Постанова № 10070001, 17.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2010 р.Справа № 16/222/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого суді:Лашина В.В. Суддів: Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.

При секретарі: Хом'як О.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ "Морський будівельний комплекс" - Шер Ю.О., довіреність № б/н від 25.02.2010р.

від Державної акціонерної холдінгової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" - Літвінович В.С., довіреність № б/н від 21.10.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009року

зі справи № 16/222/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський будівельний комплекс”

до Державної акціонерної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод”

про стягнення 4610866грн.42 коп.

ВСТАНОВИЛА:

23 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс»(далі –ТОВ «МБК») звернулося до господарського суду з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод»(в подальшому –ДАХК «ЧСЗ») про стягнення 3942937 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 48315,62 грн. 3 % річних, 374070,32 грн. пені, 245542,60 грн. процентів по банківському кредиту, а також судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 21/12/07/1 купівлі-продажу від 21.12.2007 р.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги ТОВ «МБК»були задоволені частково і з ДАХК «ЧСЗ»на користь позивача було стягнуто 3865250,22 грн. основного боргу, 77687,66 грн. індексу інфляції, 374070,32 грн. пені, 48315,62 грн. 3 % річних, а також 24142,04 грн. держмита та 223,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

          Не погоджуючись з цим рішенням, ДАХК «ЧСЗ» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині пунктів 1 і 2 резолютивної частини рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.06.2008 р. був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому нарахування пені та штрафних санкцій протягом дії мораторію забороняється. До того ж ДАХК «ЧСЗ»вказує й на неправильність розрахунку пені, зробленого позивачем. Скаржник стверджує про безпідставність стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, тому що позивачем не підтверджено розрахунку інфляції, не додано жодних доказів розміру інфляції за період, зазначений в розрахунку позову. Апелянт вказує і на те, що саме позивачем порушено умови договору по своєчасній поставці товару, так як поставка здійснилась майже через 7 місяців після підписання специфікації, за якою поставка повинна була проведена через 30 днів. Також апелянт зазначає про те, що ТОВ «МБК»не надало доказів порушення свого права, так як не підтвердило належними доказами факту передачі товару за договором купівлі-продажу від 21.12.2007 р., не надано податкових накладних. При цьому, ДАХК «ЧСЗ»зазначає, що передавав товар не позивач, а саме Маріупольський завод ім. Ілліча.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          21 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір № 21/12/07/1 купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «МБК»зобов’язалось передати у власність ДАХК «ЧСЗ»товар за специфікацією, а останній взяв на себе обов’язок прийняти та оплатити за нього.

          Пунктом 3.2. договору визначено, що прийомка товару здійснюється на складі ТОВ «МБК» або за залізничними реквізитами ДАХК «ЧСЗ». При цьому, згідно до п. 2.1. договору товар приймається за кількістю у відповідності до видаткових накладних.

          Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2008 р. сторонами погоджена специфікація № 9 /а.с. 25/, за якою позивач зобов’язався поставити металопрокат на умовах FCA –ст. Маріуполь на загальну суму 5794878,05 грн. з умовою оплати відповідачем: протягом одного банківського дня з моменту виходу вагонів.

Підтвердженням поставки товару відповідачу виступають видаткові накладні № 000000721, № 000000720, № 000000719, № 000000718, № 000000717, № 000000716, № 000000715, № 000000714 від 02.04.2009 р. Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 20.12.2007 р. по 02.04.2009 р. /а.с. 26/, який був підписаний відповідачем та в якому зазначені в якості підстави розрахунків ці видаткові накладні, заборгованість останнього складає 3865250,22 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач не надав.

Пунктом 6.2.1. договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати ДАХК «ЧСЗ»повинен сплатити пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

          За розрахунком до позову ТОВ «МБК»пеня розраховувалась саме виходячи з подвійної облікової ставки НБУ –24 % за період з 02.04.2009 р. по 14.06.2009 р., за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. –22 % та за період з 12.08.2009 р. по 02.09.2009 р. –20,50 % (постанова НБУ від 10 серпня 2009 року № 468).

          Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків /а.с. 26/, за яким відповідач визнав суму боргу в повному обсязі.                                         

          Відхиляючи вимоги ТОВ «МБК»щодо стягнення 245542,60 грн. відсотків за банківським кредитом, суд зазначив про те, що договором № 21/12/07/1 купівлі-продажу від 21.12.2007р. не передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати шляхом сплати відсотків за користування кредитними коштами і така відповідальність чинним законодавством не встановлена.

          Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, судова колегія вважає, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права.

          Судова колегія вважає хибними твердження ДАХК «ЧСЗ»про недоведеність позовних вимог ТОВ «МБК»та непідтвердженість порушення його прав, оскільки це спростовується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, скріпленими підписом та печаткою відповідача, а також актом звірки взаєморозрахунків, передбаченого п. 4.6. договору № 21/12/07/1 купівлі-продажу від 21.12.2007 р., в якому відповідачем визнана сума заборгованості за вказаними видатковими накладними.

          Жодними доказами не підтверджуються і доводи апелянта про існування різних договорів купівлі-продажу за № 21/12/07 від 21.12.2007 р. та № 21/12/07/1 від 21.12.2007 р., різних специфікацій.

          У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Посилання ДАХК «ЧСЗ»на неправомірність нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання внаслідок введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів, що був запроваджений ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.06.2008 р., судова колегія вважає помилковим з огляду на таке.

          Дійсно, у відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Водночас, застосування положень зазначеної норми можливе з урахуванням змісту поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, який у статті 1 Закону визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, встановлені Законом обмеження не поширюються на поточні зобов’язання і не забороняють нарахування штрафних (фінансових) санкцій за ними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2007 року по справі № 07/159, постанова Вищого господарського суду від 22.03.2006 р. по справі № 10/112).

Однак з матеріалів справи вбачається, що зобов’язання відповідача виникли вже після введення мораторію, вимоги за ними є поточними, а тому нарахування пені позивачем та її стягнення господарським судом було цілком правомірним.

Також неспроможним вважає судова колегія й твердження апелянта про неправильність розрахунку позивачем пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, замість встановленого договором розміру в 0,5 % за кожен день прострочення, оскільки сума пені при такому розмірі становила би 918 263,92 грн. (3865250,22 грн. х 0,5 х 151 днів прострочення : 100), тоді як договором (п. 6.2.1.) та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлені обмеження у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що й були застосовані при розрахунку ТОВ «МБК».

           Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами скаржника відносно завищення суми пені, у зв`язку з неправильністю визначення позивачем моменту, з якого починається відлік прострочення зобов’язання відповідача (замість 151 дня прострочення позивачем визначено 153 дня прострочення). Отже, суму пені, що підлягає стягненню слід зменшити на 15994,80 грн., а тому стягненню підлягає лише 358 075,52 грн.

Щодо посилання ДАХК «ЧСЗ»на порушення позивачем строків поставки, то судова колегія відмічає, що згадані вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому ці вимоги відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України не розглядаються апеляційною інстанцією.

          Не може погодитися судова колегія й з посиланням скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права внаслідок розгляду справи без участі представника відповідача.

          Так, згідно з ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

          Натомість, матеріали справи свідчать про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, а його нез’явлення в судове засідання було викликане неможливістю прибуття представника. Однак зазначені обставини не є перешкодою для прийняття рішення по справі за наявними у справі матеріалами.                                         Беззаперечних доказів того, що за якихось обставин спір не міг бути вирішений в судовому засіданні, яке відбулося 16.12.2009 р., відповідач не довів.

          Також у відповідності до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

          За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення з ДАХК «ЧСЗ»на користь ТОВ «МБК»пені в розмірі 358 075,52 грн. та в частині судових витрат у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України, за якими з відповідача на користь позивача слід стягнути 24051,60 грн. держмита та 222,60 грн. витрат на ІТЗ, а в решті - рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод»задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 р. по справі № 16/222/09 –змінити в частині визначення сум пені та судових витрат. У зв'язку з цим п. 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції: стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод»(54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 14312980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс»(65087, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 76 кв. 40, код ЄДРПОУ 31943276) 3865250,22 грн. основного боргу, 77687,66 грн. індексу інфляції, 358075,52 грн. пені, 48315,62 грн. 3 % річних, а також 24051,60 грн. держмита та 222,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті рішення залишити без змін.

          Наказ доручити видати господарському суду Миколаївської області.

          Наказ господарського суду Миколаївської області від 21.05.2010 р. № 16/222/09 вважати таким, що втратив чинність.

Головуючий суддя                                                                       В.В. Лашин

Суддя                                                                                Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                О.Л. Воронюк

Постанвоа підписана 21.06.2010р.