Постанова № 10070172, 28.05.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р. Справа № 43/120-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В., Такмаков Ю.В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дека" (м. Харків) (вх. № 997 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.03.10р. по справі № 43/120-09

за позовом Приватного підприємства науково-виробничої фірми "Тахо" (м. Херсон)

до Закритого акціонерного товариства "Дека" (м. Харків)

про стягнення 5 332,04 грн.,-

встановила:

У грудні 2009 року позивач, ПП НВФ "Тахо", м. Херсон звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ЗАТ "Дека", м. Харків про стягнення 5332,04 грн. заборгованості за договором № б/н від 01.07.2008р., укладеним між позивачем та відповідачем, обґрунтовуючи свої вимоги ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 670 та п. 2 ст. 693 ЦК України. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму судових витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2010р. по справі № 43/120-09 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з ЗАТ "Дека" на користь Приватного підприємства Науково-виробничої фірми "Тахо" 5332,04 грн. суми попередньої оплати, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржене ним рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи, в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

25.05.2010р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ПП НВФ «Тахо»надійшов лист за вих. № 10-168 від 21.05.2010р., в якому позивач просить розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який просив оскаржене рішення скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2008р. між позивачем та відповідачем у справі укладено договір б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач («Виконавець») зобов’язався виготовити та поставити позивачеві («Замовнику») поліграфічну продукцію, а останній в свою чергу –прийняти та оплатити її вартість.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, поняття яких унормовано статтею 173 ГК України. В силу цих зобов’язань один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що асортимент продукції її кількість та термін поставки визначається в листі-заявці, яку Замовник надає в письмовому вигляді.

Згідно з пунктом 3.3. Договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 60% вартості замовленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в термін п’ять календарних днів з моменту надання заявки на виконання робіт, 40% вартості замовленої продукції, сплаченої Замовником в термін 12 календарних днів після отримання готової продукції. Днем оплати рахується дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Виконання робіт здійснюється в термін 12 календарних днів з моменту затвердження Замовником оригінал-макету продукції та надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Виконавця. В строк виготовлення не входить строк узгодження та затвердження оригінал-макету (пункт 4.1. Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем 08.07.2008 року виставлено позивачеві рахунок № П-00000287 на суму 13500,00 грн. із зазначенням умови продажу «попередня оплата»(аркуш справи 14).

Позивач перерахував позивачу в рахунок виконання зобов’язань за Договором грошові кошти в сумі 13500,00 грн., про що свідчить наявна у справі належним чином завірена копія виписки з виписки банку (аркуш справи 15).

Відповідачем передано позивачу обумовлену Договором продукцію на суму 8167,96 грн., що підтверджується наявними у справі двосторонніми видатковими накладними та податковою накладною (аркуш справи 16-19).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскільки частина продукції на суму 5332,04 грн. не була поставлена відповідачем, позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 530 ЦК України направлено лист за вих. № 09-3/4 від 17.09.2009р. з вимогою про сплату грошового боргу в сумі 5332,04 грн. протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги. Однак дана вимога не була задоволена відповідачем, в зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом про стягнення заборгованості в сумі 5332,04 грн. з посиланням на положення ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 670 та п. 2 ст. 693 ЦК України.

В спростування тверджень позивача, відповідач послався на те, що жодних вимог, у тому числі і на поставку продукції по спірному Договору, він не отримував, в зв’язку з чим умови укладеного між сторонами Договору від 01.07.2008р. ним не були порушені. При цьому, відповідач заперечував наявність у нього будь-якого грошового зобов’язання перед позивачем.

Господарським судом в ході розгляду справи встановлено, що строк виконання робіт встановлено пунктом 4.1. Договору, який здійснюється в термін дванадцять днів з моменту затвердження Замовником (позивачем) оригінал-макету продукції та після передоплати на розрахунковий рахунок Виконавця (відповідача). При цьому, враховуючи отримання відповідачем попередньої оплати продукції і часткову поставку продукції, господарський суд визначився про затвердження сторонами зазначеного оригінал-макету, через що сума попередньої оплати в розмірі 5332,04 грн. за недопоставку продукції в силу п. 2 ст. 530 та п. 2 ст. 693 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача.

Між тим, під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, колегія суддів визначилась, що господарським судом не надано належної оцінки умовам спірного Договору та іншим зібраним у справі доказам. При цьому, господарським судом неправомірно застосовано норми пункту 2 статті 530 та пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України, та неправильно встановлено суть спірного договору, зокрема не з’ясовано чи є цей договір за своєю правовою природою угодою, що містить лише зобов’язання сторін з поставки або є змішаним договором, що містить елементи декількох угод, і які тоді зобов’язання виникли у сторін в силу факту укладення такого договору.

Так, частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В даному випадку між сторонами у справі існують договірні відносини, які слід кваліфікувати як змішаний договір, який водночас містить в собі елементи договору поставки продукції та договору підряду (в частині дизайнерської розробки зовнішнього вигляду та виготовлення поліграфічної продукції).

Враховуючи те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним, то на нього поширюються положення глави 54 параграфу 3 «Поставка»та глави 61 параграфу 1 «Підряд. Загальні положення про підряд»Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 2.1. Договору завдання Замовника на виконання підрядних робіт оформлюється письмовою заявкою Замовника.

Пунктом 2.2. Договору обумовлено, що Замовник затверджує (підписує та завіряє печаткою) оригінал-макет, а потім надає Виконавцю заявку на виконання робіт.

Крім того, сторонами у спірному Договорі також визначено строки виконання робіт з виготовлення продукції, яким повинно передувати затвердження Замовником оригінал - макету та перерахування попередньої оплати на рахунок Виконавця. Строк узгодження та затвердження оригінал-макету не входить в строк виготовлення поліграфічної продукції (пункт 4.1. Договору). Колегія суддів вважає, що під строком виконання робіт мається на увазі строк, на протязі якого відповідач виготовляє продукцію, а не строк, протягом якого відповідач зобов’язаний виготовити та поставити продукцію.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає до уваги лише ті докази, які мають значення для справи.

Однак із матеріалів справи вбачається, що позивач оригінал-макет, як то передбачено умовами Договору, не затвердив та заявку на виконання робіт не оформив. Докази надання відповідачу заявки на виконання робіт у справі відсутні. Більше того, позивач не надав судам доказів відмови відповідача від виконання свого зобов'язання виконати обумовлені заявкою роботи.

Висновки суду про те, що виставлення відповідачем рахунку на оплату та часткова поставка товару, свідчить про затвердження сторонами оригінал-макету продукції, колегія суддів вважає такими, що не узгоджуються із наявними у справі матеріалами, оскільки належних доказів узгодження та затвердження такого оригінал-макету вони не містять.

Права замовника під час виконання роботи визначені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 4 якої замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

З урахуванням зазначеної норми колегії суддів вважає, що неможливість виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань відповідно до Договору, надає право позивачу відмовитись від договору підряду. Проте позивач таку можливість не використав і від спірного Договору не відмовився, а тому правові підстави для повернення відповідачем суми передплати –відсутні. При цьому, вимога про погашення заборгованості з підстав недопоставки товару, на яку посилається позивач у справі в обґрунтування своїх вимог, містить виключно грошовий характер, а тому до уваги колегією суддів не приймається.

Слід зауважити, що всі спірні питання, які виникли у позивача при виконанні сторонами спірного Договору, не врегульовані останнім у встановленому чинним законодавством порядку, що застосовується до правовідносин даного виду. Однак ці обставини не з’ясовані господарським судом при винесенні оскарженого рішення, що на думку колегії суддів, є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктами 1, 2 статті 615 Цивільного кодексу України передбачено що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Проте факт порушення відповідачем своїх обов’язків за спірним Договором не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи та позивачем в процесі перегляду справи в апеляційному порядку не доведений.

У відповідності до статті33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не доведено наявність жодних правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування грошових коштів в сумі 5332,04 грн., які були перераховані у якості попередньої оплати за спірним Договором, а тому дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 09.03.2010р. підлягає скасуванню, а у справі № 43/120-09 слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову –відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дека" (м. Харків) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.03.2010р. по справі № 43/120-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства науково-виробничої фірми "Тахо" (73009, м. Херсон, вул. Баку, 9, код 21277496, п/р 26002870950441 у Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь Закритого акціонерного товариства "Дека" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 55-Г, код 31234947, р/р 260023232 ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) 51,00 грн. витрат з державного мита по апеляційній скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 28 травня 2010 року.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Судді Барбашова С.В.

Такмаков Ю.В.