Постанова № 10070300, 03.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2010 р. Справа № 33/21-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Калініна О.О.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 1206 Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.10 р. по справі № 33/21-10

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до ТОВ "Момот-Бетон" м. Харків

про стягнення 497,59 грн. -

встановила:

В березні 2010 р. позивач –АК «Харківобленерго», м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ТОВ «Момот-Бетон», м. Харків 497,59грн. заборгованості по ПДВ за перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між сторонами укладено договір № 0308.15 від 13.09.2007 р., яким визначені договірні величини споживання електричної енергії на 2007 р., але відповідачем у зазначений період була використана електрична енергія в обсягах, що перевищує встановлені величини споживання електричної енергії, в зв’язку з чим, відповідачу був донарахований ПДВ на нарахування за перевищення договірних величин, на суму 497,59 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від 01.04.2010 р. по справі № 33/21-10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено обов’язок споживачів сплачувати ПДВ за спожиту електроенергію вартість якої визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу, тоді як підвищена плата за спожиту понад ліміт електроенергію фактично є штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору, обов’язку сплати ПДВ на яку згаданим законом не передбачено та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, позивач вважає висновки викладені в рішенні такими, що суперечать п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на законність та обґрунтованість прийнятого по даній справі рішення та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглядати дану скаргу за відсутності представника останнього.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 13.09.2007 року між сторонами укладено договір № 0308.15 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно і в повному обсязі сплачувати за спожиту електричну енергію та інші платежі згідно з умовами Договору.

П. 5.2 Договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії на 2007 рік, про що укладено Додатки № 1 до Договору, але відповідачем у зазначений період була використана електрична енергія в обсягах, що перевищує встановлені величини споживання електричної енергії, у зв’язку з чим позивач нарахував відповідачу борг за перевищення договірних величин за грудень 2007 року на загальну суму 2487,95грн., який відповідачем був сплачений (п/д № 1134 від 11.02.2008р. на суму 2487,95грн.).

Разом з тим, позивач в подальшому також донарахував відповідачу ПДВ на нарахування за перевищення договірних величин, на суму 497,59 грн., з посиланням на те, що суми перевищення договірних величин повинні включатись до бази оподаткування.

Однак, від сплати ПДВ відповідач відмовився, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено обов’язок споживачів сплачувати ПДВ за спожиту електроенергію вартість якої визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу, тоді як підвищена плата за спожиту понад ліміт електроенергію фактично є штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору, обов’язку сплати ПДВ на яку згаданим законом не передбачено та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку стосовно правової природи встановленого Законом України «Про електроенергетику»та укладеного між сторонами договором підвищеного тарифу за спожиту понад ліміт електроенергію. Зокрема суд безпідставно зазначив, що підвищена плата за спожиту понад ліміт електроенергію фактично є штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору. Вказане підтверджується зокрема наступним:

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто штрафні санкції це самостійний вид цивільно-правової відповідальності, який застосовується до боржника в разі порушення ним своїх зобов’язань. Юридичною підставою цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій є норма закону або іншого акта цивільного законодавства, а фактичною –склад правопорушення (в т.ч. наявність протиправної поведінки, за яку передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій).

Розділом 5 договору № 0308.15, додатком № 1 до договору, Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. визначено договірні величини споживання відповідачем електроенергії на 2007 р. та її вартість.

Разом з тим, відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Дана норма закону також знайшла своє відображення в п. 4.2.2 укладеного між сторонами договору.

Отже, вказаним положенням закону імперативно визначено завищений (двократний) розмір вартості (тариф) електроенергії, спожитої понад встановлений ліміт. Тобто даним положенням на законодавчому рівні визначено саме тариф на спожиту понад ліміт електроенергії, а не штрафні санкції в розумінні ст. 549, 611 ЦК України, 231 ГК України, які застосовуються до споживача в разі перевищення вказаного ліміту.

Крім того, вказані положення договору та закону не містять будь-яких посилань на те, що за перевищення ліміту споживання електроенергії споживачі сплачують саме штрафні санкції, проте містять визначення такого платежу як «двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини».

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Таким чином, платники податку зобов’язані включати до бази оподаткування ПДВ суми сплаченої двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, які сплачуються останніми відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику». Тобто доводи позивача про обов’язок відповідача сплачувати ПДВ, нарахований на підвищений тариф є правомірними.

Разом з тим враховуючи, що факт перевищення відповідачем договірних величин за грудень 2007 р. та величина такого перевищення підтверджується матеріалами справи, рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення 497,59 грн. ПДВ нарахованого на підвищену вартість спожитої відповідачем електроенергії підлягає скасуванню, а позовні вимоги про його стягнення –задоволенню.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 102 грн. держмита, 51 грн. держмита по скарзі та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2010 р. по справі № 33/21-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Момот-Бетон»(61052 м. Харків, вул. Ярославська, 28; код 33608856; МФО 351599; р/р 260033011399 в Першій філії АКБ «Базис») на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»(61037 м. Харків, вул.. Плеханівська, 149; код. 00131954; МФО 351823; п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ) 497,59 грн. боргу з ПДВ, 102 грн. держмита, 51 грн. держмита по скарзі та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 03.06.2010 р.

Головуючий суддя

Судді