Постанова № 10070364, 08.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02»червня 2010 року Справа №Б-48/235-09

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Лакізи В.В., судді Горбачової Л.П., судді Пуль О.А.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

Державної податкової інспекції у Зміївському районі: Межерицький А.А., за довіреністю №4955/10/10-016 від 18.12.2009 року;

кредитора Акціонерної компанії «Харківобленерго»: Підгорний Б.Б., за довіреністю №01-62юр/5947 від 30.07.2009 року;

кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс 2005»: Макаренко О.А., за довіреністю б/н від 20.11.2009 року;

боржника: Відкритого акціонерного товариства «Зміївське автотранспортне підприємство 16343»: Мушкатьоров К.І., за довіреністю б/н від 01.12.2009 року;

розпорядника майна - арбітражний керуючий: Бреус Р.А., за ліцензією НОМЕР_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі (вх.№1202Х/2-6) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2010 року по справі №Б-48/235-09,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранс 2005», код 33460451, м.Зміїв, Зміївського району, Харківської області,

до Відкритого акціонерного товариства “Зміївське автотранспортне підприємство 16343”, код 03115152, м.Зміїв, Харківської області,

про визнання банкрутом, -

встановила:

Ухвалою від 06.04.2010 року господарський суд Харківської області по справі №Б-48/235-09 (суддя Крестьянінов О.О.) відмовлено Державній податковій інспекції у Зміївському районі у задоволені заяв вх.№1303 від 23.03.2010 року та вх.№6971 від 25.03.2010 року з грошовими вимогами до боржника Відкритого акціонерного товариства “Зміївське автотранспортне підприємство 16343” на сумму 888923,56 грн.; скарги на дії розпорядника майна вх.№6973 від 25.03.2010 року та клопотання про визнання грошових вимог вх№6972 від 25.03.2010 року (том 8 а.с. 87-89).

ДПІ у Зміївському районі з ухвалою господарського суду не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2010 року по справі Б-48/235-09 та направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області для розгляду по суті заяв ДПІ у Зміївському районі №631/10-10-016 від 22.02.2010 року та №933/10/10-016 від 19.03.2010 року з грошовими вимогами до боржника Відкритого акціонерного товариства “Зміївське автотранспортне підприємство 16343” на сумму 888923,56 грн. В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не були належним чином дослідженні докази, які містяться в матеріалах справи. Порушені вимоги статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме право сторони на подання доказів, а також вимоги частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу, щодо обовязку господарського суду у разі недостатності поданих сторонами доказів витребувати у сторони по справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Також зазначає те, що в оскаржуваній ухвалі від 06.04.2010 року суд безпідставно поклав на ДПІ в Зміївському районі відповідальність за тривале пересилання органами поштового звязку поштового відправлення від 22.02.2010 року із заявою з грошовими вимогами до боржника на сумму 888923,56 грн. до господарського суду Харківської області, оскільки на спростування позиції ДПІ у Зміївському районі послався на положення Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007 року №1149, вимоги яких згідно п.1.2. Нормативів повинні виконуватися операторами поштового звязку, а не користувачами поштових послуг.

До апеляційного господарського суду 28.05.2010 року боржник надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі.Звертає увагу суду на те, що ДПІ у Зміївському районі не надано належних доказів подання заяви про грошові вимоги до боржника до господарського суду Харківської області поштовим відправленням та не доведено факту своєчасності заявлення вимог в межах строків та порядку встановлених статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Боржник вказує, що апелянтом також не надано доказів своєчасного направлення такої заяви боржникові, як того вимагає законодавство.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 квітня 2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2010 року.

В судовому засіданні 31.05.2010 року було оголошено перерву до 02.06.2010 року до 14:30 годин, у звязку із витребування у сторін доказів в підтвердження своїх повноважень на участь у справі, а також виконання вимог ухвали суду від 27.04.2010 року, якою сторони було зобовязано надати відзиви на апеляційну скаргу ДПІ у Зміївському районі.

02.06.2010 року до початку судового засідання арбітражним керуючим розпорядником майна Бреусом Р.А. був наданий відзив на апеляційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області, а також за клопотанням апелянта до матеріалів справи були долучені додаткові документи, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копії протоколів загальних зборів акціонерів боржника №1 від 08.07.2010 року та №1 від 23.05.2008 року.

Розпорядник майна Бреус Р.А. у відзиві на апеляційну скаргу, в обґрунтування своїх заперечень вказує, зокрема, що незрозумілим є той факт, яким чином у відправника зявилась копія конверту з відбитками поштових штемпелів, оскільки при пересиланні простої кореспонденції конверти штемпелюються не під час прийняття їх відділенням звязку, а вже після сортування у спеціальних приміщеннях, згідно розділу ІІІ Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого Наказом Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошто»від 31.10.2001 №445.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник боржника, представник кредитора ТОВ «Автотранс - 2005», арбітражний керуючий - розпорядник майна Бреус Р.А. проти вимог ДПІ у Зміївському районі заперечували.

Представник Акціонерної компанії «Харківобленерго»залишив долю вирішення спору на розсуд суду.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2009 року за заявою ТОВ «Автотранс -2005»в порядку ст. ст. 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» порушено провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ «Зміївське автотранспортне підприємство 16343». Підготовче засідання призначено на 23.12.2009 року. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Зобовязано кредитора та боржника надати до підготовчого засідання певні документи. Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бреуса Р.А. (том 8, а.с.1-2).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2010 року зобовязано ініціюючого кредитора ТОВ «Автотранс -2005»з дня прийняття ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Зміївське автотранспортне підприємство 16343». Встановлено розмір безспірних вимог, який складає 344769,93 грн. та зобовязано розпорядника майна разом з керівником боржника розглянути в 30-денний строк з моменту публікації оголошення заявлені вимоги кредиторів (том 8 а.с.3-4).

23.01.2010 року у газеті «Голос України»№11 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2010 року за результатом попереднього засідання, затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів ВАТ «Зміївське автотранспортне підприємство 16343», визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені у встановлений законодавством строк або не заявлені взагалі, погашеними (том 8 а.с. 21-23).

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2010 року в порядку статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на адресу господарського суду надійшла заява ДПІ у Зміївському районі (вх.№1303) з грошовими вимогами до ВАТ «Зміївське автотранспортне підприємство 16343»на суму 888923,56 грн. (том 8 а.с. 25).

25.03.2010 року представником ДПІ у Зміївському районі через канцелярію господарського суду надав вдруге заяву ДПІ у Зміївському районі з грошовими вимогами до боржника (вх.№6971 від 25.03.2010 року); скаргу на дії розпорядника майна (вх.№6973 від 25.03.2010 року) та клопотання про визнання грошових вимог (вх.№6972 від 25.03.2010 року) (том 8 а.с.52).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2010 року заяву ДПІ у Зміївському районі з грошовими вимогами, скаргу на дії розпорядника майна та клопотання про визнання грошових вимог призначено до розгляду на 06.04.2010 року

06.04.2010 року судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу (том 8, а.с. 87-89).

Приймаючи рішення за результатами розгляду заяви кредитора місцевий господарський суд виходив з того, що апелянтом не надано доказів подання заяви з грошовими вимогами до боржника до господарського суду в строк визначений ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Зміст даної статті передбачає, що кредитор повинен надати до господарського суду письмову заяву з доданими до неї документами, які підтверджують грошові вимоги. До заяви обовязково додаються докази сплати державного мита, докази направлення копії заяви боржнику, розпоряднику майна та документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції так і не спростовано у апеляційній інстанції, що заява від ДПІ у Зміївському районі надійшла до господарського суду Харківської області 23.03.2010 року (вх.№1303), тобто вже після спливу 30-денного строку встановленого законодавством.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що 22.02.2010 року в порядку ч.1 ст.14 Закону направив поштою до господарського суду Харківської області заяву з грошовими вимогами до боржника. Перед відправкою зазначена заява була зареєстрована в журналі обліку вихідної кореспонденції ДПІ у Зміївському районі за №631/10/10-016. В той же день аналогічна заява була направлена на адресу розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Бреус Р.А. В обґрунтування твердження посилається на копію поштового конверта, в якому направлялась заява до місцевого господарського суду, з відбитком календарного штемпелю поштового відділення з датою «22.02.2010»року.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Слід зазначити, що копія конверту як доказ, на який посилається апелянт, була подана тільки в апеляційній інстанції разом з апеляційною скаргою (додаток №7). В суді першої інстанції під час розгляду справи по суті даний доказ не надавався. Апелянтом під час розгляду справи в апеляційній інстанції не надано пояснень та правових обґрунтувань неможливості подання зазначеної копії конверта до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали.

Колегія суддів апеляційного господарського суду Харківської області не приймає копію зазначеного конверту як належний доказ, оскільки, відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже доказом належного відправлення поштовим звязком заяви ДПІ у Зміївському районі з грошовими вимогами до боржника є оригінал конверту, а не копія яка знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті апелянтом не надано оригіналу конверту для огляду суду, що дає підстави вважати копію конверта, яка міститься у матеріалах справи неналежним доказом. Крім того, слід зазначити, що з наданої копії конверту неможливо зробити висновку, яка саме кореспонденція містилася в конверті.

За позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі від 13.04.2008 року №01-08/208 належним доказом відправлення може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового звязку (касовий чек, поштова квитанція тощо). Однак, апелянтом інших доказів в обґрунтування позиції в матеріалах справи не міститься та під час розгляду справи по суті апелянтом суду не надано.

Крім того, інші докази в підтвердження відправлення заяви саме поштовим відправленням носять суперечливий характер і не можуть бути прийняті колегією суддів в підтвердження поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.6.15 Типової інструкції з діловодства в органах Державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998 року №315 вихідна кореспонденція залежно від її важливості відправляється: простими, рекомендованими, цінними відправленнями; простими, рекомендованими, цінними бандеролями; електронною поштою та факсом. Категорія поштового відправлення та вид надсилання визначається виконавцем документа. Документи на адресу арбітражних судів надсилаються рекомендованими відправленнями.

Представником апелянта в судовому засіданні, в обґрунтування своє позиції було зазначено, що на адресу господарського суду Харківської області заява ДПІ у Зміївському районі направлялась ним особисто та простим листом, однак зазначене твердження суперечить вимогам положень зазначеної вище Типової інструкції.

При цьому слід звернути увагу на той факт, що заява направлена ДПІ у Зміївському районі розпоряднику майна надіслана саме рекомендованим листом. Представником апелянта не надано обґрунтованих пояснень щодо зазначеного факту.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції правомірно зазначено, якщо враховувати доводи представника ДПІ у Зміївському районі, що він своєчасно направив заяву до суду поштою, то поштовий лист надходив до суду більше місяця, що суперечить Нормативам і нормативним строкам пересилання поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 11.12.2007 року №1149, що також є підставою вважати надані представником ДПІ докази та пояснення по справі неналежними та такими, що носять суперечливий характер.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду Харківської області дійшла висновку, що апелянтом недоведений факт своєчасного направлення заяви ДПІ у Змівському районі з грошовими вимогами до боржника, не надано належних доказів в підтвердження своєї правової позиції по справі, отже підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду по даній справі, у звязку з чим ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2010 року по справі №Б-48/235-09 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, статті 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року по справі №Б-48/235-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в місячний термін до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

суддя Горбачова Л.П.

суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписаний 07.06.2010 року.