Постанова № 10070132, 22.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р.Справа № 25/181-09-6463

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.05.2010 р.

від позивача: не з’явилися;          

від відповідачів: ТОВ „Сатурн Сервіс” - не з’явилися;

                     ТОВ „Вин Агро” –не з’явилися;

за участю представників сторін в судових засіданнях від 08.06.2010р. та 22.06.2010р.:

від позивача: Рибак О.Г., довіреність від 05.01.2010р.;;          

від відповідачів: ТОВ „Сатурн Сервіс” - не з’явилися;

                     ТОВ „Вин Агро” –не з’явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сатурн Сервіс” та Науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 березня 2010 року

по справі № 25/181-09-6463

за позовом: Науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Сатурн Сервіс”

                     2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро”

про стягнення 93801,85 грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.06.2010р. та на 22.06.2010р..

В судовому засіданні 22.06.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. по справі №25/181-09-6463 (суддя Малярчук І.А.) частково задоволено позов НВП „Нива” у вигляді ТОВ до ТОВ „Сатурн Сервіс” та ТОВ „Вин Агро” про стягнення 93801,85 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 72644,76 грн. основного боргу, 180,12 грн. –пені, 1791,24 грн. –3% річних, 4387,61 грн. –індекс інфляції, 866,07 грн. –витрат по сплаті державного мита та 217 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови дистриб’юторського договору №4/11/08 від 04.11.2008р., укладеного між НВП „Нива” у вигляді ТОВ та ТОВ „Сатурн Сервіс”, з врахуванням додаткової угоди №1 від 04.11.2008р. до договору в частині оплати поставленої НВП „Нива” у вигляді ТОВ за накладними та отриманої ТОВ „Сатурн Сервіс” за довіреностями продукції у розмірі 72644,72 грн., при цьому, відзначення позивачем в акті звірки від 31.03.2009р. заборгованість в розмірі 121307,16 грн. та її погашення відповідачем у сумі 42467,71 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед НВП „Нива” у вигляді ТОВ була заявлена останнім в сумі 78839,45 грн., до уваги суду не приймається в дослідженні обставин виникнення боргу, з підстав не доведення позивачем фактичними доказами існування станом на 01.01.2009р. заборгованості в сумі 121307,16 грн. та неможливості віднесення видаткових накладних №РБ-242997 від 11.09.2008р. на суму 36201,60 грн., №РБ-243274 від 17.10.2008р. на суму 3312 грн. в рахунок поставки продукції, оскільки поставка продукції за цими накладними відбулась до укладення між сторонами дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р., у зв’язку з чим суд, визначивши заборгованість ТОВ „Сатурн Сервіс” в сумі 72644,76 грн. частково задовольнив заявлені позовні вимоги НВП „Нива” у вигляді ТОВ в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72644,76 грн.. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 8256,50 грн. за неналежне виконання грошових зобов’язань за договором, розраховану за період з 02.06.2009р. по 01.12.2009р., нормативне обґрунтування якої позивачем наведено з посиланням на Господарський кодекс України, між тим, з розрахунку пені, здійсненого позивачем, вбачається, що пеня була розрахована ним в період півроку до моменту подачі позову, тобто з 02.06.2009р. по 01.12.2009р. з врахуванням суми основної заборгованості у розмірі 78839,45 грн. та подвійної облікової ставки НБУ, що існувала в цей період, однак, з огляду на те, що судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 72644,76 грн. та з врахуванням умов п. 7.1. дистриб’юторської угоди, ст.ст. 546, 547, 549, 551 Цивільного кодексу України розрахунок пені здійснено судом наступним чином: „сума невиконаного зобов’язання” х „0,5% (згідно п.7.1. Договору) / 365 днів = сумі пені за один день прострочення виконання зобов’язання, отриману таким чином суму пені за один день прострочення виконання зобов’язання слід помножити на кількість днів прострочення, тобто 180 днів, в результаті чого обраховується сума пені за весь період прострочення виконання зобов’язання., за розрахунком суду розмір пені становить 180,12 грн., таким чином, позовна вимога про стягнення пені задовольняється судом частково, у розмірі 180,12 грн.. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1944,00 грн. три процента річних від простроченої суми та індекс інфляції у сумі 4761,90 грн. за період з 01.02.2008р. по 30.11.2009р. згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, з врахуванням встановленої судом суми основної заборгованості у розмірі 72644,76 грн., розрахунок трьох процентів річних за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. складає 1791,24 грн., індекс інфляції за період, визначений позивачем в позовній заяві, з лютого 2009р. по вересень 2009р. становить 4387,61 грн., отже, заявлені НВП „Нива” у вигляді ТОВ позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Сатурн Сервіс” 3% річних від простроченої суми, судом задовольняються частково у розмірі 1791,24 грн., індекс інфляції - у сумі 4387,61 грн., в решті частині заявлених позовних вимог, судом відмовлено. Позиція відповідача стосовно моменту виникнення заборгованості та неправомірного застосування позивачем нарахування штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції, судом до уваги не прийнята, так як відповідач в порушення умов п. 3.2.2. угоди не надавав позивачу щотижневу інформацію про складські залишки продукції, що перешкоджало НВП „Нива” у вигляді ТОВ відстежувати момент реалізації ТОВ „Сатурн Сервіс” отриманої продукції та згідно з п. 7.3.1. дистриб’юторської угоди стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення основної заборгованості, моментом визначення якої є 30-й день з дати останньої поставки продукції, тобто з 01.02.2009р. за накладною №РБ-243936 від 30.12.2008р., також є недоведеною, на думку суду, позиція ТОВ „Сатурн Сервіс” щодо неоформлення поставки належними первинними документами, так як видаткові накладні містять посилання на довіреності ЯПИ №682080 від 05.11.2008р., НБЛ №571704 від 21.11.2008р., НБЛ №571720 від 05.12.2008р., НБЛ №571743 від 15.12.2008р., ЯІШ №510108 від 29.12.2008р., в яких зазначено кількість продукції, що постачається, підпис особи, уповноваженої на отримання товару, та печатка підприємства.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ „Сатурн Сервіс” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. по справі №25/181-09-6463 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарським судом першої всебічно не перевірено обставин справи, оскільки видаткові накладні, на які посилається суд та позивач не містять відомостей про те, що товар за цими накладними відпускався позивачем на підставі дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р., не містять вказаних відомостей і довіреності на отримання матеріальних цінностей, а тому висновок суду про те, що товар за вказаними накладними відпускався позивачем саме на підставі дистриб’юторської угоди, і що такі накладні є невід’ємною частиною даної угоди, не відповідає обставинам справи, а отже не можна вважати, що поставку товару здійснено саме на виконання дистриб’юторської угоди, та відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язання на умовах вказаної угоди. Крім того, надані позивачем видаткові накладні №РБ-243778 від 15.12.2008р., №РБ-243845 від 23.12.2008р., №РБ-243936 від 30.12.2008р. містять підписи невідомих осіб, які не були належним чином уповноважені відповідачем на отримання товару, остання накладна не містить печатки відповідача, за таких обставин вказані накладні не можуть бути належними доказами отримання відповідачем товару, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за ніби-то поставлений позивачем відповідачу товар, відсутній й правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося НВП „Нива” у вигляді ТОВ з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. по справі №25/181-09-6463 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, мотивуючи це тим, що господарським судом першої всебічно не перевірено обставин справи, оскільки до суду було надано завірену копію дистриб’юторської угоди №11/06/08 від 11.06.2008р.. яка діяла до моменту укладення між сторонами дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р.. Заборгованість дистриб’ютора за поставлену продукцію на момент подання останніх уточнень до позову склала 78839,45 грн., строк оплати за усі поставлені партії продукції відповідно до умов п.п. 7.3.1 угод настав до 30.01.2009р., таким чином прострочка платежу відповідача за поставлену продукцію станом на день подання останніх уточнень до позову складала 412 календарних днів, проте господарським судом першої інстанції не прийнято вказане до уваги, у зв’язку з чим невірно стягнуто пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

07.06.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Сатурн-Сервіс” надійшов відзив на апеляційну скаргу НВП „Нива” у вигляді ТОВ, в якому відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представник ТОВ „Сатурн-Сервіс” в судові засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення від 29.04.2010р., 27.05.2010р. та 09.06.2010р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг ТОВ „Сатурн-Сервіс” та НВП „Нива” у вигляді ТОВ, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги задовольнити частково, рішення господарського суду - змінити, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 04.11.2008р. між НВП „Нива” у вигляді ТОВ (компанія) та ТОВ „Сатурн Сервіс” (дистриб’ютор) укладена дистриб’юторська угода №4/11/08, відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 якої компанія зобов’язалася передати, а дистриб’ютор прийняти та оплатити продукцію у відповідності з умовами цієї угоди, кількість та асортимент продукції, що постачається за цією угодою, визначається сторонами в товарних накладних, які є невід’ємною частиною цієї угоди, загальний асортиментний список продукції, що продається наведений в додатку до цієї угоди, який є невід’ємною її частиною, сумою угоди є сума всіх поставок.

Згідно з п. 1.3. дистриб’юторської угоди компанія надає дистриб’ютору право з дистрибуції продукції компанії на території АР Крим.

Пунктами п.п. 3.1.1., 3.1.4., 3.1.8. дистриб’юторської угоди передбачалося, що компанія зобов’язується надавати дистриб’ютору щоквартальний первісний план продаж продукції на території АР Крим, який є невід’ємною частиною цієї угоди, не пізніше, ніж за 10 робочих днів до настання періоду, що планується, постачати продукцію у точній відповідності з товарними накладними та в зазначені цією угодою строки, припиняти відвантаження продукції дистриб’ютору у випадку прострочки оплати або порушення інших умов цієї угоди, до вияснення обставин.

За п. п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.9., 3.2.9.1., 3.2.10. дистриб’юторської угоди дистриб’ютор зобов’язався: 1) забезпечувати виконання планів первинних та вторинних продаж продукції компанії на території АР Крим, 2) надавати Компанії потижнево (по середам) інформацію про складські залишки продукції за обумовлений період, а також надавати співробітникам компанії можливість звірки складських залишків продукції, що постачається; 3) приймати на склад продукцію, що поставляється компанією, у точній відповідності з супроводжуючими документами (товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та відповідності і т.д.), оплачувати отриману продукцію в повному об’ємі та у точній відповідності з умовами та строками, передбаченими цією угодою, забезпечувати уповноваженій особі компанії доступ до інформації, що відноситься до товару компанії (збуту, продажу, збереженню, клієнтської бази і т.д.) з паданням копій документів, пов’язаних з отриманням такої інформації..

Зі змісту п.п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. дистриб’юторської угоди вбачається, що поставка товару здійснюється компанією на підставі заявки дистриб’ютора, оформленої на бланку установленої Компанією форми, з печаткою та підписом уповноваженої особи дистриб’ютора, компанія підтверджує отримання замовлення шляхом засвідчення заявки підписом відповідального представника компанії, дистриб’ютор підтверджує намір прийняти продукцію передачею довіреності, що надає право відповідальному представнику дистриб’ютора прийняти продукцію компанії. Кількість та асортимент продукції, що поставляється за цією угодою визначається сторонами в товарних накладних, оформлених на підставі отриманої від дистриб’ютора довіреності, яка є невід’ємною частиною угоди, сумою поставки є сума зазначена в товарних накладних. Доставка продукції проводиться силами та за рахунок компанії, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання компанією заявки від дистриб’ютора, компанія здійснює відпуск продукції, що поставляється в залежності від оплати попередніх поставок, проведених дистриб’ютором у відповідності з п. 5.1. цієї угоди.

Відповідно до п.п. 4.9.3., 4.9.4. дистриб’юторської угоди датою отримання продукції на склад дистриб’ютора, факт прийому продукції на склад дистриб’ютора підтверджується відмітками на товаросупроводжувальних документах (ТТН, видаткових накладних і т.д.), після приймання продукції компанії на склад дистриб’ютора претензії по кількості та якості не приймаються, право власності на продукцію, що поставляється переходить до дистриб’ютора після фактичного отримання продукції, про що останнім ставиться відмітка в накладній про отримання товару.

Пунктом 7.1. дистриб’юторської угоди сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати/поставки товару, вина сторона сплачує: пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочки та штраф 10% від вартості кожної неоплаченої/непоставленої партії товару.

Згідно з п. 11.1 дистриб’юторської угоди ця угода вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р..

04.11.2008р. НВП „Нива” у вигляді ТОВ (компанія) та ТОВ „Сатурн Сервіс” (дистриб’ютор) укладено додаткову угоду №1 до дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р., в п. 5 якої сторони узгодили, що оплата товару, який постачається відповідно до дистриб’юторської угоди, здійснюється шляхом банківського переводу грошових коштів по платіжним реквізитам компанії, згідно з товарною накладною, дистриб’ютор зобов’язаний здійснити оплату отриманого товару через 30 днів після тижневої реалізації.

На виконання умов дистриб’юторської угоди НВП „Нива” у вигляді ТОВ відповідно до видаткових накладних № РБ-243429 від 05.11.2008р. на суму 1447,20 грн., № РБ-243435 від 06.11.2008р. на суму 6624,00 грн., № РБ-243553 від 21.11.2008р. на суму 3618,00 грн., №РБ-243659 від 05.12.2008р. на суму 7236,00 грн., № РБ-243778 від 15.12.2008р. на суму 7948,80грн., №РБ-243845 від 23.12.2008р. на суму 6624,00 грн., №РБ-243936 від 30.12.2008р. на суму 39146,76 грн., всього компанією було поставлено дистриб’ютору товару на суму 72644,76 грн., приймання дистриб’ютором товару підтверджується довіреностями на отримання матеріально-товарних цінностей: серії ЯПИ №682080 від 05.11.2008р., ЯПИ №862081 від 05.11.2008р., НБЛ №571704 від 21.11.2008р., НБЛ №571720 від 05.12.2008р., НБЛ №571743 від 15.12.2008р., ЯПП №510108 від 29.12.2008р..

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Сатурн Сервіс” не оплатило вартість поставленого компанією товару за вказаною дистриб’юторською угодою, у зв’язку з чим у дистриб’ютора утворилася заборгованість перед компанією у розмірі 72644,76 грн.

Неналежне виконання ТОВ „Сатурн Сервіс” зобов’язань за дистриб’юторською угодою щодо оплати вартості отриманого товару і стало підставою для укладення НВП „Нива” у вигляді ТОВ з ТОВ „Вин Агро” договору поруки №0304/11 від 04.11.2009р., предметом якого була солідарну відповідальність ТОВ „Вин Агро” за виконання ТОВ „Сатурн Сервіс” його зобов’язань перед НВП „Нива” у вигляді ТОВ, що виникли з п.п. 1.1., 6.1., 7.1. дистриб’юторської угоди від 04.11.2008р..

Вказана обставина (укладення договору поруки з ТОВ „Вин Агро”) стала підставою для звернення позивача до господарської о суду Одеської області з позовною заявою та відповідно прийняття господарським судом Одеської області згідно ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, її до свого провадження.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, НВП „Нива” у вигляді ТОВ уточнило позовні вимоги, згідно з якими позивач просив суд стягнути 78839,45 грн. основної заборгованості, 8256,50 грн. пені, 1944,00 грн. 3% процента річних, 4761,90 грн. індекс інфляції безпосередньо з відповідальної за дистриб’юторською угодою від 04.11.2008р. №04/11/08 особи, а саме з ТОВ „Сатурн Сервіс”.

          При цьому, НВП „Нива” у вигляді ТОВ посилалося на умови договору та ст. ст. 526, 612 Цивільного кодексу України.

Господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що дистриб’юторська угода від 04.11.2008р. №4/11/08 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного Кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому

Відповідно до ст. 663, ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів па нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару, договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи те, що НВП „Нива” у вигляді ТОВ була здійснена поставка продукції на суму 72644,76 грн., а ТОВ „Сатурн-Сервіс” не оплатило вартість поставленої продукції, його борг перед НВП „Нива” у вигляді ТОВ складав 72644,76 грн..

Господарським судом першої інстанції цілком правомірно не прийнято до уваги доводи НВП „Нива” у вигляді ТОВ щодо встановлення позивачем заборгованості відповідача за дистриб’юторською угодою №4/11/08 від 04.11.2008р. у розмірі 78839,45 грн. шляхом визначення позивачем в акті звірки від 31.03.2009р. заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 121307,16 грн. та врахування погашення відповідачем частини заборгованості у сумі 42467,71 грн., з підстав недоведення позивачем фактичними доказами існування станом на 01.01.2009р. заборгованості в сумі 121307,16 грн. та неможливості віднесення видаткових накладних №РБ-242997 від 11.09.2008р. на суму 36201,60 грн., №РБ-243274 від 17.10.2008р. на суму 3312,00 грн. в рахунок поставки продукції, оскільки поставка продукції за цими накладними відбулась до укладення між сторонами дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р..

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги НВП „Нива” у вигляді ТОВ про стягнення заборгованості на суму 72644,76 грн., оскільки вказаний розмір заборгованості підтверджений матеріалами справи та не спростований ТОВ „Сатурн-Сервіс”.

Також, НВП „Нива” у вигляді ТОВ просило господарський суд першої інстанції в уточненій позовній заяві стягнути з ТОВ „Сатурн Сервіс” пеню у сумі 8256,50 грн. за неналежне виконання грошових зобов’язань за договором, розраховану за період з 02.06.2009р. по 01.12.2009р., нормативне обґрунтування якої позивачем наведено з посиланням на Господарський кодекс України.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1. договору Пунктом 7.1. дистриб’юторської угоди сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати/поставки товару, вина сторона сплачує: пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочки та штраф 10% від вартості кожної неоплаченої/непоставленої партії товару.

З розрахунку пені, здійсненого НВП „Нива” у вигляді ТОВ, вбачається, що пеня була розрахована позивачем в період півроку до моменту подачі позову, тобто з 02.06.2009р. по 01.12.2009р. з врахуванням суми основної заборгованості у розмірі 78839.45 гри. та подвійної облікової ставки НБУ, що існувала в цей період, та становить 8256,50 грн..

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ТОВ „Сатурн Сервіс” перед НВП „Нива” у вигляді ТОВ виникла з рахуванням п. 5 додаткової угоди №1 до дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р. за видатковими накладними: 1) № РБ-243429 від 05.11.2008р. на суму 1447,20 грн. –12.12.2008р.; 2) № РБ-243435 від 06.11.2008р. на суму 6624,00 грн. –13.12.2008р.; 3) № РБ-243553 від 21.11.2008р. на суму 3618,00 грн. –28.12.2008р.; 4) №РБ-243659 від 05.12.2008р. на суму 7236,00 грн. -12.01.2009р.; 5) № РБ-243778 від 15.12.2008р. на суму 7948,80 грн. –22.01.2009р.; 6)№РБ-243845 від 23.12.2008р. на суму 6624,00 грн. –30.01.2009р.; 7) №РБ-243936 від 30.12.2008р. на суму 39146,76 грн. –06.02.2009р..

НВП „Нива” у вигляді ТОВ в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначило період нарахування пені з 02.06.2009р. по 01.12.2009р..

Крім того, позивачем розраховано розмір пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ без застосування вимог п. 7.1 дистриб’юторської угоди, проте наведене не суперечить вимогам вищенаведеного законодавства та обставинам справи.

Апеляційним господарським судом здійснено розрахунок пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за період, який розпочинається з дати, вказаної позивачем, –02.06.2009р. по дату закінчення строку нарахування пені (по кожній накладній окрему): 1) по видатковій накладній № РБ-243429 від 05.11.2008р. на суму 1447,20 грн. –з 02.06.2009р. по 12.06.2009р. –10,47 грн.; 2) № РБ-243435 від 06.11.2008р. на суму 6624,00 грн. –з 02.06.2009р. по 13.06.2009р. - 52,27 грн.; 3)№ РБ-243553 від 21.11.2008р. на суму 3618,00 грн. – з 02.06.2009р. по 28.06.2009р. –61,46 грн.; 4) №РБ-243659 від 05.12.2008р. на суму 7236,00 грн. –з 02.06.2009р. по 12.07.2009р. –183,97 грн.; 5) № РБ-243778 від 15.12.2008р. на суму 7948,80 грн. –з 02.06.2009р. по 22.07.2009р. –250,01 грн.; 6)№РБ-243845 від 23.12.2008р. на суму 6624,00 грн. –з 02.06.2009р. по 30.07.2009р. –240,28 грн.; 7) №РБ-243936 від 30.12.2008р. на суму 39146,76 грн. –з 02.06.2009р. по 06.08.2009р. –1585,18 грн..

Таким чином, згідно з розрахунком апеляційного господарського суду розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2083,64 грн., а отже позовну вимогу НВП „Нива” у вигляді ТОВ про стягнення з ТОВ „Сатурн Сервіс” пені слід задовольнити частково та стягнути з відповідача пеню у розмірі 2083,64 грн..

Крім того, НВП „Нива” у вигляді ТОВ просило господарський суд у позовній заяві та уточненій позовній заяві стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1944 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4761,90 грн. за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що здійсненим господарським судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 4387,61 грн..

Між тим, дослідивши здійснені позивачем та господарським судом першої інстанції розрахунки 3% річних, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що здійснені позивачем та господарським судом першої інстанції розрахунки 3% річних та інфляційних втрат не відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, та здійснила власний розрахунок 3% річних.

Так, згідно з розрахунком апеляційного господарського суду розмір 3 % річних за період 300 днів становить 1775,16 грн.: 1) за період з 01.02.2009р. по 05.02.2009р. (5 днів) на суму 33497,98 грн. розмір 3% річних становить 13,77 грн.; 2) за період з 06.02.2009р. по 28.09.2009р. (295 днів) на суму 72644,76 грн. –розмір 3% річних становить 1761,39 грн..

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу НВП „Нива” у вигляді ТОВ про стягнення 3% річних частково у розмірі 1775,16 грн..

Не приймається до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи відповідача про те, що позивачем не доведено належними доказами поставка продукції за видатковими накладними, на які посилається суд та позивач, оскільки вони не містять відомостей про те, що товар за цими накладними відпускався позивачем на підставі дистриб’юторської угоди №4/11/08 від 04.11.2008р., не містять вказаних відомостей і довіреності на отримання матеріальних цінностей, а тому висновок суду про те, що товар за вказаними накладними відпускався позивачем саме на підставі дистриб’юторської угоди, і що такі накладні є невід’ємною частиною даної угоди, не відповідає обставинам справи, а отже не можна вважати, що поставку товару здійснено саме на виконання дистриб’юторської угоди, та відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язання на умовах вказаної угоди. Крім того, надані позивачем видаткові накладні №РБ-243778 від 15.12.2008р., №РБ-243845 від 23.12.2008р., №РБ-243936 від 30.12.2008р. містять підписи невідомих осіб, які не були належним чином уповноважені відповідачем на отримання товару, остання накладна не містить печатки відповідача, за таких обставин вказані накладні не можуть бути належними доказами отримання відповідачем товару, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за ніби-то поставлений позивачем відповідачу товар, відсутній й правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України України).

Наведені доводи ТОВ „Сатурн Сервіс” спростовуються наявними у справі документами –довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, відомості про кількість товару в яких співпадає з відомостями, вказаними у видаткових накладних.

До того ж, відповідачем не спростовано доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, обставин, на які посилався позивач у позовній заяві.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги задовольнити частково, рішення господарського Одеської області від 22.03.2010р. по справі №25/181-09-6463 змінити.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. по справі №25/181-09-6463 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Сатурн Сервіс” (95040, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, провул. Елеваторний, 7, код ЄДРПОУ 22247385) на користь Науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги. код ЄДРПОУ 19201066) 72644 (сімдесят дві тисячі шістсот сорок чотири) грн. 76 коп. основної заборгованості, 2083 (дві тисячі вісімдесят три) грн. 64 коп. пені, 1775 (одна тисяча сімсот сімдесят п’ять) грн. 16 коп. 3% річних, 4387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 808 (вісімсот вісім) грн. 91 коп. державного мита за подання апеляційної скарги, 203 (двісті три) грн. 52 коп. –витрат на ІТЗ судового процесу.”

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. по справі №25/181-09-6463 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Сатурн Сервіс” (95040, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, провул. Елеваторний, 7, код ЄДРПОУ 22247385) на користь Науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги. код ЄДРПОУ 19201066) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги 9 (дев’ять) грн. 44 коп..

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.