Постанова № 10070670, 22.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 43/31-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. , Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача – Кириченко А.В. –дов.

відповідача –Головіна П.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 1595Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2010 р. у справі № 43/31-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Главмаш», м. Харків

про стягнення 6 021,35 грн.,

встановила:

Позивач, ВАТ «Дніпроенерго», у березні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Торговий дім «Главмаш»про стягнення 6021,35 грн., з яких: 3541,25 грн. пені та 2480,10 грн. штрафу, а також понесених позивачем судових витрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору від 12.08.2009 р. № 1364.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2010 року у справі № 43/31-10 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1640,79 грн., державного мита у сумі 102,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 33,30 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи. В іншій частині стягнення пені відмовлено. В частині стягнення штрафу відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2010 року по справі № 43/31-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені обставини справи.

Так, як стверджує позивач, судом першої інстанції зроблені невірні висновки щодо дати укладання договору між сторонами та невірно обраховані строки порушення відповідачем зобов'язань, через що необґрунтовано відмовлено у стягненні штрафу та зменшено пеню.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що ним не допущено порушення строків поставки та зазначає про те, що зобов'язання ним все ж таки було виконано у повному обсязі. Відповідач також вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що спірний договір був підписаний саме 01.09.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2009 р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 1364, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти і сплатити за продукцію (код класифікатору 29.14.3) 2009 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією на загальну суму 55896,00 грн. (т. 1 а.с. 13-16).

Надаючи відповідну правову оцінку спірному договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір підписаний не 12.08.2009 р., а 01.09.2009 р., оскільки відповідно до факсимільного листа відповідача від 31.08.2009 р. № 73/08, направленого на адресу позивача, вбачається, що він отримав проект договору № 1364 від 12.08.2009 р. від позивача лише 27.08.2009 р., та на адресу позивача свій підписаний та скріплений печаткою екземпляр договору надіслав 01.01.2009 р., про що свідчить копія опису вкладення поштового відправлення від 01.09.2009 р.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Так, як вірно зазначає позивач у своїй апеляційній скарзі, ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів, як і позивач, вважає, що підписавши спірний договір на запропонованих позивачем умовах, відповідач фактично погодився з усіма умовами договору, в тому числі і щодо дати його укладання –12.08.2009 р. Жодних заперечень чи пропозицій щодо укладання договору на інших умовах, в тому числі і щодо дати підписання договору, відповідачем не було надано, а відтак, в силу вимог закону та п. 8.1 договору, він вважається укладеним саме з 12.08.2009 р.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції висновки про дату укладання договору 01.09.2009 р. зроблені без врахування вищенаведених положень чинного законодавства та такі висновки ґрунтуються лише на твердженнях відповідача (не підтверджених належними доказами).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем вірно зазначено, що спірний договір між сторонами укладений саме 12.08.2009 р.

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов'язався здійснити постачання продукції протягом 30-ти банківських днів після підписання договору. Умовами укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 04.09.2009 р. (т. 1 а.с. 17) внесено зміни до п. 2.1 договору та викладено його в наступній редакції: «Постачальник постачає продукцію протягом 70 - ти банківських днів після підписання договору», крім того продовжено термін дії договору до 31.12.2009 р.

Відповідно до п. 2.4 продукція вважається поставленою покупцеві з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Отже, виходячи з умов п. 2.1. договору від 12.08.2009 р., додаткової угоди № 1 від 04.09.2009 р., останній термін поставки продукції за договором встановлюється –до 20.11.2009 р., про що обґрунтовано зазначає позивач у позовній заяві, а не 05.12.2009 р., як встановлено судом.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, поставка товару за договором здійснена відповідачем з порушенням встановлених строків:

згідно з видатковою накладною № 00083 на загальну суму 20466,00 грн., товар отриманий 09.12.2009 р., про що свідчить дата видачі накладної (т. 1 а.с. 18). Прострочка терміну поставки –з 20.11.2009 р. по 08.12.2009 р. включно –19 днів;

згідно з видатковою накладною № 00089 на загальну суму 35430,00 грн., товар отриманий 22.12.2009 р., про що свідчить дата видачі накладної (т. 1 а.с. 19). Прострочка терміну поставки –з 20.11.2009 р. по 21.12.2009 р. включно –32 дня.

П. 7.1 договору сторонами передбачено, що за порушення відповідачем термінів постачання продукції, обумовлених п. 2.1 договору, відповідач сплачує позивачеві пеню за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2 % від суми продукції, що не поставлена у встановлений строк. За порушення термінів поставки понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 3441,25 грн. пені, які нараховані на суму несвоєчасно поставленого товару за період з 20.11.2009 р. по 28.12.2009 р. (т. 1 а.с. 11 –розрахунок). Також, до стягнення заявлено 2480,10 грн. штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленої продукції на суму 35430,00 грн. (т. 1 а.с. 11-12 –розрахунок).

Перевіркою наданих позивачем розрахунків колегією суддів встановлено, що 7% від вартості несвоєчасно поставленої продукції на суму 35430,00 грн. позивачем нараховано вірно, оскільки, як встановлено вище, поставка цієї партії товару здійснена з прострочкою у 32 дня (тобто, прострочка понад 30 календарних днів).

Що ж стосується позовних вимог про стягнення сум пені, колегія суддів вважає, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 3045,23 грн., в іншій же частині (в частині 496,02 грн. пені) у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунків прострочка поставки товару на суму 35430,00 грн. встановлена у 39 днів, тоді як фактично прострочка складає 32 календарні дні (з 20.11.2009 р. по 21.12.2009 р., оскільки дата поставки у накладній зазначена саме 22.12.2009 р. та іншої дати отримання, відмінної від вказаної, така накладна не містить).

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги частково –в частині стягнення лише 1640,79 грн. пені, суд першої інстанції невірно застосував положення чинного законодавства, умов укладеного договору (в тому числі і п. 7.1 щодо визначення строків нарахування пені) та інших матеріалів справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що таке рішення підлягає скасуванню у повному обсязі, з прийняттям нового рішення по справі.

З урахуванням вищенаведеного та положень ст.ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 546, 551, 611, 629, ЦК України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю, а пені –в частині 3045,23 грн.

Також, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України задоволенню (пропорційно за розміру задоволених позовних вимог) підлягають також і понесені позивачем судові витрати, в тому числі і витрати, пов’язані з розглядом справи за отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ (підтверджується ухвалою суду про витребування таких доказів та платіжним дорученням № 7682 від 16.04.2010 р. про оплату –т. 1 а.с. 74, 75).

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача на форс-мажорі обставини, які ніби-то вплинули на виконання зазначеного договору та на те, що відповідач не міг виконати договірні зобов'язання у встановлені строки, оскільки їх виконання потребувало більшого часу. На думку колегії суддів, наявність форс-мажорних обставин відповідачем не доведена належними доказами, а щодо строків виконання –сторонами договору визначені певні строки та за їх порушення встановлена певна відповідальність. До того ж, колегія судів враховує і те, що відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не заявлялося клопотань про зменшення сум нарахованих штрафу та пені.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2010 року у справі № 43/31-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Главмаш»(61082 м. Харків вул. Межлаука, 9/3 р/р 26008036162300 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005 Код 32759608) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69006 м. Запоріжжя вул. Добролюбова,20, р/р 26002301000076 у філії ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»МФО 313957 Код 00130872) 3045,23 грн. пені, 2480,10 грн. штрафу, 93,60 грн. витрат на оплату держмита за подання позову, 216,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 30,56 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи та 46,80 грн. витрат на оплату держмита за подання апеляційної скарги.

В частині стягнення 496,02 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Шевель О. В.