Постанова № 10069250, 27.05.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р.Справа № 17/160-08-5031

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.,

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.,

за участю представників сторін:

від Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна”: Богонос А.В. –за дорученням

від ТОВ „Укргазифікація Південь”: Єрьоменко В.І. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від 17 березня 2010 року                    

у справі № 17/160-08-5031                                                                      

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь”, м. Одеса

про стягнення 52 613 грн. 35 коп.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь”, м. Одеса

до Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна”, м. Київ

про зменшення ціни отриманого товару за видатковою накладною № РП-0000386 на 52322 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          01.12.2008 р. Підприємство з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна” (далі Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь” (далі ТОВ) про стягнення боргу, 3% річних та понесених судових витрат по справі.

          Позов мотивований тим, що ТОВ за видатковою накладною № РП-0000386 отримав від Підприємства поліетиленову продукцію загальною вартістю 218054 грн. 40 коп. Платіжними дорученнями від 07.08.2007 р., 08.10.2007 р., 11.10.2007 р. та 12.10.2007 р. ТОВ перерахував Підприємству 18054 грн. 40 коп., 52480 грн., 47880 грн. та 47160 грн. відповідно, а всього 165574 грн. 40 коп. Від оплати решти отриманого товару вартістю 52480 грн. ТОВ відмовився та залишив вимогу Підприємства про проведення повного розрахунку № 100 від 16.10.2008 р. без задоволення, у зв’язку з чим повинний сплатити останньому не лише 52480 грн. боргу, а ще й 133 грн. 35 коп. –3% річних за період з 28.10.2008 р. по 27.11.2008 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 526 грн. 13 коп. –на сплату держмита, 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5200 грн. –на оплату послуг адвоката.

          ТОВ позовні вимоги Підприємства не визнав та звернувся до останнього із зустрічним позовом про зменшення ціни отриманого товару за видатковою накладною № РП-0000386 посилаючись на те, що в результаті отримання за названою накладною від Підприємства неякісної продукції ТОВ було виготовлено 4985 кг неякісного товару на суму 52322 грн., у зв’язку з чим ціна отриманого за накладною № РП-0000386 товару підлягає зменшенню на 52322 грн.

          Ухвалою суду першої інстанції від 29.04.2009 р. зустрічна позовна заява ТОВ прийнята до розгляду та об’єднана з первісним позовом Підприємства.

Підприємство зустрічні позовні вимоги ТОВ вважало необґрунтованими та безпідставними.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2010 р. (суддя Зуєва Л.Є.) первісний позов Підприємства задоволений у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ТОВ залишені без задоволення.

          Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ за видатковою накладною № РП-0000386 отримав від Підприємства поліетиленову продукцію загальною вартістю 218054 грн. 40 коп. Платіжними дорученнями від 07.08.2007 р., 08.10.2007 р., 11.10.2007 р. та 12.10.2007 р. ТОВ перерахував Підприємству 18054 грн. 40 коп., 52480 грн., 47880 грн. та 47160 грн. відповідно, а всього 165574 грн. 40 коп. Від оплати решти отриманого товару вартістю 52480 грн. ТОВ відмовився та залишив вимогу Підприємства про проведення повного розрахунку № 100 від 16.10.2008 р. без задоволення, у зв’язку з чим повинний сплатити останньому не лише 52480 грн. боргу, а ще й 133 грн. 35 коп. –3% річних за період з 28.10.2008 р. по 27.11.2008 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 526 грн. 13 коп. –на сплату держмита, 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5200 грн. –на оплату послуг адвоката.

          Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ місцевий суд виходив з того, що останнім не доведено, що придбаний у Підприємства товар був неналежної якості, у зв’язку з чим підстави для зменшення ціни товару отриманого за накладною № РП-0000386 на 52322 грн. –відсутні.

          В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства залишити без задоволення, а зустрічний позов ТОВ задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні представник ТОВ доводи апеляційної скарги підтримав.

          У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення. В судовому засіданні представник Підприємства доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

          Ухвалою суду першої інстанції від 10.03.2010 р. розгляд справи в черговий раз був відкладений на 17.03.2010 р. о 12:40. Зазначена ухвала направлена сторонам у справі 15.03.2010 р., що вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвали (а.с.90 т.2)., а отримана ТОВ –26.03.2010 р. (а.с.99 т.2), тобто після розгляду справи по суті 17.03.2010 р., а тому вважати, що ТОВ був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом –неможливо.

          Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

          При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв’язку з неповідомленням ТОВ належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

          Як вбачається з матеріалів справи 23.07.2007 р. ТОВ за накладною № РП-0000386 отримав від Підприємства 13900 кг поліетилену марки НДРЕ та 6875 кг поліетилену марки 7700 М загальною вартістю 218054 грн. 40 коп. разом з сертифікатом якості та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.2-03/25300 від 22.05.2007 р.

          Платіжними дорученнями від 07.08.2007 р., 08.10.2007 р., 11.10.2007 р. та 12.10.2007 р. ТОВ перерахував Підприємству 18054 грн. 40 коп., 52480 грн., 47880 грн. та 47160 грн. відповідно, а всього 165574 грн. 40 коп.

          Отриману вимогу Підприємства про проведення повного розрахунку № 100 від 16.10.2008 р. та сплату решти 52480 грн. вартості отриманого товару ТОВ залишив без задоволення.

          Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що ТОВ повинний сплатити Підприємству 52480 грн. боргу по платі отриманого за накладною № РП-0000386 від 23.07.2007 р. товару, оскільки вимога Підприємства про проведення повного розрахунку № 100 від 16.10.2008 р. та сплату решти 52480 грн. вартості отриманого товару ТОВ залишена без задоволення.

          Зустрічні позовні вимоги ТОВ про зменшення ціни отриманого товару за видатковою накладною № РП-0000386 на 52322 грн. задоволені бути не можуть, оскільки обраний ТОВ спосіб захисту цивільного права не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, яка визначає їх перелік.

          Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або в законі.

          Такий спосіб захисту цивільного права, як зменшення ціни отриманого товару за видатковою накладною № РП-0000386 на 52322 грн., у визначеному ст. 16 ЦК України переліку не міститься.

          Цей спосіб захисту сторонами не передбачений і при підписанні названої видаткової накладної або в іншому письмовому документі.

          Крім того, ТОВ при пред’явленні позову, також не довів передбаченість вибраного ним способу захисту цивільного права нормам діючого законодавства України, яке б мало відрегулювати спірні правовідносини, а тому обрання ТОВ невірного способу захисту і визначення предмету позову, які не відповідають встановленим законом або договором способам захисту, унеможливлює задоволення такого позову.

          Також, доводи ТОВ про те, що отримана ним від Підприємства продукція є неналежної якості та його посилання, в обґрунтування своїх доводів, на акти обстеження труб та висновок Державного підприємства „Український науково-дослідний інститут медицини транспорту” Міністерства охорони здоров’я України від 28.08.2007 р. до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки ТОВ не виконані умови п. п. 16, 24-30 Інструкції „Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затвердженого постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, так як представників Підприємства не було запрошено на ці обстеження, відбір зразків продукції та їх обстеження зроблено у відсутності повноваженого представника останнього, не отримані та не досліджені зразки продукції поліетилену зі складу Підприємства.

          Крім того, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, ТОВ не надано та в матеріалах справи не міститься доказів того, що при отримані товару за накладною № РП-0000386 Підприємству було відомо, що ТОВ купує поліетилен для виготовлення труб різного діаметру або для будь-яких інших потреб, оскільки окремий письмовий договір купівлі-продажу між сторонами у справі не укладався, призначення товару сторонами не визначено, а тому при отриманні товару за накладною № РП-0000386 ТОВ діяв на свій страх і ризик.

          Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне зустрічні позовні вимоги ТОВ про зменшення ціни отриманого товару за видатковою накладною № РП-0000386 на 52322 грн. залишити без задоволення, у зв’язку з обранням останнім невірного способу захисту і визначенням предмету позову, які не відповідають встановленим законом або договором способам захисту цивільних прав та недоведеністю належними і допустимим доказами поставки Підприємством неякісного товару ТОВ за видатковою накладною № РП-0000386.

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, внаслідок чого колегія суддів вважає, що з ТОВ на користь Підприємства підлягає стягненню 133 грн. 35 коп. –3% річних за період з 28.10.2008 р. по 27.11.2008 р. виходячи з суми боргу 52480 грн. (52480 х 3 : 366 х 31 = 133.35).

          Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову понесені судові витрати покладаються на відповідача, у зв’язку з чим ТОВ повинний відшкодувати Підприємству: 526 грн. 13 коп. понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що сплачені останнім платіжними дорученнями № 482 та № 483 від 25.11.2008 р. відповідно.

          Підприємство вважає, що ТОВ на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України повинний відшкодувати йому ще 5200 грн. понесених судових витрат з оплати послуг адвоката.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України дійсно до складу судових витрат входять, поруч з іншими, і витрати з оплати послуг адвоката.

          Але, виходячи зі змісту зазначених норм права, ці витрати повинні бути сплачені саме адвокату стороною, якій такі послуги надані та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

          Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2008 р. між Підприємством та ТОВ „Українська юридична компанія” був укладений договір № 14, за умовами якого остання зобов’язалась надати Підприємству необхідні юридичні послуги при судовому вирішенні спору з ТОВ, а Підприємство –сплатити ТОВ „Українська юридична компанія” фіксовану суму в розмірі 5200 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання названого договору.

          Платіжним дорученням від 24.11.2008 р. Підприємство перерахувало ТОВ „Українська юридична компанія” –5200 грн.

          З матеріалів справи вбачається, що інтереси Підприємства представляв його директор та п. Богонос А.В., якій діяв на підставі довіреності Підприємства № 111 від 15.11.2008 р.

          Доказів того, що п. Богонос А.В., відповідно до вимог ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України в матеріалах справи не міститься.

          Оскільки, Підприємство уклало договір про надання адвокатських послуг не безпосередньо з адвокатом, а з ТОВ „Українська юридична компанія”, якій і сплатила 5200 грн. та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів того, що п. Богонос А.В. є адвокатом колегія суддів, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог Підприємства в частині стягнення з ТОВ понесених витрат з оплати послуг адвоката, так як ці послуги були надані Підприємству не адвокатом, а ТОВ „Українська юридична компанія” та оплачені останній Підприємством.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь” –задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2010 року у справі № 17/160-08-5031 –скасувати.

          3. Позов Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна” – задовольнити частково.

                    4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь”(65104, м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20-а, код ЄДРПОУ: 20972455, р/р 2600101634820 Ф-л ВАТ "Укрексімбанк" м. Одеси, МФО 328618) на користь Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна”(04073, м.Київ, пр. Московський, 8 корп. 1, оф.2, п/р 26003301301560 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ:32494359): 52480 грн. –боргу, 133 грн. 35 коп. –3% річних, 526 грн. 13 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. – понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          5. Позовні вимоги Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь” про стягнення 5200 грн. витрат по оплаті послуг адвоката – залишити без задоволення.

          6. Відмовити у задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазифікація Південь” до Підприємства з іноземною інвестицією „Реалпласт-Україна” – про зменшення ціни отриманого товару за видатковою накладною № РП-0000386 на 52322 грн.

          7. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В.Шевченко

Суддя: В.В.Бєляновський

Суддя: М.А.Мирошниченко