Постанова № 10069509, 01.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р.Справа № 9/1049/07-НР

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Харченко Г.Г. (довіреність № 52 від 05.05.2010 року)

від відповідача: Крижановська І.М. (довіреність № 01/33-166 від 30.12.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

- Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі”;

- Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва

на рішення господарського суду Миколаївської області від „16” березня 2010 року

по справі № 9/1049/07-НР

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі”, м. Миколаїв

до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва, м. Миколаїв

про стягнення 56081,47 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство „Миколаївмеблі” (далі по тексту –позивач, Споживач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (далі по тексту –відповідач, Постачальник) збитків у розмірі 53034,52 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог від 04.03.2008 року позивач просив стягнути з відповідача 56 081,47 грн. збитків, які складаються з :

- 20000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги;

- 13 315,55 грн. витрат на придбання бензогенератора;

- 48,00 грн. та 509,99 грн. вартості придбання мастила та бензину для бензогенератора;

- 5 878,18 грн. заробітної палати працівників за період вимушеного простою;

- 2 096,75 грн. сум нарахованих внесків на заробітну плату:

- 1 539 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії;

- 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії;

- 878,95 грн. збитків від інфляції та 3-х відсотків річних;

-6 620,67 грн. упущеної вигоди з врахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував приписами ч. 3 ст. 22, 1166, 693 ЦК України, в зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача зобов’язання за договором на постачання електричної енергії. Так, між позивачем та відповідачем укладено договір № 44/37 від 21.06.2005 року на постачання електричної енергії. Оскільки, на думку позивача, відповідач в порушення умов договору здійснив 18.12.2006 року відключення енергоустановок позивача від енергопостачання, позивачу були нанесені відповідні збитків, які і підлягають стягненню з відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2008 року по справі № 9/1049/07 у задоволенні позову ВАТ „Миколаївмеблі” до ВАТ „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва про стягнення 56 081,47 грн. збитків відмовлено у зв’язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2008 року по справі № 9/1049/07 залишено без змін з тих самих підстав.

Постановою Вищого господарського від 12.05.2009 року всі попередні судові рішення у справі № 9/1049/07 було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 року по справі № 9/1049/07-НР (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги ВАТ „Миколаївмеблі” задоволені частково. Стягнуто з ВАТ „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва на користь позивача 21939,67 грн. –збитків, з яких: 13315,55 грн. –витрат на придбання бензогенератора, 48 грн. та 509,99 грн. –вартості придбання мастила та бензину, 5878,18 грн. –заробітної плати працівників за період вимушеного простою, 2096,75 грн. –нарахованих сум внесків на заробітну плату, 91,20 грн. –вартості послуг на поновлення електричної енергії; 48,81 грн. –держмита та 219,27 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог про стягнення 20 000 грн. –витрат на оплату правової допомоги, 1 539 грн. –двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, 879,95 грн. –збитків від інфляції та 3-х відсотків річних, 6620,67 грн. –упущеної вигоди з врахуванням індексу інфляції –відмовлено, оскільки такі вимоги є безпідставними і необґрунтованим.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Миколаївмеблі” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ВАТ „Миколаївмеблі”, враховуючи ринкові ціни, що будуть існувати на день ухвалення такого рішення. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Скаржник посилається на те, що ним була законтрактована на листопад-грудень 2006 року поставка електроенергії в обсязі 15000 кВт/год на кожен місяць, були зроблені 100 % авансові платежі. Між тим, через неправомірне припинення енергопостачання з боку відповідача позивач зміг отримати лише 13042 кВт/год у грудні 2006 року та 14974 кВт/год у січні 2007 року, у зв'язку з чим загальний обсяг недовідпущеної електроенергії склав 1984 кВт/год та його двократна вартість (769,8 грн. х 2 = 1539 грн.) підлягає стягненню з відповідачі на користь позивач на підставі Договору, Закону України „Про електроенергетику”, Правил КЕЕ та ЦК України.

На підставі зазначеного, за твердженням скаржника, підлягає і стягненню 879,95 грн. –збитків від інфляції та 3-х відсотків річних на підставі ст.ст.625 та 1212 ЦК України.

Скаржник вважає, що і 20 000 грн. –витрат на оплату правової допомоги повинні бути стягнуті, так як це додаткові витрати (відсутність юрисконсульта і вимушений характер та необхідність його залучення), які були наслідком порушення свого зобов'язання іншою стороною, що підтверджується наявними у справі доказами (зокрема рішення антимонопольного комітету), які знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

Збитки у сумі 6620,67 грн. у вигляді упущеної вигоди через не пролонгацію орендарями вже укладених договорів оренди з урахуванням індексу інфляції також підтверджується наданими позивачем достатніми доказами, зокрема, розгорнутим розрахунком, листами-відповідями орендарів, відповідними платіжними дорученнями та квитанціями. Крім того, орендарі в розумінні положень ПКЕЕ не є субспоживачами електроенергії, а тому і позивач не повинен був їх внести як субспоживачів.

Щодо відшкодування збитків з урахуванням ринкових цін, то такі, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, повинні бути стягнуті в повному обсязі, так як справа знаходиться в розгляді понад 2 років, а ринкові ціни зросли більш ніж в 1,67 разів.

Неправомірним, на думку скаржника, є стягнення з нього до Держбюджету додатково 29,81 грн., оскільки, згідно платіжних доручень № 526 від 17.12.2007 року та № 140 від 31.03.2008 року, ним сплачено держмито у повному обсязі –561 грн., тобто 1 % від ціни позову. Крім того, понесені позивачем витрати по держмиту при розгляді даної справи складають не 48,81 грн., а 1122,45 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва також не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 року, звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково –в частині стягнення збитків у розмірі 21939,67 грн. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник також вважає рішення незаконним, безпідставним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням і невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, невірним є трактування судом рішення Антимонопольного комітету, якими нібито визнана вина відповідача в припиненні електропостачання без правових підстав. Між тим, у випадку, коли з боку Постачальника не порушено вимоги п.7.5 ПКЕЕ щодо процедури відключення, припинення електропостачання ВАТ „Миколаївмеблі” за недопущення до електроустановок споживача та розрахункових засобів обліку електроенергії уповноважених осіб Постачальника є цілком правомірним та відповідає пункту 7.5.2 ПКЕЕ. Отже, неправомірні вимоги про стягнення 91,20 грн. по оплаті послуг на поновлення електроенергії.

За твердженням скаржника, безпідставні вимоги і про стягнення 13873,54 грн. збитків на придбання бензогенератора, моторного мастила та бензину, так як відсутні фактичні докази використання бензогенератора саме з приводу припинення електропостачання ВАТ „Миколаївмеблі”, яке мало місце з 18.12.2006 року по 25.12.2006 року, не відомо чи використовувався цей бензогенератор насамперед для яких потреб. Не зрозуміло і підстави стягнення повної вартості бензогенератора, який використовувався тимчасово –в період припинення електропостачання, але придбаний позивачем у власність на постійне використання. Обсяг моторного мастила та бензину взагалі визначити неможливо.

Крім такого скаржник вважає необґрунтованим і вимоги про стягнення 7974,93 грн. заробітної плати та соціальних внесків працівникам ВАТ „Миколаївмеблі”, оскільки, по-перше, підприємство не отримувало електроенергію лише 3 дні, а не 6, як це розрахував позивач та не здійснювало в цілому діяльність у своїй галузі, а, по-друге, позивачем не надано доказів наявності штату працівників, якому нараховано заробітну плату та соціальні внески на заробітну плату за час вимушеного простою, так як надана позивачем довідка не може бути підставою для відшкодування збитків.

ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва надало до суду відзив на апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївмеблі”, в якому просить таку скаргу позивача залишити без задоволення, а частину рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог –без змін.

ВАТ „Миколаївмеблі” надало до суду відзив на апеляційну скаргу ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва, в якому просить вимоги, викладені у скарзі відповідача, залишити без задоволення, вважаючи їх неправомірними та недоведеними наявними у матеріалах справи належними доказами.

Представники сторін в судових засіданнях підтримали, викладені у скаргах та відзивах на них, доводи та заперечення і просили їх вимоги задовольнити.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги та відзиви на них, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2006 року факт припинення електропостачання у відношенні ВАТ „Миколаївмеблі” відбувся на підставі складеного акту про недопуск. При цьому посилання позивача на те, що припинення електропостачання відбулось з метою примусити позивача сплатити суму по Акту порушення ПКЕЕ № Э 2060 від 23.10.2006 року у сумі 125 886,10 грн., не обґрунтовано та не доведено належними доказами, оскільки у повідомленні про припинення електропостачання визначено, що 18.12.2006 року відключення буде здійснено за недопущення до електроустановок споживача та розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених осіб електропередавальної організації. Дане повідомлення підписано трьома представниками ВАТ ЕК „Миколаївобленерго”, та у акті про не допуск від 13.12.2006 року зазначено, „...що споживач не забезпечив безперешкодний доступ постачальника електричної енергії до електроустановок для проведення технічної перевірки засобів обліку, що тягне за собою припинення електропостачання згідно з п. 7.5.2 ПКЕЕ”.

Відповідно до повідомлення про припинення та акту про недопуск ніяких вимог до позивача щодо припинення електропостачання у разі не сплати боргу у сумі 125 886,10 грн. по Акту порушення не висувалося.

В зв'язку з припиненням електропостачання у відношенні позивача, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 року № 5-р/тк у справі № 1-26.213/2-2007, було підтверджено неправомірне припинення енергопостачання ВАТ „Миколаївмеблі” з 18.12.2006 року по 25.12.2006 року, без правових підстав, яке ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” визнано та понесені штрафні санкції.

Таким чином, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України визнана вина відповідача в припиненні електропостачання без правових підстав.

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ВАТ „Миколаївмеблі” та його доводами, запереченнями і вимогами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим позов ВАТ „Миколаївмеблі” підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва –частковому задоволенню, апеляційна скарга ВАТ „Миколаївмеблі” –залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду –частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 611, 623 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Порушення боржником взятих на себе зобов’язань спричиняє настання певних правових наслідків, що полягають у застосуванні встановлених законом мір відповідальності.

Мірою відповідальності, відповідно до приписів ст. 22, п.1 ст. 623 ЦК України є обов’язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні ним кредитору в силу невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань. При даній мірі відповідальності на порушника покладається обов’язок, що не лежав на ньому до правопорушення, виконання якого пов’язане із зменшенням обсягу його майнових прав, в силу чого він позбавляється відомого комплексу прав без отримання якихось вигод і компенсацій.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками. При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які вираженні у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Згідно вимог ст. 614 ЦК України особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності). Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організації регулюються договором про постачання електричної енергії та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Так, судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Миколаївмеблі” про стягнення 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії, 48,00 грн. та 509,99 грн. вартості придбання мастила та бензину для бензогенератора, 5 878,18 грн. заробітної палати працівників за період вимушеного простою та 2 096,75 грн. сум нарахованих внесків на заробітну плату.

Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. № 5-р/тк у справі № 1-26.213/2-2007 підтверджено неправомірне припинення енергопостачання ВАТ „Миколаївмеблі” з 18.12.2006 року по 25.12.2006 року, без належних правових підстав (п.2 а.с.29 т.1), яке ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” визнано та понесені штрафні санкції. Отже правомірними і є вимоги про стягнення 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії.

Позивач придбавав моторне масло та бензин для бензогенератора безпосередньо в період припинення електропостачання, про що свідчать відповідні документи та квитанції. Розрахунок обсягу виробітки бензогенератором було зроблено позивачем з урахуванням технічних характеристик бензогенератора, які прописані у його технічній документації. В технічній документації до генератору чітко зазначено перелік додаткового обладнання (лічильник), яке підлягає встановленню на бензогенератор. Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 48,00 грн. та 509,99 грн., внаслідок придбання позивачем моторного мастила та палива для роботи бензогенератора саме у період з 18.12.2006 року по 25.12.2006 року, що підтверджується фіскальними чеками на придбання бензину та мастила (т.1 а.с.55)

Правомірними судова колегія вважає і вимоги позивача про стягнення 5878,18 грн. заробітної палати працівників за період вимушеного простою та 2096,75 грн. сум нарахованих внесків на заробітну плату, виходячи з такого.

ВАТ „Миколаївмеблі” складено та представлено до суду наступні документи:

- відомості нарахування заробітної плати працівникам позивача за спірний період (грудень 2006 року);

- платіжні відомості щодо отримання кожним працівником ВАТ „Миколаївмеблі” заробітної плати за грудень 2006 року з особистими підписами працівників;

- розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 рік (з відміткою про прийняття звіту);

- платіжні доручення на перерахування соціальних внесків та податку з доходів на отриману заробітну плату працівників підприємства за грудень 2006 року зі штампом банку про сплату;

- звіт про нараховані внески перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2006 рік (з відміткою про прийняття звіту);

- розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2006 рік (з відміткою про прийняття звіту);

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2006 року (зі штампом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва);

- розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень місяць 2006 року (зі штампом про отримання управлінням Пенсійним фондом України).

Вказані документи завірялися відповідними штампами державних органів, оскільки надавалися туди в порядку звітності. Саме тому не можуть виникати сумнівів щодо справжності наданих документів, оскільки державні органи, в які ці документи надавалися, є в даному випадку незацікавленою стороною у справі. Більше того, всі ці документи є документами суворої звітності, а тому не можуть за своєю природою відображати обставини, яких насправді немає.

Крім того, працівникам Позивача для виконання ними своїх функціональних обов'язків обов'язково потрібна електрична енергія, про що свідчить, зокрема, укладення з Відповідачем договору про постачання електричної енергії, а придбаний бензогенератор за своїми технічними характеристиками (5,0 кВт 1ф, 5,9 кВт 3ф) не мав можливості здійснювати освітлення приміщень позивача, в яких працювали його робітники.

Між тим, колегія суддів вважає, що решту позовних вимог є необґрунтованою, не доказаною належними доказами та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог ВАТ „Миколаївмеблі” про стягнення 20000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги судова колегія вважає зазначити наступне.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України дійсно до складу судових витрат входять, поруч з іншими, і витрати з оплати послуг адвоката. Але, виходячи зі змісту зазначених норм права, ці витрати повинні бути сплачені саме адвокату стороною, якій такі послуги надані та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи 20.12.2006 року між ВАТ „Миколаївмеблі” та фізичною особою Остапюк Ольгою Володимирівною був укладений договір б/н про надання правової допомоги підприємству, за умовами якого остання зобов’язалась надати Підприємству необхідні юридичні послуги при судовому вирішенні спору з ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго”, а Підприємство –сплатити фіксовану суму в розмірі 20 000 грн.

Платіжним дорученням № 406 від 16.10.2007 року ВАТ „Миколаївмеблі” перерахувало Остапюк О.В. 20 000 грн.

Доказів того, що Остапюк О.В., відповідно до вимог ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла присягу адвоката України в матеріалах справи не міститься.

Оскільки, ВАТ „Миколаївмеблі” уклало договір про надання правової допомоги підприємству не безпосередньо з адвокатом, а з фізичною особою Остапюк О.В. (консультантом), якій і сплатила 20 000 грн. та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів того, що Остапюк О.В. є адвокатом, колегія суддів, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ „Миколаївмеблі” в частині стягнення з ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва понесених витрат на оплату правової допомоги, так як ці послуги були надані Підприємству не адвокатом.

Вимоги ВАТ „Миколаївмеблі” про стягнення 13 315,55 грн. витрат на придбання бензогенератора також не можуть бути задоволенні, виходячи з такого. Бензогенератор дійсно був куплений підприємством у зв'язку з тим, що йому було тимчасово припинено відповідачем електропостачання, коли він і використовувався. Між тим, такий бензогенератор знаходиться у власності ВАТ „Миколаївмеблі”, тобто позивач міг та має право користуватися їм постійно. Не здійснив позивач і продаж даного бензогенератора іншій особі.

Відносно безпідставності вимог ВАТ „Миколаївмеблі” про стягнення 1 539 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії судова колегія вважає зазначити таке.

Згідно преамбулі договору №44/37 про постачання електричної енергії від 11.06.2005 року, при виконанні умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, іншими чинними законодавчими актами України.

Отже, застосування положень Правил КЕЕ можливо за наявності не обумовленості спірних питань Договором.

Відповідно до п. 6.44 ПКЕЕ, у разі непередбаченого умовами договору переривання постачання електричної енергії з вини електропередавальної організації або постачальника електричної енергії та/або відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі, споживач має право на повернення йому коштів у розмірі, визначеному відповідно до законодавства України. Таким законодавчим актами є Закон України „Про електроенергетику”.

Згідно з ч.5 п. 6.46 ПКЕЕ, обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.

Відповідно до ст.24 (10 абзац) Закону України „Про електроенергетику”, Енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачем електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника –згідно з умовами договору на користування електричною енергією.

Отже, умовами договору про постачання електричної енергії та про технічне забезпечення споживача, укладеному сторонами від 21.06.2005 року за № 44/37, а саме п. 6.4, передбачено, що електрична енергія недопоставлена споживачу з вини Енергопостачальної організації визначається як різниця між середньодобовим споживанням електричної енергії за найближчий розрахунковий період з нормальним електропостачанням, який передував обмеженню, і фактичним середньодобовим споживанням за розрахунковий період, де мало місце недовідпущення електричної енергії Споживачу (позивачу по справі). До того ж ч.2 п. 6.4 Договору, передбачено, що Енергопостачальна організація може відшкодувати недовідпущену йому кількість електричної енергії у дні, що залишилися в поточному або в наступному розрахункових періодах.

Як вбачається з особового рахунку позивача обсяг спожитої електроенергії ВАТ „Миколаївмеблі” у січні 2007 року склав –14 974 кВт/год, тобто обсяг споживання був значно більшим у порівняні з попереднім розрахунковим періодом у грудні 2006 року, обсяг якого склав –13 042 кВт/год. Отже, відповідно до умов договору, обсяг оплаченої позивачем електричної енергії, був відшкодований позивачу у наступному розрахунковому періоді.

До того ж, згідно умов договору (п.6.4), обсяг недовідпущеної електричної енергії визначається як різниця між середньодобовим споживанням електричної енергії за найближчий розрахунковий період (тобто листопад 2006 року –12 151 кВт/год) і фактичним середньодобовим споживанням за розрахунковий період, де мало місце недовідпущення електричної енергії Споживачу (у грудні 2006 року –13042 кВт/год), отже середньодобовий обсяг за листопад 2006 року (найближчий період до припинення електропостачання) складає 552,30 кВт., та середньодобовий обсяг споживання за грудень 2006 р. (коли відбулось припинення) складає –686,40 кВт. Таким чином, обсяг недовідпущеної електроенергії за грудень 2006 року згідно п. 6.4 Договору № 44/37 має складати: 552,3 кВт. –686,4 кВт. = -134,1 кВт/год х 3 доби = - 402,3 кВт/год (обсяг недовідпущеної електроенергії внаслідок припинення електропостачання).

Вищенаведений розрахунок відповідає умовам договору, укладеного між сторонами про постачання електричної енергії, а саме п. 6.4 цього договору. ( який є дійсним у відповідності до вимог чинного законодавства).

Судова колегія також не погоджується з вимогами ВАТ „Миколаївмеблі” про стягнення 6 620,67 грн. (з урахування збитків від інфляції) збитків понесених внаслідок упущеної вигоди з огляду на те, що позивачем ні в місцевому господарському суді ні в суді апеляційної інстанції не надано відповідних доказів підтвердження недоотриманого прибутку у сумі 5 925,42 грн., внаслідок упущеної вигоди, оскільки відшкодування збитків, на яких наполягає позивач, не передбачено ні договором № 44/37 про постачання електричної енергії, ні законом, тому вина відповідача у невиконанні своїх зобов’язань позивачем за договором з орендарями відсутня.

Відповідальність за розірвання договорів між позивачем та його субспоживачами (орендарями) стосується тільки вказаних сторін і не може застосовуватись до відповідача, оскільки припинення електропостачання, яке мало місце з 18 по 25 грудня 2006 року, не може бути безпосередньою підставою для розірвання договірних відносин між позивачем та орендарями.

Листи, на які посилається позивач, отримані від орендарів через один рік після припинення електропостачання (18-25 грудня 2006 року). Між тим, такі орендарі вже не знаходяться у договірних відносинах з позивачем щодо оренди приміщення та взагалі невідомо чи здійснюють ці підприємці свою діяльність.

Неправомірними є і вимоги ВАТ „Миколаївмеблі” про стягнення 878,95 грн. збитків від інфляції та 3-х відсотків річних з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Вказана позивачем грошова сума визначена останнім як збитки, понесені в результаті порушення виконання зобов'язання відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

По своїй юридичній природі збитки не є боргом та не відносяться до грошового зобов'язання, за яке передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судова колегія також вважає, що усі інші доводи, заперечення та вимоги ВАТ „Миколаївмеблі” та ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва, викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Місцевий господарський суд вірно стягнув з позивача до Держбюджету додатково 29,81 грн. за розглянуту позовну заяву, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази сплати держмита у встановленому порядку та розмірі. Так, в матеріалах справи відсутній оригінал платіжного доручення № 140 від 31.03.2008 року, на яке посилається позивач, та докази зарахування мита до Держбюджету.

Безпідставні посилання позивача на понесені при розгляді даної справи 1122,45 грн. Так, згідно ст.49 ГПК України, розподіл витрат здійснюється (в даному випадку) пропорційно задоволених вимог, виходячи з витрат лише за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрат на ІТЗ судового процесу, загальний розмір яких складає 849,51 грн., з яких: 560,81 грн. (позов), 118 грн. (ІТЗ), 170,70 грн. (скарга).

Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач та відповідач посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 року по справі № 9/1049/07-НР частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва –частковому задоволенню, а апеляційна скарга ВАТ „Миколаївмеблі” – залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційних скарг та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі” залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва задовольнити частково.

3.Рішення господарського суду Миколаївської області від „16” березня 2010 року по справі № 9/1049/07-НР скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі” задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина,94, поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк”, МФО 326610, код 24789699) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе,96/1, р/р 26009301555 в Оперу ОУ Сбербанку, МФО 326461, код 00274938) 8624,12 грн. –збитків, з яких: 48 грн. та 509,99 грн. –вартості придбання мастила та бензину, 5878,18 грн. –заробітної плати працівників за період вимушеного простою, 2096,75 грн. –нарахованих сум внесків на заробітну плату, 91,20 грн. –вартості послуг на поновлення електричної енергії.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина,94, поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк”, МФО 326610, код 24789699) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе,96/1, р/р 26009301555 в Оперу ОУ Сбербанку, МФО 326461, код 00274938) 86,19 грн. – державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 18,13 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе,96/1, р/р 26009301555 в Оперу ОУ Сбербанку, МФО 326461, код 00274938) на користь Державного бюджету України 29,81 грн. –державного мита за розгляд позовної заяви”.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївмеблі” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе,96/1, р/р 26009301555 в Оперу ОУ Сбербанку, МФО 326461, код 00274938) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина,94, поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк”, МФО 326610, код 24789699) 66,58 грн. – державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.Повернути Відкритому акціонерному товариству „Миколаївмеблі” (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе,96/1, р/р 26009301555 в Оперу ОУ Сбербанку, МФО 326461, код 00274938) зайве сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 109,71 грн., про що видати відповідну довідку.

6.Повернути Відкритому акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина,94, поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк”, МФО 326610, код 24789699) зайве сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 171,30 грн., про що видати відповідну довідку.

7.Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

Суддя                     М.С. Петров