Постанова № 10070272, 03.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 55/232-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В., Такмаков Ю.В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача –Корецької Л.В., Андрійчук Н.В.

відповідача - Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", м. Харків (вх. № 1344 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.03.10р. по справі № 55/232-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномодуль", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", м. Харків

про стягнення 345510,35 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2010р. по справі № 55/232-09 (суддя Гребенюк Н.В.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномодуль»232368,08 грн. основного боргу, 2232,68 грн. штрафу, 19101,65 грн. пені, 12978,88 грн. 3% річних, 61310,50 грн. інфляційних, 4050,00 грн. вартості послуг адвоката, 3279,91 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 51797,32 грн. пені та 950 грн. вартості послуг адвоката провадження у справі припинено на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, в зв’язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що він дійсно отримував товар від позивача, однак у видаткових накладних відсутнє посилання на спірний договір, тому вважає, що строк оплати товару не наступив, а застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач також посилається на безпідставність стягнення судом витрат на послуги адвоката, мотивуючи це обов’язковою присутністю адвоката у судовому засіданні. З цих обставин відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 232368,08 грн. основного боргу, 2232,68 грн. штрафу, 19101,65 грн. пені, 12978,88 грн. 3% річних, 61310,50 грн. інфляційних, 4050,00 грн. вартості послуг адвоката, 3279,91 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними в ній доводами не погоджується, вважає висновки суду законними та обґрунтованими. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір за № 1 (далі - Договір), який є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, а згідно з частиною 1 статті 193 цього ж Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору позивач («Постачальник») зобов’язався передати, а відповідач («Покупець»), в свою чергу, прийняти та оплатити на умовах, визначених Договором, підшипники, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в узгоджених рахунках (пункт 1.1. Договору). Рахунок надається Постачальником на підставі замовлення Покупця (пункт 1.2. Договору). При цьому, форма прийому та передачі заявок на поставку товару сторонами не обумовлена.

На виконання умов договору, позивач на замовлення відповідача, які передавались за допомогою телефону та факсу, поставив останньому товар на загальну суму 745302,10 грн., що підтверджується наявними у справі належним чином завіреними копіями двосторонніх накладних (том 1 аркуш справи 13, 15-23, 25, 27, 29-46). З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей, засвідчені копії яких надано позивачем в обґрунтування позову (том 1 аркуш справи 14, 24, 26, 28).

Згідно з пунктом 3.1. Договору відповідач здійснює оплату кожної партії товару за відповідним рахунком шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом строку дії рахунку або на протязі 15-ти банківських днів з моменту передачі товару.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачеві на оплату рахунки-фактури, в яких у відповідності до умов пункту 3.1. Договору, встановлено строк їх оплати протягом 5 банківських днів. Порядок надання цих рахунків обумовлюється пунктом 1.2. Договору, яким передбачено надання рахунків позивачем на підставі заявки відповідача.

Матеріалами справи достеменно підтверджується, що відповідач товар отримав, проте оплату його вартості провів лише частково на суму 512934,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи (том 1 аркуш справи 59-134).

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 232368,08 грн., яка і була заявлена позивачем до стягнення.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідач факт поставки товару не заперечує та суму основного боргу визнає, проте стверджує, що товар був поставлений позивачем за спірними накладними не на умовах спірного Договору, а тому оскільки строки поставки та оплати за товар у спірних накладних не обумовлювалися, відповідач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Проте колегія суддів вважає наведені відповідачем твердження безпідставними та такими, що повністю спростовуються наданими позивачем документами (спірним Договором, виставленими рахунками, податковими накладними, довідкою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 09.12.09 р. № 1884/23-35587037, в якій відображені результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Техномодуль») на підтвердження факту здійснення поставки, які були досліджені судом першої інстанції, та яким була надана належна правова оцінка.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такий самий перелік реквізитів містить також і п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Аналізуючи ці положення колегія суддів визначає, що посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, який повинен зазначатись у видатковій накладній, а умовами спірного Договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов даного Договору.

При цьому, доказів звернення до позивача з претензіями щодо неналежного оформлення первинної та товарно супровідної документації по поставленому товару, відповідачем до суду не надано.

До того ж, відповідачем не доведено належними доказами факту існування між сторонами інших договорів та будь-яких інших взаємовідносин та поставок, тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що поставка товару згідно накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов спірного Договору.

З цих обставин колегія суддів вважає, що господарський суд належним чином проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості 232368,08 грн., оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за порушення зобов’язання по оплаті переданого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, штраф в розмірі 1% від неоплаченої суми шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 р. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 15 календарних днів до його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на строк - один рік.

Враховуючи порушення з боку відповідача строків оплати вартості поставленого товару, позивач обґрунтовано нарахував відповідачеві штраф в розмірі 2323,68 грн. та пеню в розмірі 19101,65 грн. на підставі пункту 8.5. Договору, які правомірно стягнуті господарським судом з відповідача на користь позивача.

Крім того, колегія суддів визначає, що господарський суд цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 12978,88 грн. та інфляційних збитків в сумі 61310,50 грн. за весь час прострочення, котрі нараховані позивачем у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача суми судових витрат у розмірі 4050,00 грн., пов’язаних з оплатою послуг адвоката, господарський суд, беручи до уваги факт наявності в матеріалах справи: - договору № 48 про надання юридичних послуг від 23.11.2009 року, який укладений між позивачем та ТОВ "Правовий центр "Альфа-Омега"; - наказу № 54/2 від 23.11.2009 року про забезпечення виконання договору № 48 про надання юридичних послуг від 23 листопада 2009 року; - здійсненням представництва інтересів позивача в господарському суді Харківської області адвокатом Корецькою Ларисою Вікторівною (судові засідання від 25.01.2010р.); - свідоцтва № 1543 від 14.05.2008 р. про право на заняття адвокатською діяльністю Корецькою Л.В.; - платіжного доручення № 981 від 24.11.09 р., яким підтверджується сплата позивачем адвокатських послуг за договором № 48 від 23.11.2009р., правильно застосував статтю 44 Господарського процесуального кодексу України та вірно визначився про віднесення суми у розмірі 4050,00 грн. до судових витрат, пов’язаних з наданими позивачу адвокатськими послугами. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду в цій частині, оскільки у судових засіданнях суду першої інстанції 23.11.2009р., 03.02.2010р., 16.02.2010р., 02.03.2010р. та у судовому засіданні при вирішенні справи по суті 22.03.2010р. приймала участь помічник адвоката Корецької Лариси Вікторівни - Андрійчук Н.В., що не суперечить положенням чинного законодавства. На підтвердження повноважень цієї особи адвокатом Корецькою Л.В., як директором ТОВ "Правовий центр "Альфа-Омега", у порядку статті 101 ГПК України надано суду апеляційної інстанції належним чином завірену копію наказу № 54/3 від 23.11.2009р. про забезпечення виконання Договору № 48 від 23.11.2009р. щодо надання юридичних (адвокатських) послуг. Зі змісту даного наказу вбачається, що помічник адвоката (юрисконсульт) Андрійчук Н.В. має право здійснювати представництво інтересів ТОВ «Техномодуль»у господарському суді Харківської області у разі неможливості адвоката Корецької Л.В. приймати участь у судових засіданнях.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач також стверджує про порушення судом норм процесуального права, оскільки судове засідання 22.03.2010р. проведено за відсутністю його представника, що на думку відповідача є підставою для скасування оскарженого ним рішення.

Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, судом першої інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, оскільки дана справа розглядалась судом на протязі тривалого терміну, строк її розгляду продовжувався за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, справа неодноразово відкладалась, явку представників сторін у судове засідання 22.03.2010р. не було визнано обов'язковою, позиція відповідача міститься у відзиві на позовну заяву і він не був позбавлений права надати суду додаткові письмові докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову та мав на це достатньо часу, однак цього не зробив, в зв’язку з чим колегія суддів вважає, що господарський суд дотримуючись норм процесуального права розглянув справу за відсутністю представника відповідача, спираючись при цьому на наявні у справі матеріали.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2010р. по справі № 55/232-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід" (м. Харків) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2010 року по справі № 55/232-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 02 червня 2010 року.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Судді Барбашова С.В.

Такмаков Ю.В.