податкових накладних та платіжних доручень про сплату ПДВ в ціні товару.

Отже, суми, віднесені позивачем до податкового кредиту не підтверджені фактично платіжними документами, які б передбачали сплату податку на додану вартість у звітному періоді.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів факт правомірного включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, а суд першої інстанції неповною мірою зясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення норм матеріального права.

У звязку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Тандем текстиль»відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:< Текст >